Рішення № 97211010, 27.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року справа № 580/2856/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бондаренко А.В.,

представника позивача – Починка О.І. (згідно з ордером),

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

11.05.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18018, Черкаська обл., м.Черкаси, проспект Хіміків, буд.50, кім.515; ЄДРПОУ 36157425) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов: від 05.02.2021 №36238427, від 05.02.2021 №34240951, від 15.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64417568 про стягнення виконавчого збору в сумі 594,93 дол. США, від 15.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64417656 про стягнення виконавчого збору в сумі 3070,76 дол. США.

В обґрунтування позову зазначено, що оскільки зміни в законодавстві щодо стягнення витрат виконавчого провадження з часу його відкриття до прийняття спірних рішень погіршили становище боржника, а відповідач не стягнув з боржника коштів, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у вказаних вище сумах.

Ухвалою від 17.05.2021 суд відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання на 24.05.2021 о 12 год. 00 хв., на яке не прибула жодна зі сторін.

Ухвалою від 24.05.2021 суд задовольнив заяву відповідача та відклав підготовче засідання на 26.05.2021 о 12 год. 00хв.

26.05.2021 в суд надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що після відкриття виконавчого провадження розпочинається примусове виконання рішення і стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Крім того є обов`язком державного виконавця при його відкритті. На такий момент він не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №750/7624/17.

26.05.2021 ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 27 травня 2021 року о 12 год. 30 год.

У судовому засіданні суд задовольнив клопотання відповідача про подальший розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Посвідченням від 14.02.2005 серії Є №46562 підтверджується, що позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

На виконанні у відповідача перебувають виконавчі провадження:

ВП №64417656, відкрите постановою від 15.02.2021 з виконання постанови від 05.02.2021 №36238427, виданої Центральним ВДВС у м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на його користь виконавчого збору в сумі 3070,76 дол.США;

ВП №64417568, відкрите постановою від 15.02.2021 з виконання постанови від 05.02.2021 №34240951, виданої Центральним ВДВС у м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 594,93 дол.США.

Передумовою вказаних проваджень стали ВП №36238427 та №34240951 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» кредиторської заборгованості, присудженої рішеннями місцевих загальних судів. За заявами стягувача вказані ВП завершені у зв`язку з поверненням виконавчих листів стягувачу постановами державного виконавця, що підтверджується даними офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом в адміністративний суд.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі – ЗУ №1404-VІІІ).

Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Норми ст.5 ЗУ №1404-VІІІ визначають, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст.18 ЗУ №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На підставі ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з п.8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі – Інструкція №512/5) (у редакції станом на час прийняття спірного рішення), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідач наділений законом правом отримати витрати виконавчого провадження у разі примусового стягнення коштів на користь стягувача. Проте їх розмір має бути обчислений відповідно до вимог закону (ч.2 ст.27 ЗУ №1404-VIII) та враховувати розмір суми коштів, що підлягають стягненню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст.42 ЗУ №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.42 ЗУ №1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Питання справляння виконавчого збору врегульоване ст.27 ЗУ №1404-VIII, що для спірних правовідносин з огляду на дату рішень діє у редакції з 19.01.2019 відповідно до Закону №2475-VIII від 03.07.2018.

Зокрема, ч.1 ст.27 ЗУ №1404-VIII визначає, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЗУ №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частина четверта вказаної статті встановлює обов`язок державного виконавця винести одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Станом на час згаданих вище ВП про стягнення з позивача в цій справі на користь банку кредиторської заборгованості (2013 рік) зазначена норма передбачала обчислення виконавчого збору в розмірі 10% від суми фактично стягнутої суми на користь стягувача.

Приписами статей 40, 42 ЗУ №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.4 ст.42 ЗУ №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Ст.27 Закону № 1404-VIII визначено виключний перелік підстав, з яких виконавчий збір не стягується.

Так, пунктами 1-6 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

у разі виконання рішення приватним виконавцем;

за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також ч.9 ст.27 ЗУ №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Правовий аналіз вказаних норм для подібних обставин спору, в якому виконавчий документ повернений за заявою стягувача без фактичного вчинення заходів примусового виконання рішення суду, надала Велика Палата Верховного Суду (далі – ВП ВС) у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.

У п.45 вказаного рішення ВП ВС, проаналізувавши п.21 Розділу ІІІ Інструкції №512/5, зазначила, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Також у п.47 вказаного рішення ВП ВС вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 ЗУ №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Зазначене не відповідатиме принципу прорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень мають бути істотними, а засоби їх досягнення обгрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.

Вказаний правовий висновок застосовано Верховним Судом також у справах №№400/4023/19, 420/1536/19, 640/685/19, 420/769/19.

Частина 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлює обов`язок судді при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Докази безпосереднього вжиття відповідачем заходів примусового виконання рішень судів згідно з виконавчими документами в заявлених спірних правовідносинах відсутні.

Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності спірних рішень відповідача та наявність підстав для їх скасування.

Для розподілу судових витрат суд врахував ч.1 ст.139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18018, Черкаська обл., м.Черкаси, проспект Хіміків, буд.50, кім.515; ЄДРПОУ 36157425): від 05.02.2021 ВП №36238427, від 05.02.2021 ВП №34240951, від 15.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64417568 про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчого збору в сумі 594,93 дол. США, від 15.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64417656 про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 3070,76 дол. США.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене, підписане та проголошене в повному обсязі 27.05.2021.