Рішення № 97211296, 25.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Київ № 640/9141/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової служби Українипро визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультаціїВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної податкової служби України (далі також - відповідач, ДПС України) про визнання протиправною та скасування податкової консультації №1469/С/99-00-04-06-03-09/ІПК від 10.04.2020, що підписана начальником управління планування та контрольно-перевірочної роботи Департаменту адміністрування податків Федченко Т.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він у відповідь на своє звернення отримав від відповідача податкову консультацію за №1469/С/99-00-04-06-03-09/ІПК від 10.04.2020, за підписом начальником управління планування та контрольно-перевірочної роботи Департаменту адміністрування податків ДПС України Федченко Т. Позивач вважає, що податкова консультація не відповідає вимогам закону та суперечать змісту норм, що регламентують порядок адміністрування податку та збору, щодо яких було направлено звернення. Також позивач зазначає, що отримана податкова консультація не надає чіткого обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ухвалою суд також зобов`язав відповідача подати через канцелярію суду відзив на позовну заяву та вся наявні у нього документальні докази в обгрнтування своєї позиції.

Копію ухвали відповідач отримав 06.05.2020, що підтверджується наявним у суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105105086160. Таким чином, відповідач був повідомлений про відкриття провадження у справі №640/9141/20, але у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та жодні інші документи відповідач до суду не подав.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДПС України з письмовим зверненням від 03.032020 щодо надання позивачу індивідуальної податкової консультації про те: яким чином слід розраховувати розмір річного доходу від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики України та податкові зобов`язання по сплаті військового збору з інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, та в яких рядках та графах річної декларації про майновий стан і доходи та додатку до неї - розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами слід відображати такі доходи і податкові зобов`язання.

Відповідачем у відповідь на таке звернення позивача надано письмову податкову консультацію (лист вих. №1469/с/99-00-04-06-03-09/ІПК від 10.04.2020), в якій зазначено, зокрема наступне: «…сума доходів, отриманих платниками податку від операцій з інвестиційними активами (облігаціями внутрішніх державних позик, емітованих Міністерством фінансів України) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Водночас сума зазначених доходів є об`єктом оподаткування військовим збором.

При цьому, запровадження обов`язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє Вас як платника податку від обов`язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом 2019 року.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу. ї

Відповідно до п.п. 3 п. 3 розділу III Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів країни від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 №177) (далі - Інструкція), у рядку 10.5 розділу II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації про майновий стан і доходи (далі - Декларація) вказується сума інвестиційних прибутків, отриманих від проведення платником податку операцій з цінними каперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж інші папери, формах, розмір яких визначається згідно з п. 170.2 ст. 170 Кодексу. У разі отримання таких прибутків разом із Декларацією заповнюється (та подається додаток Ф1 до Декларації.

У графі 3 рядка 10.5 Декларації вказується значення рядка 3.1 додатка Ф1 до Декларації;

у графі 5 рядка 10.5 Декларації вказуються значення рядка 5.1 додатка Ф1 до Декларації;

у графі 7 рядка 10.5 Декларації вказуються значення рядка 5.2 додатка Ф1 до Декларації.

Таким чином, оскільки дохід, отриманий фізичною особи у вигляді інвестиційного прибутку від продажу облігації внутрішніх державних позик не оподатковується податком на доходи фізичних осіб, але є об`єктом оподаткування військовим збором, то сума такого доходу відображається платникові податків у рядку 10.5 Декларації та заповнюється додаток Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» до Декларації відповідно до розділу IV Інструкції.2.

Не погодившись із наданою йому індивідуальною податковою консультацією, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справи по суті, суд виходив з наступного.

В ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 14.1.172 і 14.1.1721 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), визначено, що «податкова консультація» - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; «індивідуальна податкова консультація» - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За змістом п.п. 52.1 - 52.4 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються:

в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;

у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Відповідно до норм п. 53.1 і 53.2 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

При цьому, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З наявних у справі матеріалів суд встановив, що позивач звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації в письмові формі з наступних питань: 1) яким чином слід розраховувати розмір річного доходу від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики України та податкові зобов`язання по сплаті військового збору з інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики; 2) в яких рядках та графах річної декларації про майновий стан і доходи та додатку до неї (а саме в розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами) слід відображати такі доходи і податкові зобов`язання. Необхідність отримання податкової консультації позивач мотивував тим, що у 2019 році ОСОБА_1 отримав інвестиційний прибуток від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики та відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2. ст. 170 ПК України мав подати декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік. Однак при складані такої декларації, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 №177), у позивача виникли труднощі при заповненні окремих рядків і граф декларації, які він детально описав.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПК України, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Починаючи з 1 січня 2017 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема: сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.п. 165.1.2 п. 165.1 ст. 165 ПК України); інвестиційний прибуток від операцій з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць (п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Таким чином, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід, отриманий фізичною особою - резидентом у вигляді процентів, що нараховані на облігації внутрішніх державних позик, емітовані Міністерством фінансів України, та інвестиційного прибутку від операцій з цими паперами, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп. 1.2, 1.4 - 1.6 п. 161 підрозд. 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором резидента є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з пп. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ, зокрема не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

