Рішення № 97214884, 27.05.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10998/20

2-др/357/112/21

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника позивача - адвоката Пєнязькової Ольги Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна про скасування рішення та поновлення права власності, -

В С Т А Н О В И В :

В проваджені Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна про скасування рішення та поновлення права власності.

14 травня 2021 року за вх. № 22173 судом отримано від представника позивача - адвоката Пєнязькової Ольги Олександрівни заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна про скасування рішення та поновлення права власності, мотивуючи тим, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, між позивачем та Адвокатським бюро «Ольги Пєнязькової» в особі адвоката Пєнязькової О.О. було укладено договір-доручення про надання правової допомоги від 09.10.2020 року та додаткову угоду від 09.10.2020 року до вищевказаного договору, якою передбачено, що гонорар Бюро за підготовку до розгляду справи ( консультування та збирання доказів ) пов`язаної із оскарженням переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп» шляхом переоформлення Кредитором квартири на підставі договору іпотеки ( звернення стягнення на предмет іпотеки ) та ведення справи в суді першої інстанції складає 85500 грн, що еквівалентно 3000 доларів США. На виконання даного договору співробітниками бюро проведено консультування ОСОБА_1 з приводу предмета спору із ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп», проведено заходи по збору доказової бази для проведення забезпечення позову до подання позовної заяви та підготовки та подання самої позовної заяви. Під час розгляду справи по суті адвокат приймав участь у судових засіданнях, підтримав позовні вимоги, складав та подавав процесуальні документи, що само по собі є доказом виконання умов договору про надання правничої допомоги. Загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу в суді першої інстанції складає 85500 грн. та така сума є співмірною з обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 85 500 грн.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони в судове засідання не викликалися.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна про скасування рішення та поновлення права власності, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 49535539 від 05.11.2019 р. про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), та припинено право власності ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.Груп» (код ЄДРІІОУ 42231930) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 34012898).

Поновлено право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 327770632103) шляхом поновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКІІП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири №1523 від 06.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Величко O.Л. та зареєстровано 09.07.2007 р.

Стягнуто з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на користь позивача судові витрати в розмірі 1 681,60 гривень ( одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок ).

Зазначене судове рішення не набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Встановлено, що 12 травня 2021 року за вх. № 21646 судом отримано заяву, яка підписана Пєнязьковою О.О. про розгляд справи за відсутності позивача та представника. Одночасно, повідомляла суд, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України буде подано заяву про відшкодування витрат та підтверджуючи документи понесених позивачем витрат, пов`язаних з розглядом справи ( а. с. 140 ).

Отже, до закінчення розгляду справи по суті, представником позивача було зроблено відповідну заяву.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у

справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, які підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Пєнязьковою О.О. була отримана судом 14.05.2020 року за вх. № 22173, що підтверджується відповідним штампом суду.

Тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ( рішення суду ухвалено 12.05.2020 року ).

Отже, згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в

цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу було надано до суду та отримано 14.05.2021 року наступні документи: Договір-доручення про надання правової допомоги від 09.10.2020 року; Додаткова угода до Договору-доручення про надання правової допомоги від 09.10.2020 року, укладена між сторонами 09.10.2020 року.

Отже, документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат з боку позивача до суду не надано.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/7748/18.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Окрім цього ВС зазначив, що у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник особи - адвокат надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 2 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 2 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник

не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

ВС у вказаній постанові зазначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої дороги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої дороги, з боку заявника не надано.

Отже, заявник звертаючись до суд з заявою про ухвалення додаткового рішення не надав суду документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 85 500 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 530, 531, 549, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 651, 762, 1218, 1268 ЦК України, ст. ст. 141, 148-1 ЗК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 133, 141, 247, 258- 265, 273, 280-289 ЦПК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача - адвоката Пєнязькової Ольги Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгенівна про скасування рішення та поновлення права власності, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» (адреса місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. К. Малевича, буд. 24, ЄДРПОУ: 42231930 );

Третя особа: державний реєстратор Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олена Євгеніївна ( адреса місцезнаходження: 09172, Київська область, Білоцерківський район, с. Томилівка, вул. Леніна, буд. 42, ЄДРПОУ: 04363188 );

Третя особа: ОСОБА_2 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст додаткового рішення складено 27 травня 2021 року.

Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов