Рішення № 97217422, 13.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/9858/20

За позовом Національної поліції України

до Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс"

про стягнення 1 480 465,90 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 480 465,90 грн., з яких 530 588,20 грн. пені та 949 907,70 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору № 134 НП від 11 червня 2019 року про закупівлю форменого одягу (костюм (кітель, брюки)) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811), зокрема прострочено поставку частини товару, а інша частина не відповідала умовам якості, тому позивач відмовився від його прийняття та нарахував неустойку у вигляді пені та штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

20.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечував, посилався на відсутність його вини у простроченні поставки другої партії товару (3033) за спірним зобов`язанням, оскільки таке прострочення зумовлене здійсненням відбору зразків першої партії продукції, що унеможливило виконання зобов`язання у встановлений строк. Також зазначав, що протокол випробувань ДП "Львівстандартметрологія", на підставі якого було визначено невідповідність першої партії товару вимогам технічних умов, було скасовано цією ж лабораторією. Крім того зазначав, що випробування технічним умовам було проведене лише щодо першої партії продукції, зокрема, 1011 комплектів, а не всього товару за договором. У частині стягнення 16 217,94 грн. продукції 1011 комплектів на 7 днів просив прийняти рішення відповідно до наявних в матеріалах справи доказів.

07.09.2020 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

22.09.2020 відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості.

25.09.2020 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем обставинах у відповіді на відзив заперечував.

06.10.2020 позивачем подано суду заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності.

11.11.2020 позивачем подано суду клопотання про долучення уточненого розрахунку штрафних санкцій, в якому було зазначено дійсну вартість одиниці товару.

25.11.2020 відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

07.12.2020 позивач подав заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2019 р року між Національною поліцією України (позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством "Астра Люкс" (відповідач, постачальник) було укладено договір № 134 НП від 11 червня 2019 року про закупівлю форменого одягу (костюм (кітель, брюки)) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811) (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язався у 2019 році поставити позивачу костюми (кітель, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-1811) за цінами та в кількості, вказаними у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість на умовах передбачених договором.

Ціна договору відповідно до умов п. 3.1, в редакції додаткової угоди № 1/135НП до договору становить 9 267 392,16 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника. Підставою для проведення розрахунків є накладна, підписана уповноваженими особами. Сторони дійшли згоди, що бюджетні зобов`язання покупця за цим договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань та фактичного надходження коштів Державного бюджету на зазначені цілі покупця.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).

Згідно вимог п. 7.3 договору під час приймання партії товару за цим договором, уповноваженим представником покупця у присутності представника постачальника складається акт відбору зразку (ів) товару, в якому зазначається інформація про асортимент (номенклатуру), обсяг партії товару, який поставляється та реквізити договору в рамках якого поставлено товар, найменування та реквізити (місцезнаходження, ідентифікаційний код) постачальника, кількість відібраних для перевірки якості зразків (комплектуючих) товару, а також дата, місце складання акту відбору зразка (ів) товару.

Відповідно до умов п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31 грудня 2019 р., але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами умов цього договору.

За умовами п. 5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця: м. Київ, вул. Святошинська, 27.

Таким чином, строк передачі товару за договором розпочався 12 червня 2019 року та збіг 26 липня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач поставив позивачу частину товару вартістю 2 316 848,04 грн. (1011 комплектів продукції) 02 серпня 2019 року, а частину товару вартістю 6 950 544,12 грн. (3033 комплектів продукції) 20 серпня 2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними № 175 від 02 серпня 2019 р. (підписана обома сторонами), № 212 від 20 серпня 2019 р. (підписана лише відповідачем), актом відбору зразків продукції від 20.08.2019, який підписано представником позивача Кулик О.А.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем було прийнято другу партію товару 20.08.2019. Проте, супровідні документи на зазначену партію товару не були повернуті відповідачу.

Тому посилання позивача на неотримання ним другої партії вартістю 6 950 544,12 грн. (3033 комплектів продукції) безпідставні.

Отже, частина товару була поставлена відповідачем з простроченням на 7 днів, друга з простроченням на 25 днів.

Доказів поставки товари у визначений договором строк суду не надано.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов`язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач обумовлений договором товар поставив з порушенням передбачених спірним договором строків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого п. 5.1 розділу 5 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.

За таких обставин враховуючи прострочення поставки відповідачем товару позивачу за спірним договором з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню 189 981,54 грн. пені (16 217,94 грн. за прострочення 7 днів в кількості 1011 комплектів + 173 763,60 грн. за прострочення 25 днів в кількості 3033 комплектів).

Вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару у більшому розмірі задоволенню не підлягають, оскільки суперечать встановленим вище обставинам та періоду прострочення поставки товару.

Відповідно до умов п. 2.1 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає узгодженому сторонами зразку товару, наданого постачальником згідно з п. 2.2 цього договору, ТУ У 14.1-34045600-014:2016 (зі змінами) і ТУ У 14.1-34045600-016:2016 (зі змінами) (Додаток № 3 до договору) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.

Як встановлено матеріалами справи, зразок продукції для перевірки відібрано лише з першої партії товару, що підтверджується актом від 08.08.19. Доказів відібрання зразків продукції з другої партії товару та надання відповідачу аналогічного комплекту зразків, відібраних з першої партії товару, позивач суду не надав, згідно пояснень сторін такі дії під час поставки товару не вчинялись.

Випробування спірного товару позивач доручив ДП "Львівстандартметрологія", який протоколом від 06.09.19 № 641-Л/19 результатами випробування зразка з першої партії визначив невідповідність поставленого товару умовам договору; зразок утилізував; товар з другої партії перевірки не проходив.

Як убачається з листів ДП "Львівстандартметрологія" № 52-06/1220 від 19.10.2019 та № 52-06/147 від 14.02.2020 замовник не надавав експертній установі для дослідження та порівняння зразки-еталони продукції; зазначені протоколи випробування експертною установою анульовані самостійно у зв`язку з відсутністю відповідної акредитації.

Як вбачається з акту № 1 виявлених недоліків партії товару, поставленого відповідачем 08.08.2019, акт не містить дати його складення, складений в односторонньому порядку працівниками позивача на підставі нікчемного протоколу випробування товару, наданого ДП "Львівстандартметрологія"; затверджений 20.09.2019.

За п. 2.10 договору поставки якість та комплектність товару, що поставляється, перевіряється органами технічного контролю постачальника до дати поставки товару покупцю та, на вимогу покупця, уповноваженим представником покупця під час приймання товару.

Враховуючи, що умови договору щодо порядку прийняття товару за якістю позивачем не виконані в повному обсязі: позивач не надав суду доказів участі уповноваженого представника та заявлених претензій щодо якості продукції під час прийняття партії продукції, поставленої 20.08.2019; під час відбору для перевірки товару з партії, поставленої 02.08.2019, не заявлялось претензій щодо її відповідності умовам договору, не залишено аналогічний відібраному зразок продукції для постачальника, що унеможливило проведення зустрічної перевірки у незалежній лабораторії, результати випробування анульовані експертною установою, а недоліки товару встановлені позивачем в односторонньому порядку на підставі анульованого протоколу випробування, суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність правових підстав для стягнення штрафу за поставку неякісної продукції.

Згідно п. 2.7 договору поставки у разі, якщо покупець відмовиться від прийняття товару, що не відповідає умовам цього договору, постачальник зобов`язується розпорядитись товаром у 10-денний строк з дати підписання акту виявлених недоліків.

Поясненнями сторін та матеріалами справи встановлено, що позивач повернув товар відповідачу, а той його прийняв.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення 949 907,70 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Що стосується застосування позовної давності, суд зазначає.

Нормою ст. 256 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ч.ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості.

Дослідивши в сукупності наявні докази, надавши оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, судом не встановлено порушення прав та законних інтересів Позивача за спірним договором в частині заявлених вимог про стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості, а тому суд не застосовує позовну давності до вказаних правовідносин.

Відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій, керуючись ст. 233 ГК України.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду жодних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин часткового неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки та задоволення клопотання Відповідача.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Національної поліції України задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54, ідентифікаційний код 19255777) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578) 189 981 (сто вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн. 54 коп. пені, 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 72 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.05.2021.

Суддя І.І. Борисенко