Рішення № 97217380, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/1133/21 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації

до Акціонерного товариства «РВС Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс»

про стягнення 233 765,16 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення 233 765,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання відповідачем свого обов`язку із сплати суми банківської гарантії у розмірі 233 765,16 грн за банківською гарантією №3257-19Г від 27.05.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

17.02.2011 до канцелярії суду (електронною поштою) позивач подав пояснення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

18.03.2021 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний альянс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 заяву акціонерного товариства "РВС Банк" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача задоволено. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний альянс" (04107, місто Київ, вулиця Нагірна, будинок 1, код ЄДРПОУ 41242014). Зобов`язано позивача протягом трьох днів з дня отримання зазначеної ухвали суду: надіслати позовну заяву з доданими до неї документами третій особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний альянс", докази чого подати до суду. Запропонувати третій особі протягом п`яти днів з дня отримання зазначеної ухвали суду подати пояснення щодо позову або відзиву в порядку статті 168 Господарського процесуального кодексу України.

08.04.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.04.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення.

19.04.2021 до канцелярії суду (електронною поштою) від позивача надійшли пояснення.

19.04.2021 до канцелярії суду товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний альянс" подано заяву (в порядку ч.2 ст. 119 ГПК України) про продовження процесуального строку на подання до суду пояснення щодо позову на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний альянс" процесуальний строк на подання до суду пояснення щодо позову до 11.05.2021.

28.04.2021 на адресу сулу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення щодо позову.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.03.2019 було оголошено тендер на закупівлю робіт за процедурою відкритих торгів по об`єкту: «Капітальний ремонт (утеплення фасадів) будівлі Костянтинівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим вивченням окремих предметів Костянтинівської міської ради за адресою: вул. 6 Вересня, 79, м. Костянтинівка» (ІІ-а черга) (далі - Об`єкт), ідентифікатор закупівлі: UA-2019-03-15-002707-a.

Протоколом засідання тендерного комітету департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації №5 (391)-Р4 від 16.05.2019 визнано переможцем учасника торгів Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс». Прийнято рішення про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс».

Відповідно до п. 5.1. розділу VI тендерної документації на закупівлю робіт по об`єкту під час укладання Договору Учасник - Переможець вносить забезпечення виконання Договору у формі банківської гарантії. Внесення забезпечення виконання Договору не припиняє виконання зобов`язань Учасника за Договором.

На виконання п. 5.1. розділу VI тендерної документації за закупівлю робіт по об`єкту Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс» надало банківську гарантію АТ «РВС Банк» №3257-19Г від 27.05.2019.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

05.06.2019 між Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (далі - позивач, бенефіціар, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс» (далі - відповідач, принципал, підрядник) укладено договір підряду №425-19, відповідно до якого «Підрядник» приймає на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт (утеплення фасадів) будівлі Костянтинівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим вивченням окремих предметів Костянтинівської міської ради за адресою: вул. 6 Вересня, 79, м. Костянтинівка» (ІІ-а черга) (далі - Об`єкт), а «Замовник» прийняти та оплатити такі роботи відповідно до проектно - кошторисної документації.

Відповідно до накладної №8412209431802 19.12.2020 позивачем на адресу відповідача (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.) направлено вимогу №1139/0/230-20-01/2 від 18.12.2020 разом з додатками, що підтверджується описом вкладень у цінний лист, в якій позивач повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс» прострочило виконання робіт на об`єкті будівництва та вимагає сплати суму, що складає 233 765,16 грн. на виконання умов банківської гарантії №3257-19Г від 27.05.2019.

Дана вимога отримана відповідачем 22.12.2020, що підтверджується трекінгом поштових відправлень.

Листом №2102/20-ПТ від 30.12.2020 Акціонерним товариством «РВС Банк» відмовлено у задоволенні вимоги щодо сплати грошових коштів за гарантією №3257-19Г від 27.05.2019.

Спір у справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов`язань за наданою ним гарантією.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України - гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно з частиною 1 статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами частини 1 та частини 2 статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з частиною 2 статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються "Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженим Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

В даному випадку, банківська гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (п. 2 розд. І вказаного Положення)

Суд зауважує, що в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Поряд з цим, ст. 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою, в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати № 458 (МТП № 458) визначено, що ці правила застосовуються до будь-якої банківської гарантії або доповненню до неї, яку гарант зобов`язався надати та в якій зазначено, що вона складена згідно з цими правилами (публікація МТП № 458) та обов`язкова для всіх сторін в гарантійному зобов`язанні, якщо інше прямо не зазначено в гарантії або доповненні до неї.

Гарантія за своєю природою є самостійною угодою, незалежною від основного контракту або тендера, на яких вона ґрунтується, тому гарант ніяким чином не пов`язаний таким контрактом або тендером, незважаючи на те, що посилання на них міститься в тексті гарантії. Обов`язок гаранта - сплатити грошову суму, зазначену в гарантії, при представленні письмової вимоги платити і інших документів, зазначених у гарантії, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам, описаним в гарантії (ст. 2 зазначених правил).

Частиною 1 статті 565 Цивільного кодексу України визначено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Відповідно до частин 1-4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до умов банківської гарантії №3257-19Г від 27.05.2019 (далі - Гарантія) Гарант зобов`язується сплатити на користь Бенефіціара суму цієї Гарантії у випадку невиконання Принципалом своїх зобов`язань перед Бенефіціаром за Договором.

Гарант цим безумовно та безвідклично зобов`язується за першою письмовою вимогою виплатити Бенефіціару суму, що складає 233 765,16 грн. (Двісті тридцять три тисячі сімсот шістдесят п`ять гривень 16 копійок), цифровий код валюти - 980, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій Бенефіціар заявляє про те, що Принципал частково або повністю не виконав своїх зобов`язань, які передбачені договором, та що мав місце один або декілька з нижчезазначених випадків:

- порушення Принципалом з його вини строків виконання робіт, передбачених договором про закупівлю;

- неповернення або порушення Принципалом строків повернення невикористаних коштів авансу або попередньої оплати, передбачених договором про закупівлю, у випадку її надання;

- не надання або несвоєчасне надання Принципалом Бенефіціару документів, передбачених договором про закупівлю.

Загальна сума цієї Гарантії буде зменшуватися на суми будь-яких платежів лише за письмовим погодженням із Бенефіціаром.

Письмова вимога Бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою Бенефіціара, скріплена печаткою Бенефіціара та відправлена на поштову адресу Гаранта: Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.

Гарант-мае право відмовити Бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку, якщо Вимога по Гарантії надана Банку-Гаранту після закінчення строку дії Гарантії.

Ця Гарантія діє з моменту її надання по 31.12.2020 року включно.

Зобов`язання Гаранта за цією Гарантією припиняються у разі: 1) сплати Бенефіціару загальної суми цієї Гарантії; 2) закінчення строку, на який видана Гарантія; 3) відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією шляхом повернення Гаранту оригіналу цієї Гарантії та/або подання Бенефіціаром письмової заяви про звільнення Гаранта від обов`язків за Гарантією; 4) закінчення строку дії Договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що вимога №1139/0/230-20-01/2 від 18.12.2020 про виплату коштів за Гарантією підписана не уповноваженою особою.

Судом встановлено, що вимога №1139/0/230-20-01/2 від 18.12.2020 підписана виконуючим обов`язки директора департаменту Дарією Семененко.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення про Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, затверджене розпорядженням голови облдержадміністрації, керівниа обласної військово-цивільної адміністрації №99/5-19 від 04.02.2019 (Далі Положення) Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації є структурним підрозділом облдержадміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації, підпорядкований голові облдержадміністрації, а також підзвітний та підконтрольний Міністерству розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) і в межах області забезпечує реалізацію державної політики у галузі будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ керівником (головою) Донецької облдержадміністрації є Кириленко Павло Олександрович .

Відповідно до ч.1, 2 ст. 11, п. 3 .ч. 1 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань.

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Положення Директор Департаменту має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади директором Департаменту відповідно до законодавства про державну службу.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня посадова інструкція та/або положення про заступника директора департаменту.

Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики «Щодо тимчасового виконання обов`язків відсутнього працівника» від 17.10.2016 тимчасове виконання обов`язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі, організації. Згідно із роз`ясненням Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 29.12.65 р. N 30/39 "Про порядок оплати тимчасового заступництва" (зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 11.12.86 р. N 521/30-18), що діє в Україні на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Відповідно до службової записки заступника директора департаменту - начальника планово - фінансового управління Семененко Дарії Валентинівни №17/11055/0/1-20/0.1 від 16.11.2020 на період тимчасової непрацездатності директора департаменту капітального будівництва облдержадміністрації Винокурова Юрія Олеговича, прошу погодити покладення виконання обов`язків директора департаменту капітального будівництва облдержадміністрації на заступника директора департаменту - начальника планово - фінансового управління Семененко Дарію Валентинівну , з 16.11.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Резолюція (лат. resolutio - розв`язання) - основна форма реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі.

Таким чином, резолюція керівника (голови) Донецької облдержадміністрації Кириленком Павлом Олександровичем від 16.11.2020 є дорученям, внутнішньоорганізаціним актом, якою погоджено покладення обов`язків директора Департамента капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на начальника планово - фінансового управління Семененко Дарію Валентинівну з 16.11.2020.

