Рішення № 97214618, 24.05.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1457/19

Номер провадження 2/341/48/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі» про визнання договору недійсним,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача, відповідача

Позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лостонмі» (колишня назва «Дженесіс Фінанс») про визнання кредитного (мікрозайму) договору недійсним.

В обґрунтування позову покликається на те, що 08 лютого 2019 року нею з фінансовою компанією ТОВ «Лостонмі» укладено договір мікрозайму у розмірі 4 000 грн. Для отримання мікрозайму на сайті відповідача слід було заповнити анкету. При заповненні анкети не була ознайомлена з умовами кредитування та усіма ризиками.

Через деякий час в неї виникли фінансові труднощі. Вона звернулася на гарячу лінію компанії щоб надали їй відстрочку, однак їй було відмовлено.

Відповідно до графіку платежів, за користування кредитом, сума за користування кредитом у грошовому вираженні становить 1596 грн. 00 коп. Відповідно до пункту 4 даного кредитного договору строк дії договору становить 21 день. Тобто за користування кредитом в розмірі 4000,00 грн. коп. протягом 21 дня вона зобов`язана сплатити 1596 грн. 00 коп.

ТОВ «Лостонмі» вимагає сплатити за користування займом непропорційну суму до займу - 18 936 грн. 00 коп.

Вважає, що оспорюваний договір слід визнати недійсним, з наступних підстав - зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, правочин вчинений не у формі, встановленій законом. Зокрема:

-договір не містить істотних умов договору позики - розмір процентів за користування, розміру фінансового активу, строки внесення, порядок взаєморозрахунків;

-відповідачем не дотримано правил оформлення електронних правочинів.

Належно повідомлена про час та місце розгляду справи позивачка в судове засідання не з`явилася, жодних заяв щодо подальшого руху справи до суду не скерувала.

Відповідач ТзОВ «Лостонмі» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Таку слід розглянути на підставі наявних матеріалах справи доказів.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заявою-приєднання № 331372 від 08 лютого 2019 року про надання кредиту у розмірі 4 000 грн. строком на 20 днів з 08 лютого 2019 по 28 лютого 2020 року включно на особисті цілі, ОСОБА_1 приєдналася до публічної пропозиції ТОВ «Лостонмі» на укладення договору про надання коштів у позику (а.с. 7-9).

ОСОБА_1 зазначила свої дані: РНОКПП, номер паспорта ІД, а також орган, що видав цей паспорт, адресу місця реєстрації, контактні телефони.

Оферта ТОВ «Дженесіс Фінанс» (примірного договору ) не містила істотних умов передбачених законодавством для договору позики, у тому числі на умовах кредиту, а саме: розмір процентів, за користування грошовими коштами (кредитом), строки внесення фінансового активу та умови взаєморозрахунків (а.с. 9).

ТОВ «Дженесіс Фінанс» з 24 червня 2019 року переіменовано в ТОВ «Лостонмі»

(а.с.27).

3.Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 14 постанови від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536,638,1056-1 ЦК України).

Відповідно до положення частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з частиною 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Спірний кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У нижньому рядку кредитного договору наявний надрукований запис «Підпис» та зазначений № 188327, далі за текстом наявна дата 08.02.2019 року.

За встановлених обставин надана паперова копія кредитного договору не може бути доказом факту укладення кредитного договору.

Таким чином укладення спірного договору відбулося в порушення вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

З урахуванням встановленого судом факту укладення спірного договору з порушенням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання такого договору недійсним і, відповідно, про задоволення позовних вимог.

Виходячи з того, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає необхідним стягнути із відповідача в судовий збір на користь держави від сплати якого звільнена позивачка.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, статями 202, 203, 207, 509,627,1054,1055 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі» про визнання кредитного договору недійсним

-задовольнити.

Визнати кредитний договір укладений у формі заяви-приєднання № 331372 від 08 лютого 2019 року до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лостонмі» та ОСОБА_1 про надання кредиту на суму 4 000,00 грн. недійсним з моменту його укладення, тобто з 08 лютого 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лостонмі» 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору, які зарахувати на рахунок UA378999980313121206000009628, одержувач коштів ГУК в Івано-Франківській обл/ТГ Галич, банк одержувача - Казначейство України, МФО 899998, код за ЄДРПО 37951998.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лостонмі», місце знаходження за адресою: вул. Архитектора Нільсена, 60, м. Маріуполь, Центральний район, Донецька область, ЄДРПОУ - 40125944, 04073.

Повний текст рішення складено 24 травня 2021 року.

Суддя:Т. В. Гаполяк