Рішення № 97217326, 27.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2021Справа № 910/4308/21За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення 230833,76 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення №02.5-14/1-505 від 01.07.2020 (далі - договір), а саме 145058,40 грн. основного боргу, 3826,17 грн. пені, 948,59 грн. 3% річних та 3069,53 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити послуги з водопостачання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 суд відкрив провадження у справі №910/4308/21 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ діловодства суду 07.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому останнім було визнано вимоги позову повністю за виключенням 90 % від суми пені, яку було нараховано позивачем на суму боргу та відповідач просив суд зменшити суму пені на 90% до 382,62 грн. враховуючи зниження фінансових можливостей відповідача через запровадження на території України карантинних заходів.

Також, 07.04.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про зміну предмета позову, у якій останній повідомляє, що відповідач в порушення умов вказаного договору не сплатив також позивачу вартість отриманих послуг за період з січня по лютий 2021 року, що призвело до виникнення у відповідача додаткової заборгованості за вказаний період у розмірі 75898,80 грн. Таким чином, звертаючись з вищевказаною заявою позивач просить суд стягнути основний борг у сумі 220957,20 грн, пеню у сумі 5475,03 грн, 3% річних у сумі 1332 грн. та інфляційні втрати у сумі 3069,53 грн.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача як заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 16.04.2021 позивач зазначив, що відповідачем було сплачено борг у сумі 145058,40 грн. на підтвердження чого позивачем додано копію банківської виписки. Також, позивач заперечив щодо доводів відповідача стосовно зменшення пені на 90 %, оскільки умовами договору чітко передбачена відповідальність за порушення строків оплати отриманих послуг та підписуючи цей договір відповідач усвідомлював для себе усі наслідки прострочення оплати послуг за договором.

23.04.2021 через відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких останній просить суд врахувати судову практику щодо зменшення розміру пені у справі № 910/13931/20.

12.05.2021 позивачем були подані письмові пояснення по справі у яких останній повідомив суд про погашення відповідачем суми боргу у розмірі 75898,80 грн. на підтвердження чого надано копію банківської виписки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (аеропорт) та відповідачем (споживач) 01.07.2020 був укладений договір з усіма додаткоами до нього, за умовами п. 1.1 якого, аеропорт зобов`язується прийняти на себе цілодобове водопостачання обєктів споживача питною водою до місця приєднання останнього до водопроводу Аеропорту та прийняття від нього стічних вод в каналізаційний колектор, а споживач зобовязаний отримати та оплатити ці послуги.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що Аеропорт щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляє споживачу рахунок-фактуру за дані послуги за звітний місяць та складає акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

На виконання умов договору в період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 220957,20 грн, про що свідчать наявні у матерілах справи копії рахунків-фактури та актів приймання-здачі виконаних послуг.

Факт отримання відповідачем вищевказаних рахунків-фактури та Актів приймання-здачі виконаних послуг підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром виданих/отриманих документів за спірний період.

За доводами позивача, відповідач всупереч умовам договору та отриманих документів, не повернув підписані Акти позивача, не надав мотивованої відмови від їх підписання, а також не здійснив своєчасної оплати наданих послуг, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем.

Судом прийнято до уваги, що відповідач визнав заявлені позивачем у первісній редакції позовної заяви суми боргу та штрафних санкцій за виключенням пені, крім того останнім після відкриття провадження у даній справі було погашеного повністю увесь борг, який нараховано позивачем за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року за надані позивачем послуги відповідно до умов договору.

Суд зазначає, що ст. 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Судом встановлено, що надані позивачем копії банківських виписок свідчать про відсутність предмету спору в частині заявлениї позивачем основної суми боргу, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 220957,20 грн. основного боргу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач визнав факт порушення ним строків виконання умов договору в частині строків оплати за надані позивачем послуги, спір підляє подальшому розгляду в частині нарахованих позивачем сум штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1332 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 3069,53 грн. суд встановив, що їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі.

Що стосується нарахованої пені у розмірі 5475,03 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що у п. 5.2 договору сторони передбачили, що споживач зобовязаний у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту усунення споживачем порушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

На обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що авіакомпанія перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане значним скороченням кількості авіарейсів через запровадження карантину на всій території України.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд виходить з того, що оплата вартості послуг була здійснена відповідачем до моменту розгляду справи по суті та матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних збитків, пов`язаних з простроченням оплати наданих послуг.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру пені до 50%, тобто, до 2737,51 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 2737,51 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат судом враховане наступне.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов в частині стягнення з нього 145058,40 грн. основного боргу, 382,62 грн. пені, 948,59 грн. 3% річних та 3069,53 грн. інфляційних втрат, то враховуючи зазначені положення Закону позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним у межах цієї вимоги (1120,94 грн.).

У решті 50 відсотків судового збору сплаченого за цю вимогу у сумі 1120,94 грн. та 51,67 грн. сплаченого судового збору за судову вимогу, яку відповідачем не визнано, а також доплаченого судового збору за збільшення розміру позовних вимог (1168,96 грн.) та 80 грн. витрат на поштову кореспонденцію, які позивач поніс у даній справі згідно зі статтею 129 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №910/4308/21 щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" основної суми заборгованості в розмірі 220957,20 грн. закрити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (ідентифікаційний код 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) 2737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 51 коп. пені, 1332 грн. (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 3% річних, 3069 грн (три тисячі шістдесят дев`ять) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 2341 (дві тисячі триста сорок одну) грн. 57 коп. судового збору та 80 (вісімдесят) грн. витрат на поштову кореспонденцію.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на підставі цього рішення Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7) 1120 (одну тисячу сто двадцять) грн. 94 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків