Рішення № 97210983, 27.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року справа № 580/3392/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота військова частина 9930 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота військова частина 9930 (далі по тексту – відповідач), в якому просив:

- визнати частково протиправним та частково скасувати наказ начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота полковника Коцеруби Д.М. №163-ОС від 18.04.2020 року, в частині позбавлення позивача ОСОБА_1 права носіння військової форми одягу;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота військова частина 9930, щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992р. у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев`ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18 квітня 2020 року;

- зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота військову частину 9930, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 , відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей”, у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев`ять) повних календарних років станом на день звільнення з військової служби 18.04.2020 року;

- стягнути із Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота військова частина 9930 на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період із 18.04.2020 року по день ухвалення рішення у даній справі.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А. від 07.12.2020 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І. Момота військова частина 9930 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу №163-ОС від 18.04.2020 року про позбавлення позивача права носіння військової форми одягу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу на рішення та ухвалу суду.

Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду – скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог. Рішення суду від 07 грудня 2020 залишено без змін.

Шляхом автоматизованого розподілу справу №580/3392/20 передано на розгляд судді Гараню С.М.

Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ, яким позивача звільнено з військової служби є протиправним в частині позбавлення позивача права носіння військової форми одягу, оскільки позбавлення такого права передбачено ст.ст.79,80 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних сил України”, натомість позивач не притягувався до відповідальності за вчинення правопорушення, що ганьбить військову честь і гідність військового звання, в зв`язку із чим відповідач позбавивши позивача такого права перевищив свої службові повноваження.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач на день звільнення з військової служби права на пенсію за вислугою років не мав, особливих заслуг перед Україною не має, тому і права на носіння військової форми одягу після звільнення не набув. Також зазначено, що посилання позивача на положення ст.ст.79,80 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних сил України” є необгрунтованими, оскільки ними передбачено випадки позбавлення права на носіння військової форми одягу особам, які вже набули такого права.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора І.Момота від 18.04.2020р. №163-ОС, позивача, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 10.03.2020р. №102-ОС за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, без права носіння військової форми одягу.

Згідно вказаного наказу: вислуга років позивача станом на 18.04.2020р. Становить:

календарна - 9 років 11 місяців 19 днів,

пільгова - 1 рік 1 місяць 15 днів,

всього - 11 років 01 місяць 04 дні.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 (дев`ять) повних календарних років протиправною, а також спірний наказ в частині позбавлення позивача права носіння військової форми одягу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача №163-ОС від 18.04.2020, в частині позбавлення позивача ОСОБА_1 права носіння військової форми одягу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 29.12.2019 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до пункту 295 вказаного Положення військовослужбовцям, які мають право на пенсію за вислугу років та позитивно характеризуються по службі, а також тим, хто має особливі заслуги перед Україною незалежно від вислуги років, у разі звільнення з військової служби за рішенням посадових осіб, які здійснюють звільнення, надається право носіння військової форми одягу.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно ст. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551- ХІІ, особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни.

Відповідно до оскаржуваного наказу від 18.04.2020 №163-ОС судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, без права носіння військової форми одягу.

Вислуга років станом на час звільнення позивача становить 11 років 01 місяць 04 дні.

Отже, станом на час звільнення позивач не набув право на пенсію за вислугу років (вислуга не досягла 24 календарних роки та 6 місяців і більш), доказів наявності особливих заслуг перед державою позивачем також не надано.

Беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ №163-ОС від 18.04.2020, в частині позбавлення позивача ОСОБА_1 права носіння військової форми одягу є правомірними та не підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи, судом не встановлено підстав, що надають позивачу право носіння військової форми одягу після звільнення, визначених відповідно вище вказаних нормативно-правових актів, що регулюють порядок проходження військової служби.

Окрім того, безпідставними є посилання позивача на ст. 79,80 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», оскільки вказані норми регулюють порядок накладення дисциплінарних стягнень в особливих випадках, на осіб, які вже набули такого права носіння військової форми одягу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, довів, що діяв у межах, встановлених законодавством при прийнятті оскаржуваного наказу, що підтверджено доказами, перевіреними під час розгляду справи, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя С.М. Гарань