Наказом №67/0/238-20/ос «Про виконання повноважень» від 16.11.2020 Семененко Дарія Валентинівна приступила до виконання повноважень директора Департамента капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації.

Заперечення відповідача про те, що наказ №67/0/238-20/ос від 16.11.2020 видано не уповноваженою особою, не Винокуровим Ю.О. не беруться судом до уваги, оскільки, на період своєї тимчасової відсутності керівник не може виконувати своїх посадових обов`язків. Отже, вчинені в цей період керівником правочини (договори, накази тощо) є нечинними, оскільки обов`язки керівника на цей період покладені на виконуючого обов`язки, який і є повноважним на такі дії відповідно до наказу чи посадової інструкції.

В той же час, наказ №67/0/238-20/ос «Про виконання повноважень» від 16.11.2020 є чинним та не скасований у встановлений законом порядку.

Також, заперечення відповідача про те, що резолюція голови Донецької облдержадміністрації на службову записку №1040/0/230-20 від 16.11.2020 згідно законодавства не є підставою переходжу повноважень не береться судом до уваги, оскільки, Семененко Дарія Валентинівна приступила до виконання повноважень директора Департамента капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на підставі наказу №67/0/238-20/ос «Про виконання повноважень» від 16.11.2020, який є чинним та не скасований у встановлений законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, вимога №1139/0/230-20-01/2 від 18.12.2020 направлена на правильну адресу відповідача та підписана уповноваженою особою - Дарією Семененко.

Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначає, що гарантійний випадок не настав через прострочення кредитора, що полягає у незабезпеченні своєчасного та належного оформлення дозвільної документації на виконання будівельних робіт, необхідність коригування проектно - кошторисної документації, недостатності грошових коштів, що стало наслідком унеможливлення виконання робіт у 60-денний строк.

Відповідно до п. 34 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №910/23450/17 від 21.02.2021 відповідно до статті 562 цього Кодексу зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром.

В той же час, відповідно до п. 55 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №910/17942/19 від 31.03.2021 при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.

Відповідно до п. 5.1. - 5.3. Договору строки виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною Договору

Роботи на об`єкті розпочинаються після отримання документів, які передбачені п. 5 Постанови КМУ від 13.04.2011 №466.

Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін до графіку виконання робіт у разі:

- виникнення обставин непереборної сили;

- невиконання або неналежного виконання «Замовником» своїх зобов`язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання проектної документації, тощо);

- дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від «Підрядника» обставинами.

«Замовник» може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт , їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін до графіку виконання робіт.

Графіком виконання будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт (утеплення фасадів) будівлі Костянтинівської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням окремих предметів Костянтинівської міської ради за адресою: вул. 6 Вересня; 79, м. Костянтинівка» (ІІ-а черга) встановлено, що загальний строк виконання робіт (в календарних днях) складає 60 днів.

На виконання п. 5 постанови КМУ від 13.04.2011р. № 466 «Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт», листом від 21.10.2019 № 1001/0/231-19-04/2 департамент повідомив ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» про те, що відповідно до діючого законодавства, для проведення робіт по заміні покрівлі без втручання в несучі конструкції будівлі Костянтинівської ЗОНІ І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням окремих предметів Костянтинівської міської ради за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. 6 Вересня, 79 (ІІ-а черга) отримання документів, що дають право на їх виконання не потребуються.

Таким чином, починаючи з 22.10.2019 ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» мав розпочати роботи на об`єкті будівництва та завершити їх у строк до 22.12.2019.

ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» розпочав роботи та підтвердив виконання ним робіт на об`єкті будівництва:

Актами № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 347 880,80 грн., № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року на суму 448 952,88 грн., № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року на суму 908 011,96 грн., № 4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року на суму 251 988,04 грн.

Відтак, ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» підтверджено виконання робіт за Договором на загальну суму 1 956 833,68 грн. Водночас, невиконаними залишились роботи за Договором на загальну суму 5 835 338,32 грн. Принципалом порушено строки виконання робіт, передбачених Договором.

Таким чином, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи той факт, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату гарантійної суми, яка не перевищувала суми гарантії, а також в порядку, на умовах та у встановлений в гарантії строк, вимога підписана уповноваженою на те особою, направлена на вірну адресу відповідача, а також те, що принципалом порушено строки виконання робіт за Договором, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення гарантії визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58, код ЄДРПОУ 39849797) на користь Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, будинок 9, код ЄДРПОУ 26503980) грошові кошти в розмірі 233 765 (двісті тридцять три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 506 (три тисячі п`ятсот шість) грн.49 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.М. Мудрий