Рішення № 97217357, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/5059/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича (м. Київ)

про розірвання договорів та стягнення грошових коштів

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про:

- розірвання Договору про надання послуг № 14 від 05.11.20.;

- розірвання Договору про надання послуг № 16 від 12.11.20.;

- стягнення з відповідача 18.113,92 грн, з яких: 18.000,00 грн основного боргу та 113,92 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов означених договорів що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про їх розірвання, та як наслідок, пред`явлення вимоги про повернення попередньої оплати за договорами та нарахування на таку попередню оплату 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.21. відкрито провадження у справі № 910/5059/21, встановлено, що справа незначної складності та визнано її малозначною, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

За правилами ст. 250 Кодексу, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

11.05.21. відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Клопотання обґрунтовано тим, що хоча відповідач і не має можливості ознайомитись з матеріалами справи, однак є впевненим у тому, що подані позивачем матеріали мають ознаки злочинів, передбачених ч. 1 ст. 384, ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України. Також позивач вказує на те, що послуги позивачу ним надавались.

Приписами ч. 7 ст. 252 ГПК України унормовано, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відзив відповідачем, в тому числі станом на день розгляду даного клопотання, не подавався.

При цьому ухвалу Господарського суду міста Києва про відкриття провадження в даній справі не було отримано відповідачем за належною адресою (м. Київ, вул. Металістів, 3), а не «не вручено» відповідачу, як стверджує останній.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (ч. 6 ст. 252 ГПК України).

Ціна позову в даній справі (18.113,92 грн) не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, як відзначалось судом, відповідачем не подано ні письмового відзиву на позовну заяву, ні доказів чи пояснень на обґрунтування своєї правової позиції.

Врахувавши доказове наповнення матеріалів справи, станом на день заявлення відповідачем клопотання, судом не встановлено підстав для розгляду справи з повідомленням сторін.

Врахувавши наведено суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про розгляд справи № 910/5059/21 в судовому засіданні з повідомленням сторін, про що постановив відповідну ухвалу від 17.05.21.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже розгляд справи № 910/5059/21 по суті розпочався з 14.05.21.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 248 ГПК України).

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/5059/21, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, оскільки з 14.05.21. розпочався розгляд справи № 910/5059/21 по суті, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.11.20. між відповідачем (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено Договір надання послуг № 14 (далі - Договір-1).

12.11.20. між відповідачем (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено Договір надання послуг № 16 (далі - Договір-2).

Розділом 1 Договору-1 та Договору-2 сторонами погоджено, що Виконавець приймає зобов`язання надати послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах Договорів. Перелік, вартість та строки надання послуг визначаються на підставі Замовлень на надання послуг, що оформлюються у вигляді Додатків, узгоджених та затверджених сторонами.

Замовленням на надання послуг від 05.11.20. до Договору-1 сторони погодили етапи, перелік послуг, їх обсяг, вартість (8.000,00 грн), умови оплати послуг (100% передплата), строк надання послуг (зокрема, по першому етапу - 1 робочий день з дати отримання оплати по Договору-1).

Замовленням на надання послуг від 12.11.20. до Договору-2 сторони погодили етапи, перелік послуг, їх обсяг, вартість (10.000,00 грн), умови оплати послуг (100% передплата), строк надання послуг (зокрема, по першому етапу - 1 - у додаткового узгоджену сторонами дату, але не пізніше 2 робочих днів з дати отримання запиту від Замовника).

Строк дії Договору-1 та Договору-2 сторонами погоджено пунктом 10.1 з дати підписання до повного виконання взятих зобов`язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов означених договорів що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про їх розірвання, та як наслідок, пред`явлення вимоги про повернення попередньої оплати за договорами та нарахування на таку попередню оплату 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір-1 та Договір-2 є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач перерахував відповідачу 06.11.20. 8.000,00 грн передплати за Договором-1 та 16.11.20. 10.000,00 грн за Договором-2.

Як відзначалось судом, відповідно до замовлення на надання послуг від 05.11.20. до Договору-1 строк надання послуг по першому етапу - 1 робочий день з дати отримання оплати по Договору-1.

Отже, враховуючи, що попередня оплата по Договору-1 була здійснена 06.11.20., то строк надання послуг по першому етапу Договору-1 становив 09.11.20.

Підтвердженням виконання послуг Виконавцем за кожним етапом Договору та/або замовлення є підписані сторонами акти наданих послуг (далі - Акт). Кожний акт надсилається Виконавцем Замовнику в письмовій формі і підписується Замовником протягом 2 робочих днів з моменту його отримання. У випадку, якщо Замовник не підпише Акт у визначений строк, він вважається таким, що підписаний замовником. (п. 2.3 Договору-1 та Договору-2).

Доказів надання послуг за Договором-1, в тому числі по першому етапу, та по 2-7 етапах, матеріали справи не містять, як і не містять доказів направлення актів відповідачем позивачу в письмовій формі та доказів на підтвердження того, що відповідач приступив до надання визначених Договором-1 (замовленням до нього) послуг.

Зворотного відповідачем не доведено.

Далі , зі змісту замовлення на надання послуг від 05.11.20. та замовлення на надання послуг від 12.11.20. вбачається, що послуги за Договором-2 підлягають наданню після послуг, передбачених Договором-1.

Доказів надання послуг за Договором-2, доказів направлення актів відповідачем позивачу в письмовій формі та доказів на підтвердження того, що відповідач приступив до надання визначених Договором-2 (замовленням до нього) послуг матеріали справи не містять і вказаного відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договорами-1, 2.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов`язки (зобов`язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 907 ЦК України).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта ст. 188 ГК України).

Частинами другою та третьою ст. 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

Позивач 12.12.20. направив, а відповідач 22.12.20. отримав пропозицію № 09/12 від 09.12.20. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор" про розірвання Договорів-1, 2, з доданими до неї додатковими угодами про розірвання означених Договорів.

Відповіді на пропозицію про розірвання Договорів-1 ,2 матеріали справи не містять.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Оскільки судом встановлено істотне порушення відповідачем умов Договору-1 та Договору-2, задовольняються судом вимоги про:

- розірвання Договору про надання послуг № 14 від 05.11.20., укладеного між позивачем та відповідачем;

- розірвання Договору про надання послуг № 16 від 12.11.20., укладеного між позивачем та відповідачем.

Щодо вимог про стягнення 18.000,00 грн, суд відзначає наведене далі.

Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України встановлено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.18. у справі № 910/45382/17.

Як встановлено судом вище, позивач перерахував відповідачу аванс в сумі 18.000,00 грн за Договором-1 та Договором-2, послуг за означеними Договорами надано не було, з огляду на що суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 18.000,00 грн.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 113,92 грн 3% річних, нарахованих суму здійсненої попередньої оплати.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд здійснив перерахунок встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню113,92 грн 3% річних.

Отже позов задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України втрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 14 від 05.11.20. надання послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукор" (ідентифікаційний код 39069054) та Фізичної особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3. Розірвати Договір № 16 від 12.11.20. надання послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукор" (ідентифікаційний код 39069054) та Фізичної особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукор" (03179, м. Київ, вул. Брест-Литовське шосе, б. 8А; ідентифікаційний код 39069054) 18.000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 113 (сто тринадцять) грн 92 коп. 3% річних, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко