Рішення № 97210444, 26.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 р. № 520/4408/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, буд. 4,м. Харків,61001) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910108) щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі щомісячної заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 23.03.2017 р. відповідно до норм ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 p. № 1697-VII.

2. Стягнути з відповідача - Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910108, адреса: 61001, м.Харків вул. Богдана Хмельницького, б.4) на відшкодування ОСОБА_1 майнової (матеріальної) шкоди у вигляді невиплаченої частини заробітної плати, заподіяної в результаті невиплати в період з 01.07.2015 р. по 23.03.2017 р. щомісячної заробітної плати в повному обсязі відповідно до норм ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII, - а саме згідно положень пункту 26 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону №79-VIII від 28.12.2014 p.), що визнані неконституційними; шляхом безспірного списання (перерахування) з відповідного казначейського рахунку відповідача на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 424677 грн. 24 коп. (чотириста двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят сім гривень двадцять чотири копійки).

3. Зобов`язати відповідача - Харківську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ - 02910108) обчислити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію на індекс інфляції всіх несвоєчасно виплачених з 01.07.2015 року сум заробітної плати до дати фактичної виплати цих сум, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року N 2050-ІІІ.

4. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Зобов`язати суб`єкта владних повноважень - відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, яке набуде законної сили. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту, або накласти на керівника суб`єкта владних повноважень (відповідача), відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02910108) судові витрати на оплату судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Харківської обласної прокуратури щодо невиплати позивачу в повному обсязі щомісячної заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 23.03.2017 р. відповідно до норм ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 p. № 1697-VII є протиправною та такою, що порушує права позивача, у зв`язку з чим просить суд стягнути Харківської обласної прокуратури на відшкодування ОСОБА_1 майнової (матеріальної) шкоди у вигляді невиплаченої частини заробітної плати, заподіяної в результаті невиплати в період з 01.07.2015 р. по 23.03.2017 р. щомісячної заробітної плати в повному обсязі відповідно до норм ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII, - а саме згідно положень пункту 26 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону №79-VIII від 28.12.2014 p.), що визнані неконституційними; шляхом безспірного списання (перерахування) з відповідного казначейського рахунку відповідача на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 424677 грн. 24 коп. та зобов`язати відповідача обчислити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію на індекс інфляції всіх несвоєчасно виплачених з 01.07.2015 року сум заробітної плати до дати фактичної виплати цих сум, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року N 2050-ІІІ.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача 15.04.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

19.04.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , з 20.06.1995 p. працював на прокурорсько-слідчих посадах в прокуратурі Харківської області, у т.ч. з 08.10.2013 р. на адміністративній посаді заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області.

Згідно наказу прокурора Харківської області №408-к від 20.03.2017 р. позивача звільнено за власним бажанням з 23.03.2017 р. з вказаної посади та з органів прокуратури Харківської області.

Позивач вважає, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про прокуратуру» не виплатив йому заробітну плату у повному обсязі, у зв`язку з чим звернувся до прокуратури Харківської області з заявою про перерахунок йому заробітної плати відповідно до вказаного закону та Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020.

Листами від 07.10.2020 року № 27-42-2020 та від 02.11.2020 року № 18-54-17 прокуратури Харківської області позивачу було відмовлено в перерахунку заробітної плати, зазначивши, що оплата праці прокурорів регулюється нормами статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з дня ухвалення рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 Великої палати Конституційного Суду України.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон України № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року (далі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.

Разом із цим, відповідно до положень статей 8, 13 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев`ятою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно зі статтями 89 і 90 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Водночас Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Бюджетним кодексом та Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальними законами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Вищенаведені законодавчі приписи, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались.

При цьому суд враховує, що за загальним правилом конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які, на думку законодавця, на даному етапі розвитку суспільства є більш доцільними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (надалі - Постанова № 505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6).

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив, тоді як реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без унесення відповідних змін як до Постанови № 505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру».

Дана позиція суду узгоджується з постановами Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 0640/3667/18 (провадження № К/9901/1780/19 та від 07 травня 2020 року по справі № 802/1179/16-а (адміністративне провадження № К/9901/9971/18).

При цьому посилання позивача на те, що оскільки рішенням Конституційного Суду від 26.03.2020 року у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а отже він має право на перерахунок посадового окладу за період з 01.07.2015 року по 23.03.2017 року включно відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Суд може вимагати від відповідних органів письмове підтвердження виконання рішення, додержання висновку.

Конституційним Судом України в пункті 2 резолютивної частини рішенні №6-р/2020 від 26.03.2020 по справі №1-223/2018(2840/18) вказано про втрату чинності положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 26 березня 2020 року.

Тобто, саме з цього часу втратили чинність положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Рішення.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

З огляду на вказане, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26.03.2020 №6-р/2020 по справі №1-223/2018(2840/18) не можуть бути підставою для перерахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 23.03.2017 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави України в особі Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, буд. 4,м. Харків,61001) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.