За змістом пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо згідно з нормами розділу IV ПКУ окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Зміст наведених норм Кодексу дає підстави для висновків, що сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на облігації внутрішніх державних позик, емітовані Міністерством фінансів України, та інвестиційного прибутку від операцій з цими паперами, є об`єктом оподаткування військовим збором.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Разом з тим для цілей оподаткування зазначеного інвестиційного прибутку за результатами звітного календарного року платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

У період звернення позивача до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації діяла форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення такої податкової декларації, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 №177).

За змістом цієї Форми податкової декларації про майновий стан і доходи сума інвестиційного прибутку відображається в рядку 10.5 «Інвестиційний прибуток (додаток Ф1)», що входить до складу рядку 10 «Загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, в тому числі (рядок 10.1 + рядок 10.2 + рядок 10.3 + рядок 10.4 + рядок 10.5 + рядок 10.6 + рядок 10.7 + рядок 10.8 + рядок 10.9 + рядок 10.10)» розд. ІІ податкової декларації. Ця сума визначена на підставі додатку до декларації Ф1 - Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами. В цьому ж рядку наводяться показники податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Ці показники корелюються з показниками рядків 4 та 5 додатку Ф1.

Водночас, як вже було встановлено судом під час розгляду цієї справи, відповідно до п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПК України інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов`язаннями Національного банку окраїни та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць не включаються до розрахунку загального місячного січного) оподатковуваного доходу податком на прибуток та водночас є об`єктом оподаткування військовим збором.

Підсумковий показник доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відображається в рядку 11 «Доходи, які не включаються до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу, у тому числі: (рядок 11.1 + рядок 11.2 + рядок 11.3)» розд. ІІІ податкової декларації, а саме в ряд. 11.3 «Інші доходи, що не підлягають оподаткуванню».

Наведене свідчить про те, що за змістом форми податкової декларації, що була чинною у період спірних правовідносин, інвестиційний прибуток від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, та відповідно такий показник не повинен відображатися в рядках 10.5 та 10 декларації.

Між тим, в рядку 19.1 «Сума податкових зобов`язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року (графа 7 рядка 10)» ряд. 19 «Розрахунки з бюджетом із військового збору:» розділу V «Податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» податкової декларації, показник податкових зобов`язань з військового збору визначається як показник наведений в графі 7 рядка 10. Таким чином, форма податкової декларації містить протиріччя щодо порядку формування та відображення показника податкових зобов`язань з військового збору, оскільки дані рядку 10 не включають в силу норм ПК України відомостей про дохід - інвестиційний прибуток з операцій з облігаціями внутрішніх державних позик. При цьому, безпосередньо в тексті форми податкової декларації та в Інструкції до неї відсутні посилання на можливість перенесення платником показників ряд. 11.

Крім цього, виникають протиріччя між податковою декларацією та додатком Ф1. Так, в додатку Ф1 наведено розрахунок інвестиційного прибутку (рядки 1, 2, 3, 3.1, 3.2). Виходячи з цього розрахунку формуються показники графи 3 рядка 10.5 декларації. Але, як вказувалось вище, в рядок 10.5 не вносяться показники інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик. При цьому, відсутні посилання на те, що в додатку Ф1 розрахунок інвестиційного прибутку від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик не потрібно показувати.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданої відповідачем на запит позивача індивідуальної податкової консультації суд дійшов висновку, що відповідач при надані такої податкової консультації не врахував описаних вище протирічь у заповненні податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Більш того оспорювана податкова консультація не містить обґрунтованих роз`яснень та відповідей на питання, які були поставлені позивачем у зверненні, а також не зазначено нормативне обґрунтування порядку застосування норм податкового законодавства, з урахуванням фактичних обставин.

У контексті з наведеним суд вважає, що у розглядуваному випадку платник податків (позивач) фактично не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, що з урахуванням п. 53.2 ст. 53 ПК України є підставою для скасування спірних податкових консультацій.

З огляду на наведене, суд погоджуються з доводами позивача про те, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України №1469/с/99-00-04-06-03-09/ІПК від 10.04.2020 є необґрунтованою, прийнята без урахування спірної ситуації платника податку та такою, що суперечить вимогам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №1-2501К від 21.04.2020 ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатив судовий збір у загальній сумі розмірі 840,80 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у зазначеній сумі коштів.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №1469/с/99-00-04-06-03-09/ІПК від 10.04.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок