Ухвала суду № 97210371, 26.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

26 травня 2021 року Справа №520/8969/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №520/8969/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 24.05.2021 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №65400521 на підставі виконавчого документа - податкової вимоги від 12.11.2020 №Ф-4055-57, виданої Головним управлінням ДПС у Харківській області про стягнення з позивача на користь Головного управління ДПС у Харківській області єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 35 588,74 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову, на її думку, призведе до порушення прав та інтересів позивача і зробить неефективним майбутнє судове рішення. Зазначає, що, на її думку, існує реальна можливість початку примусового виконання державним виконавцем постанов, оскарження яких, згідно з чинним законодавством, не зупиняє їх виконання.

У зв`язку із зазначеним позивач звернулася до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути заяву у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд зазначає наступне.

Положення статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначають зміст і форму заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд зазначає, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із передбачених цією статтею обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є - визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-4055-5.

Суд виходить з того, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Наведені доводи, в обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, заявник фактично пов`язує з наявністю виконавчого провадження щодо виконання оскаржуваної вимоги та діями державного виконавця щодо прийняття цього виконавчого документа до виконання, який на думку позивача, є протиправним. У той же час, суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця не є предметом спору у даній справі, а тому ці обставини не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позовну у вказаній справі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у прохальній частині тексту заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявник просив зупинити стягнення боргу у виконавчому провадженні №65400521, у той час як предметом оскарження у даній справі є вимога контролюючого органу від 12.11.2020.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновків про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 90,150, 154, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №520/8969/2020 – відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В. Ніколаєва