Рішення № 97217334, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/4474/21

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4474/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»

про стягнення 103 319,44 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» про стягнення 103 319,44 грн., з яких 88 701,20 грн. основного боргу, 3744,94 грн. пені, 7485,04 грн. 3% річних та 3388,26 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товару №UAZ-1210-20 від 12.10.2020 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 88 701,20 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3744,94 грн. пені, 7485,04 грн. 24% річних та 3388,26 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4474/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.03.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

23.04.2021 відповідачем було подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 відмовлено у зволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (покупець, далі - відповідач) укладено договір поставки товару №UAZ-1210-20 (надалі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товару на умовах відстрочення оплати в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в видаткових накладних та/або Специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у видаткових накладних або специфікаціях, за умови складання такої специфікації.

Орієнтовна ціна договору складає 100 000,00 грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана у видаткових накладних, складає ціну договору (п.1.2 договору).

За умовами п.2.2 договору покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 14 календарних днів з дати отримання замовленого товару від постачальника.

Згідно з п.2.3 зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у видаткових накладних та/або Актах приймання-передачі товару.

Відповідно до п.3.1 договору товар поставляється на умовах EXW, місце поставки - склад постачальника за адресою: 02088,м. Київ, вул. 1-го Травня, 1а у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у договорі.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його передачі у місці поставки, вказаному у п.3.1 договору.

За умовами п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 включно, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки товару №UAZ-1210-20 від 12.10.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки товару №UAZ-1210-20 від 12.10.2020 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видатковими накладними №ДМСРНк-08399 від 19.10.2020 на суму 64 701,00 грн. та №ДМСРНк-08435 від 20.10.2020 на суму 31 000,20 грн., що загалом складає 95 701,20 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Проте, за поясненнями позивача, відповідачем розрахунок за отриманий згідно вказаних вище видаткових накладних товар не проведено в повному обсязі, лише частково сплачено 7000,00 грн. з порушенням встановленого п.2.2 договору строку, що підтверджується платіжними дорученнями №1990 від 27.01.2021, №1991 від 27.01.2021 та №2103 від 17.02.2021.

Також, наявність заборгованості відповідача перед позивачем з поставлений товар підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 28.01.2021, який підписано представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 2.2 укладеного між сторонами правочину передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити ціну товару у строк не більше 14 календарних днів з дати отримання замовленого товару від постачальника.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що відповідачем не було проведено розрахунок за договором у встановлені п.2.2 договору строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 88 701,20 грн.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати отриманої продукції у визначені п.2.2 спірного договору не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов`язків щодо оплати отриманої продукції у визначені п.2.2 спірного договору строки не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 88 701,20 грн.

При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, що відповідачем не було проведено розрахунок за договором у встановлені п.2.2 договору строки, а тому позивачем правомірно заявлено в межах даного позову вимоги про стягнення пені, 24% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.1. договору у випадку порушення строків оплати товару покупець в першу чергу сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати та, відповідно до статті 625 ЦК України, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від простроченої суми боргу за весь період прострочення, а потім сплачує суму основного боргу з урахуванням умов, викладених в п.2.5, 2.6 договору.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором в частині оплати в повному обсязі товару, який було поставлено згідно видаткових накладних №ДМСРНк-08399 від 19.10.2020 та №ДМСРНк-08435 від 20.10.2020, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3744,94 грн. пені, 7485,04 грн. 24% річних та 3388,26 грн. інфляційних втрат.

Відтак, з урахуванням п.2.3. договору період прострочення по сплаті заборгованості по накладній №ДМСРНк-08399 від 19.10.2020 починається з 03.11.2020, а по накладній №ДМСРНк-08435 від 20.10.2020 - з 04.11.2020.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3744,94 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 24% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 24% річних у розмірі 7485,04 грн. та інфляційні втрати у сумі 3388,26 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/1, код ЄДРПОУ 42623361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А, код ЄДРПОУ 30722204) 88 701 грн. 20 коп. основного боргу, 3744 грн. 94 коп. пені, 7485 грн. 04 коп. - 24% річних, 3388 грн. 26 коп. інфляційних втрат та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя О.М. Спичак