Рішення № 97215175, 27.05.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3576/21

Номер провадження 2-о/404/84/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

Головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Примак В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Кропивницький міський відділ державної реєстрації смерті Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Бобрава, Ракитянського району, Курської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що заявник є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Вказано, що дід заявника ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Його бабуся ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказано, що звернувшись до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , отримав відмову, оскільки, свідоцтво про її смерть видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження та ним не пред`явлено, документ який був би законною підставою для проведення відповідної державної реєстрації.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами окремого провадження в судовому засіданні.

В судове засідання заявник не з`явився, повідомлявся належним чином.

Від заявника до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, підтримав вимоги викладені у заяві про встановлення факту та просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Від представника заінтересованої особи до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти задоволення заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 в м. Макіївка, Донецької області, Україна, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Заявник звернувся до Добропільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з метою державної реєстрації смерті гр. ОСОБА_2 .

Однак, згідно відмови у проведенні державної реєстрації смерті від 12 травня 2021 року, йому відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів, у зв`язку з тим, що ним для проведення державної реєстрації смерті не пред`явлено документ який би був законною підставою для проведення відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської області тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органі, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою вищезазначеної статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Відповідно до п.13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасового окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

При оцінці наданого свідоцтва про смерть, як доказу в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

За таких підстав надане свідоцтво про смерть суд визнає належними і допустимими доказами на підтвердження факту смерті.

Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також те, що встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт смерті. Таким чином, є всі підстави для задоволення даної заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 89, 264, 265, 268, 317, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бобрава, Ракитянського району, Курської області, Російської Федерації, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Макіївка, Донецької області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Кропивницький міський відділ державної реєстрації смерті Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Преображенська, буд.7, код ЄДРПОУ - 26504927.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст судового рішення складено 27.05.2021 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда