Рішення № 97210229, 26.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2317/21

26 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» від дати подання заяви про призначення пенсії державного службовця, тобто з 26.03.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 29.01.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 26.03.2021 він звернувся до Головного управління із заявою, в якій просив перевести його на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», однак в її задоволенні було відмовлено, що і слугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/2317/21. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.05.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. Стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, обчислений на підставі записів трудової книжки й становить 06 місяців 00 днів, тому, на думку представника відповідача, право на призначення пенсії у відповідності до норм Закону № 889-VIII відсутнє.

Сторони в судове засідання не прибули, подали до суду заяви про розгляд даної справи без їх участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

Судом встановлено, позивачу з 29.01.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

26.03.2021 року позивач звернувся до Головного управління із зверненням про перехід із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду вказаної заяви, листом Головного управління ПФУ у Тернопільській області № 1657-1608/М-02/8-1900/21 від 08.04.2021 йому було відмовлено.

Дана відмова вмотивована тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. Згідно наданих документів до стажу державної служби можливо зарахувати лише період роботи з 01.07.2013 до 01.01.2014, впродовж якого йому було присвоєно 13 ранг державного службовця.

Не погодившись із даною відмовою позивачка звернулася до суду із позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року, тобто до моменту вступу в дію Закону України "Про державну службу", здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок).

Пунктом 5 зазначеної постанови встановлено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 2 Порядку передбачалося, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті податкової служби.

Відповідно до статті 342.4 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно ст.343 Податкового кодексу України, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.

Відповідно до ст. 344 Податкового Кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно записів трудової книжки позивача ОСОБА_1 :

03 серпня 1995 року прийнятий на посаду державного податкового інспектора відділу зборів юридичних осіб інших форм власності;

01 березня 1996 року присвоєно звання - інспектор податкової служби ІІІ рангу;

прийняв присягу державного службовця;

26.11.1996 року в зв`язку з ліквідацією державної податкової інспекції по м. Тернополю і утворенням державної податкової адміністрації у м. Тернополі переведений на посаду державного інспектора відділу справляння податків юридичних осіб інших форм власності;

17.02.1998 року ДПА у м. Тернополі перейменована в ДПІ м. Тернополя;

10.04.1998 року переведений на посаду старшого державного податкового інспектора відділу непрямих податків;

01.11.1999 року присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу;

03.11.2003 року присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби І рангу.

Державна податкова інспекція у м. Тернополі реорганізована в Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію.

02.08.2004 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу прямих податків;

01.09.2005 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податку на прибуток;

01.12.2005 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора сектору адміністрування податку на прибуток та податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб;

20.07.2007 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу податкового супроводження великих платників податків управління оподаткування юридичних осіб;

02.06.2008 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток та інших податків та зборів;

14.11.2008 року переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб;

04.02.2009 року переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління юридичних осіб;

Тернопільська ОДПІ перетворена у Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби.

27.03.2012 року призначений в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб;

01.07.2013 року переведений у Тернопільську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на посаду головного державного інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю окремих об`єктів і операцій;

01.07.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця;

01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової та митної справи І рангу;

01.07.2014 року переведений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій;

05.01.2015 року переведений у Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб;

10.02.2016 року переведений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб;

28.09.2016 року переведений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб;

31.10.2016 року припинено державну службу та звільнено з роботи у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності відповідно до пункту 1 частини першої ст.87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 - VII «Про державну службу» та п.1 ст.40 КЗпП України.

З урахуванням вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що вищевказані періоди роботи (служби) з 03 серпня 1995 року по 31.10.2016 року позивача на посадах в органах податкової служби зараховуються до стажу державної служби.

Вказане також підтверджується інформацією вказаної у листі Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях Національного агентства України з питань державної служби №33/ТО1006-21 від 05.04.2021.

Отже, станом на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" у ОСОБА_1 був необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлена листом № 1657-1608/М-02/8-1900/21 від 08.04.2021 є неправомірною.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені в позовній заяві є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати подання заяви - 26 березня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769.

Головуючий суддя Баранюк А.З.