Рішення № 97217350, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/3908/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 223 293,69 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 223 293,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору купівлі-продажу №УМТЗ-17-309/1 від 06.12.2017 відповідачем в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

22.03.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що у зв`язку із тим, що при складанні позовної редакція в первісній редакції в прохальній частині була допущена технічна посилка у зазначенні суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, та просить суд прийняти до розгляду позовну заяву із зазначенням в прохальній частині уточненої позовної заяви правильної суми, яка підлягає стягненню з відповідача. Також, подано уточнену позовну заяву.

29.03.2021 до канцелярії суду від позивача надійшов супровідний лист з довідкою про залишкову суму боргу.

19.04.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про порушення питання пропуску строку позовної давності в якій просить суд прийняти заяву про порушення питання щодо пропуску строку позовної давності, відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" у задоволенні позову про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» заборгованості в частині вказаних видаткових накладних №0000226, №0000302.

26.04.2021 до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності та заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

06.12.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (продавець) та державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №УМТЗ-17-309/1.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п.1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою, у рамках специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Найменування товару: закупівля гальм. Код ДК 021:2015-34731000-0 (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна договору на момент укладення: 110 501,40 грн.

Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору (п.3.3 договору).

Між сторонами укладались додаткові угоди (щодо зміни ціни договору), а саме: №1 від 30.01.2018 року, №2 від 23.02.2018 року, №3 від 15.03.2018 року.

В матеріалах справи наявні специфікації: №1 на суму 110 501,40 грн., №2 на суму 105 150,05 грн., №3 на суму 142 889,76 грн., №4 на суму 14 241,60 грн.

В специфікаціях визначено умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА» з відстрочкою платежу 10 банківських днів.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 176 594,92, за які не було проведено оплату відповідачем, а саме:

- за видатковою накладною №0000940 від 30.05.2018 поставлено товар на загальну суму 71 444,88 грн. за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59 0003 41158375,

- за видатковою накладною № 0000226 від 31.01.2018 поставлено товар на загальну суму 52 575,02 грн. за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59 0003 14454339,

- за видатковою накладною № 0000302 від 13.02.2018 поставлено товар на загальну суму 52 575,02 грн. за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59 0003 17444618.

Вказаний товар прийнятий відповідачем в повному обсязі без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у специфікаціях до договору №УМТЗ-17-309/1 купівлі-продажу від 06.12.2017 зазначено, що оплата здійснюється на наступних умовах: 100% оплата після поставки та проходження вхідного контролю з відстрочкою платежу 10 банківських днів.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 176 594,92 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 176 594,92 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 15 393,97 грн., інфляційні збитки в розмірі 31 304,80 грн. нараховані станом на 05.03.2021 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 15 393,97 грн. та інфляційних втрат в розмірі 31 304,80 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем подано заяву про порушення питання пропуску строку позовної давності в якій просить суд прийняти заяву про порушення питання щодо пропуску строку позовної давності, відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" у задоволенні позову про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» заборгованості в частині видаткових накладних №0000226, №0000302. Так, в заяві зазначено, що згідно долучених до позовної заяви видаткових накладних №0000226, №0000302 граничною датою оплати є 15.02.2018 та 28.02.2018. тому, кінцева дата спливу терміну позовної давності, щодо стягнення заборгованості з оплати за поставлений товар становить 15.02.2021 та 28.02.2021. Позивач в свою чергу звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права 09.03.2021, тобто вже після закінчення терміну позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки, пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Так, з 12 березня 2020 року до 30 квітня 2021 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, позивачем не було пропущено строк позовної давності, оскільки станом на 15.02.2021, на 28.02.2021 та на 09.03.2021 (на дату подання позову) карантин діяв на території України, а тому строк позовної давності було продовжено.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено, що витрати на правову допомогу орієнтовно складатимуть 30 000,00 грн., детальний розрахунок і підтвердження понесення яких будуть надані позивачем в подальшому.

26.04.2021 року позивачем подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- договір-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 року, укладений між адвокатським бюро "Сергія Жечева" (адвокатське бюро) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (клієнт), предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

У п. 4.2 договору зазначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Додатковою угодою №1 від 01.02.2021 до договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються адвокатським бюро клієнту, зокрема, вказавши, що вартість підготовки позовної заяви становить 5 000,00 грн., підготовка інших процесуальних документів (клопотань, заяв і т.п.),

- акт №ОУ-0000071 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6 500,00 грн. (підготовка позовної заяви до ДП «Завод 410» про стягнення 223 293,69 грн. (справа №910/3908/21) - 5 000,00 грн., підготовка заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності (справа №910/3908/21) - 1 500,00 грн.);

- рахунок-фактура №СФ-0000071 від 23.04.2021 на суму 6 500,00 грн.,

- розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 6 500,00 грн.,

- платіжне доручення №8027 від 23.04.2021 на суму 6 500,00 грн. з призначенням платежу: «за надання правової допомоги зг.рах №71 від 23.04.21, акт №71 від 23.04.21, справа №910/3908/21»,

- ордер на надання правничої допомоги АР №1038643 від 26.02.2021 року,

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №864 від 27.07.2011р. на адвоката Жечева Сергія Олександровича.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню в розмірі 6 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 24510970) заборгованість в розмірі 176 594 (сто сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 92 коп., три проценти річних в розмірі 15 393 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто три) грн. 97 коп., індекс інфляції в розмірі 31 304 (тридцять одна тисяча триста чотири) грн. 80 коп., 3 349 (три тисячі триста сорок дев`ять) грн. 45 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий