Рішення № 97214772, 24.05.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1170/21

Провадження № 2/345/516/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2021 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Мигович О.М.

за участю секретаря судового засідання Шмігель І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року представником акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк» ) для отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею підписано заяву № б/н від 10.03.2016 року, з наданням згоди на те, що така заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та банком договір надання банківських послуг.

На підставі Договору банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, надано відповідачці у користування кредитну картку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні Договору надала згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язання з погашення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта, останній зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 28.02.2021 року має заборгованість 18418,67 грн, яка складається з: 16124,11 грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 16124,11 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2294,56 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. грн нарахованої пені; 0,00 грн нараховано комісії.

У зв`язку з чим Банк просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом у розмірі 18418,67 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, однак подав до суду заяву про те, що позов підтримує, а справу просить розглянути без його участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи – (а.с.91).

Відповідачка подала відзив. У відзиві зазначила, що до позовної заяви банком додано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 10.03.2016 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 , станом на 30-09-2019, а також Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 10.03.2016 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_3 , станом на 28.02.2021.

Останнє використання мною коштів із кредитної картки відбулось 18.02.2019р. на суму 20,00 грн, це був щомісячний платіж за страховку «Захист на кожен день» (дана обставина підтверджується долученою до позову випискою за договором № б/н станом на 02.03.2021р. В подальшому банківська картка мною жодного разу не використовувалась (ні для зняття готівки, ні для здійснення платежів).

Після цього 07.03.2019р. банком було в односторонньому порядку змінено умови кредитування та обслуговування моєї картки шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 0,00грн., що підтверджується доданою до позову Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н).

Згідно Розрахунку заборгованості станом на 29.08.2017р. у мене була відсутня будь-яка заборгованість перед банком. Після цього за період з 15.09.2017р. по 28.02.2021р. мною було отримано (шляхом зняття готівки, здійснення переказів, розрахунку в магазині і т.п.) коштів на загальну суму 82902,14 грн.,

При цьому за період з 15.09.2017р. по 28.02.2021р. позивачкою було повернуто банку коштів на загальну суму 102080,24 грн.,

Підтверджується це також наданими позивачем розрахунками заборгованості. При чому кошти не тільки сплачувались позивачкою, а банк самостійно забирав її кошти, які їй на рахунок перерховувало Управління соцзахисту Калуської РДА як допомогу її дітям по втраті годувальника (так як її чоловік помер, тож її дитина стала сиротою).

Оскільки позивачем надано розрахунок, в якому вказані певні обставини, позивачкою ці обставини визнаються, то відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України дані обставини не підлягаю доказуванню. Тобто, обома сторонами визнається те, що:

станом на 29.08.2017р. у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість;

за період з 15.09.2017р. по 18.02.2019р. відповідач отримав від позивача 82902,14 грн;

за період з 15.09.2017р. по 26.09.2019р. позивач отримав від відповідача 102080,24 грн.

Таким чином, позивачка не тільки повернула всі кошти, які отримала від банку, а ще й повернула банку на 19178,1 грн. більше, чим отримала.

Вважає, що жодної заборгованості у неї перед банком по тілу кредиту не існує, тому просить у задоволенні прозову відмовити.

Окрім цього, жодних документів із встановленими «Тарифами» чи «Умовами та правилами надання банківських послуг» позивачка не підписувала і не ознайомлювалась із ними. А згідно постанови КЦС ВС від 03.03.2021р. у справі №669/573/18 вимоги банку про стягнення пені, штрафу, процентів за користування кредитом є безпідставними, якщо умови та правила не містять підпису позичальника.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому позовна вимога про повернення 2294,56 грн. заборгованості за простроченими відсотками також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви відповідача від 10.03.2016 року, яка підписана сторонами, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила своїм підписом, що згідна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua і відповідач зобов`язується виконувати їх, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.

Позивач зазначає, що у такий спосіб між сторонами укладено кредитний договір.

На підставі договору про надання банківських послуг банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано відповідачці у користування кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався до 27 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.5, п.2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1 при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100грн., клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

До позовної заяви банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» («Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD»), які не підписані відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 10.03.2016 року, станом на 28.02.2021 року має заборгованість 18418,67 грн, яка складається з: 16124,11 грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 16124,11 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 2294,56 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. грн нарахованої пені; 0,00 грн нараховано комісії.

З наданих представником позивача виписки по рахунку відповідача, яка відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.2012 року №578/5, є первинним документом, вбачається, що вона періодично знімала кредитні кошти, проводила розрахунки за придбані товари та здійснювала погашення кредиту.

Правовідносини, що виникли під час відкриття банком рахунка клієнта ОСОБА_1 , врегульовані Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492. Згідно з вимогами пункту 1.8 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунку. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених зазначеною Інструкцією, а також Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 №223 та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

В силу положень ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено в ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору( ч. 2 даної статті).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом положень статті 1056-1 ЦК України, в редакції Закону, чинній на час укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи із аналізу зазначених норм ЦК України, слід дійти висновку, що у разі надання послуг, в тому числі і кредитування, у формі публічного договору приєднання, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому банк повинен був забезпечити позичальнику такі умови, які б не суперечили загальним правилам укладення кредитних договорів, були зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, зокрема і щодо встановлення та зміни процентної ставки відповідно до вимог статті 1056-1 ЦК України.

Тобто банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, а щодо встановлення та зміни процентної ставки виконані усі умови, передбачені статтею 1056-1 ЦК України, зокрема і щодо повідомлення позичальника про її встановлення та зміну у письмовому порядку.

Встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.03.2016 року відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «ПриватБанк» надані відповідачу, крім того анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення строку повернення кредиту, розміру процентної ставки, комісії і неустойки.

Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не підписані позичальником. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника,а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Тому у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.03.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.03.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України , доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо процентів та штрафних санкцій за користування кредитом, тому в цій частині позов є необґрунтованим.

Зважаючи на предмет заявленого Банком позову, ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню, є розмір і склад заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявленої суми заборгованості Банк надав суду у якості доказу розрахунок заборгованості у виді таблиці, підписаний представником Банку . У матеріалах справи відсутні дані про те, хто складав цей розрахунок (експерт, спеціаліст, тощо), за яким принципом розрахована заборгованість.

Заперечуючи проти позову, відповідач надала суду свій контррозрахунок з поясненнями своєї незгоди із розміром заявлених сум.

Зазначені докази підлягають оцінці на загальних підставах відповідно до ст.89 ЦПК України.

На час розгляду справи суду не видається за можливе установленим порядком безспірно з`ясувати умови, на яких були надані банком кошти відповідачу, зокрема, щодо дійсно наданої суми коштів, порядку і періодичності сплати за кредитом, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, комісій, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору.

Наданими позивачем документами не встановлюються факти і обставини щодо дійсних умов кредитування, які повинні бути встановлені лише письмовим доказом-текстом договору з індивідуальними умовами кредитування, що може бути належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом як факту укладення договору, так і його умов.

Аналогічно й один лиш розрахунок заборгованості за відсутності інших необхідних доказів не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо кредитної заборгованості з відповідними її елементами. Окрім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не ґрунтується ані на законі, ані на договорі.

Банк, починаючи з 10.03.2016 року і до кінця розрахункового періоду (28.02.2021) систематично додавав до суми кредиту нараховані проценти, нараховуючи в подальшому на таку збільшену суму кредиту нові проценти, а також у певні періоди пеню. Таке збільшення суми кредиту підтверджується помісячними даними розрахунку заборгованості.

Застосування такого алгоритму нарахувань призвело до штучного збільшення суми (тіла) кредиту за рахунок коштів, які не видавалися відповідачу фактично. На збільшену за рахунок додавання нарахованих процентів і пені суму кредиту нараховувалися нові проценти і пеня. Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 16124,11грн, а також виходячи з такого алгоритму здійснював нарахування процентів.

Втім, позивач не надав суду доказів наявності в нього права відповідно до закону та/або договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів узгодження цього з відповідачем, доведення до її відома таких умов нарахувань.

З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах із відповідачем, доводи позову щодо умов надання коштів не можуть бути враховані.

Здійснення сторонами певних цивільних прав і обов`язків, що виникли внаслідок їхніх дій, не спростовує факту недотримання належної форми договору, сама по собі сплата певних платежів відповідачем не може свідчити про належне досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, про обізнаність з усіма умовами договору, якщо не були дотримані вимоги закону щодо відповідного оформлення правовідносин. Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтуються на факті укладення кредитного договору, за таких умов безпідставне. Слід враховувати також, що конкретні суми кредиту та процентів у разі прострочення їх сплати є базою для нарахування неустойки (пені, штрафу), відсутність підстав для нарахування та стягнення на підставі умов кредитного договору відповідних базових для розрахунку неустойки сум виключає й обґрунтованість розрахунку та стягнення такої неустойки (пені, штрафу).

Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог.

Позивач не виконав свого обов`язку доказування підстав і умов для стягнення всіх елементів боргу за кредитним договором, не подав відповідні докази суду першої інстанції, як це вимагається ст. 83 ч.ч. 1, 8, ст. 177 ч. 5 та іншими нормами ЦПК України, а також не навів підстав щодо неможливості подання таких доказів, тож перешкод у доказуванні не мав.

Наявність банківської виписки, яка фіксує рух коштів, наведеного не спростовує і прогалини в доказах не усуває.

Відсутність заборгованості спростовується наданим відповідачкою контррозрахунком суми боргу за кредитним договором б/н від 10.03.2016 року, укладеним між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Із розрахунку встановлено, що за період з 15.09.2017р. по 18.02.2019р. відповідач отримав від позивача 82902,14 грн;за період з 15.09.2017р. по 26.09.2019р. позивач отримав від відповідача 102080,24 грн., тобто ОСОБА_1 було здійснено операції по внесенню коштів на рахунок.

Проаналізувавши зміст обох розрахунків (позивача і відповідача), суд звертає увагу на те, що у розрахунку Банку наявні невідповідності, оскільки кошти, які сплачувалися відповідачем, банком були зараховані на проценти і штрафні санкції у той час, коли такі умови не підтверджені умовами договору.

За таких обставин, слід погодитися з розрахунком відповідача, оскільки нею поверталися кредитні кошти, які бути отримані від банку.

З огляду на зазначене, у позивача були відсутні правові підстави автоматично нараховувати та стягувати з відповідачки (в тому числі з її кредитного ліміту) відсотки за користування кредитом, пеню, оскільки такі не були обумовлені кредитним договором.

Беручи до уваги, що для визначення в обраний позивачем спосіб елементів пред`явленого до стягнення боргу правових підстав немає, наявність або відсутність фактичної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» підлягає визначенню із загальної суми, яка відповідно до позиції позивача та розрахунку заборгованості кваліфікується як сума (тіло) кредиту (16124,11 грн), безпідставно включені до цієї суми проценти (2294,56 грн), а також сума коштів, внесених відповідачем у рахунок погашення заборгованості.

Із проведеного відповідачкою контррозрахунку вбачається, що у неї відсутня заборгованість з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а навпаки, наявна переплата за тілом кредиту в розмірі 19 178,10 грн, що не суперечить інформації, поданій банком, щодо сплати відповідачкою кредитних коштів.

Виходячи з викладеного вище, доводи позивача про укладення договору в належній формі, з дотриманням вимог закону, та, відповідно, про наявність підстав для застосування правил щодо стягнення боргу за кредитним договором не можуть бути враховані судом. Такі доводи не можуть розглядатися поза сукупністю інших обставин справи і не створюють підстав для визнання факту належного укладення договору із досягненням згоди щодо всіх його істотних умов.

Таким чином з урахуванням доводів відповідачки ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526,536, 549, 572, 589, 1054 ЦК України, ст.61 Конституції України, ст.ст. 81, 263, 265 ЦПК України, суд,

РІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: