Рішення № 97210214, 20.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1057/21

20 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-6865-13 від 11.02.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-6865-13 від 11.02.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління ДПС у Тернопільській області відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021 року, вимагає сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску (штрафів, пені) у сумі 2004,49 гривень. Дану Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6865-13 від 11.02.21 року, позивач отримала 27 лютого 2021 року. Дата отримання підтверджується відомостями, які можуть бути перевірені за Ідентифікатором поштового відправлення номер 4600310634532.

З вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6865-13 від 11.02.21 року позивач не погоджується у повному обсязі, оскільки дана вимога суперечить законодавству про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вважає її протиправною, яка підлягає скасуванню.

Ухвалою від 15.03.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 12.04.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Як відомо 12.05.2020 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, але не знято з обліку ( КОР не пусті), стан платника 11.

Із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (Цільові фонди). Код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фіз. осіб - підпр.) вбачається, що сума недоїмки по ЄСВ становить 2 004,49 грн. і формувалась наступним чином.

Так, згідно ліквідаційного звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 21.01.2021 року, Позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та вказала період 01.01.2020 - 31.05.2020 року, тобто ОСОБА_1 самостійно визначила грошові зобов`язання за вказаний період.

Самостійно визначене грошове зобов`язання підлягає сплаті, отже сума нарахованого єдиного внеску за березень - травень 2020 року становить - 3 117,18 грн. (1 039.06 х 3 = 3 117,18 грн.), проте враховуючи переплату 1 112,69 грн., сума недоїмки, що підлягає сплаті становить - 2 004,49 грн. (3 117,18 - 1 112,39 грн. = 2 004,49 грн.).

Згідно з підсистемою «Облік платежів» ІС «Податковий блок» заборгованість ОСОБА_2 по єдиному соціальному внеску станом на 21.01.2021 року становить - 2004,49 грн., що стало підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6865-13 від 11.02.2021.

Враховуючи викладене, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.04.2021 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 20.05.2021 о 10:15 год.

В ході судового розгляду було здійснено заміну сторони відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44143637).

Сторони в судове засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до інформації щодо ОСОБА_1 , яка міститься в інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що Позивач 19.02.2013 зареєстрована як фізична особа-підприємець, за кодом ВЕД 74.30 «Надання послуг перекладу»,85.59 «Інші види освіти», 63.99 « Надання інших інформаційних послуг», 85.60 «Допоміжна діяльність у сфері освіти». Платником єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , зареєстрований 20.02.2013 року, реєстраційний номер 19180805656, категорія страхувальника 244.

У травні 2020 року позивач за власним бажанням прийняла рішення припинити здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець за допомогою порталу/додатку «Дія». Підписану електронним підписом заяву автоматично надіслано до реєстратора, інформацію про закриття також надіслано до податкової служби.

12 травня 2020 року державним реєстратором внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26460060004025662 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та поінформовано податковий орган, де було зареєстровано фізичну особу-підприємця, що його діяльність припинено. Відповідно до п.2 п. 299.10. ст. 299 Податкового Кодексу України, визначено, що реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення. Абзацом 2 пп.1 п. 11.18 розд. XI Наказу Мінфіну України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» визначено, що дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця 12 травня 2020 року було виключено з реєстру платників єдиного податку у такий спосіб, оскільки працювала зі спрощеною системою оподаткування.

Крім того, дана інформація підтверджується тим, що на офіційному сайті https://tax.gov.ua/businesspartner вказано, що станом на 01.03.2021 щодо платника податків ОСОБА_1 наявна інформація: припинено (ліквідовано, закрито, реорганізовано), що також підтверджується інформацією, взятою з офіціного сайту Міністерства юстиції https://usr.miniust.gov.ua/content/free- search/person-result. Станом на 04.03.2021 платник податків не має податкового боргу.

Суд зазначає, що такі особи можуть прийняти самостійне рішення про сплату єдиного внеску за такий період. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за вказаний звітний період.

Отже, за перший квартал 2020 року мінімальний єдиний внесок для ФОП за себе складає - 2078,12 грн. (4723 грн. х 22%=1039,06 грн. х 2 (за січень і лютий місяці)), за другий квартал -1039,06 грн. (за червень місяць).

16 січня 2020 року на підставі квитанції №0.0.1583862411.1, позивач сплатила на рахунок ГУ ДПС у Тернопільській області за четвертий квартал 2019 року єдиний соціальний внесок у сумі 2760,00 гривень.

16 квітня 2020 року на підставі квитанції №0.0.1679359165.1, ОСОБА_1 сплатила на рахунок ГУ ДПС у Тернопільській області за перший квартал 2020 року єдиний соціальний внесок у сумі 2100,00 гривень.

Зміни про тимчасове звільнення від нархування, обчислення та сплати єдиного внеску набрали чинність 13 травня 2020 року, коли позивач вже здійснила відповідне обчислення, нарахування та сплату, тому цей внесок за березень і квітень - кошти автоматично мали б зарахуватись як сплату за наступні періоди тобто за другий квартал 2020 року. Таким чином, на момент подання заяви про анулювання ОСОБА_1 як платника податків, вона не мала, жодної заборгованості, а навпаки переплату з єдиного податку у сумі - 2645,41 гривень та з єдиного соціального внеску у сумі - 1112,69 гривень, про що свідчить стан розрахунків з бюджетом станом на 2020 рік, що взятий з електронного кабінету платника податків - фото додається. Із заявою про отримання письмової інформації про стан розрахунків та рух коштів по рахунку звернулась до контролюючого органу, відповіді ще не отримала.

Відповідний «ліквідаційний» звіт позивач не подавала після припинення підприємницької діяльності, оскільки вона подала його як завищений за звітний календарний 2020 рік - 21.01.2021.

З 12 травня 2020 року підприємницької діяльності позивач не здійснювала, працівників не наймала, доходів від такої діяльності не отримувала, що підтверджується (пустою) звітністю до ДПС.

Не погодившись із складеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6865-13 від 11 лютого 2021 року податкового органу, позивач вбачає порушення при її формуванні, нарахування недоїмки єдиного соціального внеску у сумі 2004,49 гривень суперечить чинному законодавству.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Пунктом 4 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження Діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

На підставі змін внесених до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування на підставі п. 910 тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Згідно з п. 2 розд. III Порядку №435 формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, фізичні особи-підприємці формують та подають до органів ДФС визначено, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 9 розд. III Порядку №435). При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Як видно з матеріалів справи, контролюючим органом було допущено ряд порушень викладені у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6865-13 від 11 лютого 2021 року, зокрема: у вимозі не було зазначено, яким чином виникла заборгованість по єдиному внеску, на підставі чого формувалася так вимога та за який період виникла заборгованість, яка база нарахування ЄСВ визначалася ГУ ДПС у Тернопільській області. Варто зауважити, що у вимозі були відсутні дані стосовно підстав та періоду виникнення боргу, інформація з даних ІСО органу доходів та зборів не відповідає дійсності, також було порушено ряд процедурних вимог, які повинні бути дотримані при формуванні вимоги по сплаті боргу (недоїмки) по ЄСВ.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №0.0.2041972234.1 від 07.03.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6865-13 від 11 лютого 2021 року, видану ГУДПС у Тернопільській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, відповідно до квитанції №0.0.2041972234.1 від 07.03.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП ВП 44143637).

Головуючий суддя Подлісна І.М.