Рішення № 97210794, 27.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3168/21

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування п. 16 Рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 19.03.2021, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 16 Рішення Міністерства Оборони України, викладеного в протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26 від 18 лютого 2021 року, затверджене 23 лютого 2021 року Міністром оборони України Тараном А. про відмову ОСОБА_1 , підполковнику у відставці, інваліду II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 1080647 від 06 червня 2018 року) в призначенні одноразової грошової допомоги; 2) зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975».

В обґрунтування вимог позову зазначив, що після отримання ІІ-ї групи інвалідності 06 червня 2018 року звернувся до Міністерства Оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Комісія Міністерства оборони України своїм рішенням, оформлене протоколом № 26 від 18 лютого 2021 року, пунктом 16, відмовила у виплаті одноразової грошової допомоги. Вважає зазначені Відповідачем підстави відмови у виплаті одноразової грошової допомоги за отримання Позивачем II групи інвалідності в 2018 році, є незаконними і необгрунтованими, а висновки щодо зазначених у вищеназваному рішенні обставин є безпідставно надуманими Відповідачем та алогічними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ухвалою від 29.03.2021, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Сторонами не заперечується, що 07.02.1997 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 2-18АЖ № 061049 від 28.02.1997).

06.06.2018 під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що стверджено Довідкою МСЕК серія АВ № 1080647 від 06.06.2018, в графі №7 якої зазначено: Огляд інваліда - зміна категорії (арк. спр. 10).

Позивач звернувся до Міністерства Оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак згідно з Витягом з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 лютого 2021 року № 26 (далі - Витяг з протоколу №26), розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги підполковнику у відставці ОСОБА_1 (арк. спр. 8).

У Витязі з протоколу №26 зазначено наступні причини відмови: Зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після). Заявником подана довідка про обставини поранення від 03.07.2018 №1383, яка видана військовою частиною А2120, проте у ній йдеться не про обставини травми, а про обставини захворювання. Довідка про обставини захворювання нормативно-правовими актами не передбачена. Документ щодо отримання травми, за наслідками якої заявнику встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не надано. Висновок військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18.07.1996 № 526/8, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення травин. Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії.

Листом №9/1/2010/38 від 09.03.2021 Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив позивача про розгляд комісією поданих документів, та надав копію Витягу з протоколу №26 (арк. спр. 7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

При цьому, позивач звернувся з заявою про призначення ОГД як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, яка встановлена згідно Довідки МСЕК серія АВ № 1080647 від 06.06.2018, а не про призначення ОГД як особі з інвалідністю внаслідок отримання травми, за наслідками якої встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії згідно Довідки МСЕК серії 2-18АЖ № 061049 від 28.02.1997, тому твердження відповідача в оскаржуваному протоколі про ненадання документу щодо отримання травми, за наслідками якої заявнику встановлено III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, є протиправним.

Також, суд враховує, що на час виникнення у 1997 році у позивача права на отримання виплати у зв`язку з встановленням первинно інвалідності законодавством була передбачена виплата страхових сум відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 01.01.2007) та Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою КМ України від 19.08.1992 № 488.

Відповідно до п. 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” виплачує страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті;

б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв`язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

Отже, виплата проводилася Національною акціонерною страховою компанією “ОРАНТА” за рахунок коштів державного бюджету, що виділялись Міністерству оборони України та іншим військовим формуванням.

Вказана вище постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №975 від 25.12.2013

06.06.2018 позивачу змінено: 1) групу інвалідності, а саме встановлено другу групу інвалідності (довічно); 2) категорію інвалідності, а саме з "внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" на "захворювання пов`язане із захистом Батьківщини".

На день встановлення другої групи інвалідності позивачу діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом 2 наступного змісту: “У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється”.

Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №240/10153/19 від 15.07.2020 у аналогічних правовідносинах, відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII:

1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Таким чином, позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії – 28 лютого 1997 року, а другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини – 06 червня 2018 року.

Зважаючи на те, що між вказаними подіями минуло понад два роки, суд дійшов висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 06.06.2018 ІІ групи інвалідності. Тому відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії, прийнято у порядку, у спосіб та у межах наданих законом повноважень.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №240/4982/19, від 22 жовтня 2020 року у справі №824/1032/18-а, від 27 листопада 2020 року у справі №240/8190/19, від 11 березня 2021 року у справі №295/1514/17, від 31 березня 2021 року у справі №160/2239/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі, та висновків Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень діяв у межах закону при винесенні оскаржуваного рішення у формі протоколу, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов не задовольняється.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 19.03.2021, залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 травня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя А.І. Петричкович