Рішення № 97210146, 26.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року Справа №480/396/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/396/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2943 Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А2943 Міністерства оборони України, в якій просить:

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 2015 р. по 2019 р.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 р. по 30 листопада 2018 р. з урахуванням виплачених сум.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходив військову службу у військовій частині А2943 з вересня 2016 року, звільнений в червні 2019 року на підставі наказу Командувача сухопутних військ збройних сил України № 182 від 22.05.2019 року та наказу командира військової частини А2943 № 126 від 24.06.2019 року. У період проходження служби він брав участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України та отримав статус учасника бойових дій, в зв`язку з чим отримав право на додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік відповідно до п.12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР. Під час проходження служби вказана додаткова відпустка за 2015-2019 роки позивачу не була надана. Проте йому було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку за 2015-2019 роки, що підтверджується листом командира в/ч А2943 від 20.11.2020 року. Крім того, вважає, що розмір його матеріального забезпечення за період військової служби підлягав щомісячній індексації, але ця індексація безпідставно не проводилася у періоди з 1 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.26-31), в якому зазначає, що на момент виключення із списків особового складу військової частини А2943 з позивачем, відповідно до наказу командира військової А2943 від 24.06.2020 року №126, було здійснено всі розрахунки, щодо яких ОСОБА_1 звертався до командування військової частини. Стосовно компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2019 рік позивач вперше звернувся до командування військової частини А2943 лише в листопаді 2020 року, хоча був виключений із списків особового складу військової частини 24 червня 2019 року відповідно до наказу командира військової частини від 24 червня 2019 №126. Тобто звернення до командування військової частини А2943 щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015- 2019 рік надійшло через 17 місяців після звільнення позивача. Стосовно вимоги позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення зазначає, що відповідно до ст.5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” і п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядку № 1078) індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Згідно зі ст.51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до п.14 постанови КМУ №1078, визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Листами від 09.06.2016 року №252/10/136-16, від 08.08.2017 року №78/0/66-17, від 08.09.2017 року №13700 Міністерство Соціальної політики надало роз`яснення щодо індексації грошових доходів військовослужбовців. Відповідно до п.5 Порядку №1078, визначено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів (тарифних ставок). Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад. Єдині правила нарахування індексації грошового забезечення запроваджені, як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців (пункт 102 постанови КМУ №1078). Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу військовослужбовця. Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів передбачених на ці цілі. При цьому Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового безпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною талою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Таким чином відсутні підстави для визнання дій військової частини А2943 стосовно грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2019 рік протиправними, у зв`язку з відсутністю звернення від позивача під час звільнення щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку. Стосовно невиплати індексації грошового забезпечення військова частина А2943 куревалася роз`ясненнями Міністерства Соціальної політики.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з висновками відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено із ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 р. по 2019 р. Виплата зазначених сум тільки за заявою військовослужбовця, законодавством не передбачена. Терміни для звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (які входять в систему оплати праці) законодавством не встановлені. У зв`язку з чим посилання відповідача, на ті обставини, що позивач на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу не ставив питання про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки не знімають зобов`язання відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки. Також позивач зазначає, що правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Зазначеними нормами законодавства не передбачено, що індексація грошового забезпечення проводиться за наявності фінансування. У зв`язку з викладеним, посилання відповідача про відсутність коштів для проведення індексації не є підставою для відмови у проведенні індексації. Таким чином позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому зазначає, що позивач повинен був звернутися до командування військової частини А2943 стосовно грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. В рапорті позивач повинен був зазначити підстави для отримання компенсації, вказати роки, за які позивач мав право на отримання компенсації додаткової відпустки, та надати докази, що надають право військовослужбовцю на додаткову відпустку (посвідчення учасника бойових дій), оскільки право на отримання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій або компенсації за неї настає з дня видачі посвідчення учасника бойових дій. Також варто зазначити, що позивач в своїй позовній заяві вимагає компенсації додаткової відпустки за 2015-2019, однак позивач був переведений з військової частини А1476 до військової частини А2943 лише у вересні 2016 року та до свого рапорту на виплату компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій мав додати докази, що на попередньому місці служби протягом 2015-2016 року додаткова відпустка або компенсація за неї не була отримана. Стосовно невиплати індексації грошового забезпечення зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” і п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. В свою чергу в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року лютому 201 8 року у Міноборони не було. Також військова частина А2943, як розпорядник бюджетних коштів третього рівня не має можливості самостійно розпоряджатися бюджетними коштами і в той же час є структурою, яка повністю фінансується за рахунок Державного бюджету і не має інших джерел фінансування, відтак не мала об`єктивно можливості виконати свої зобов`язання як бюджетна установа з виплати індексації. Таким чином, представник відповідача зазначає, що підстави для визнання дій військової частини А2943 стосовно грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2019 рік протиправними, у зв`язку з порушенням позивачем вимог керівних документів (інструкції з діловодства у Збройних Силах України) у частині відсутності звернення від позивача у вигляді рапорту (заяви) під час звільнення щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку - відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2016 року по 24.06.2019 року проходив військову службу у військовій частині А2943.

13.05.2015 р. позивачем було отримано статус і посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 (а.с.8).

ОСОБА_1 був звільнений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №182 від 22 травня 2019 року у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я.

24.06.2019 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини А2943 та всіх видів забезпечення згідно наказу командира військової частини А2943 від 24.06.2019 року.

Відповідачем не було здійснено розрахунку щодо виплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Позивач звернувся з заявою до командира військової частини А2943 щодо виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпуски та індексації грошового забезпечення.

Листом від 20.11.2020 р. № 1969/1 відповідачем на звернення позивача щодо виплати або використання днів додаткової відпустки з 2015 року по 2019 рік відповідно до пункту 12 статті 12 розділу розділу III Закону України від 22.10.1993 року №3351-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було повідомлено, що за час проходження військової служби у військовій частині А2943 компенсація за невикористані дні додаткової відпустки позивачу не була виплачена у зв`язку з тим, що він не звертались до командування військової частини А2943 з відповідним рапортом щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з 2015 по 2019 рік. Також при звільненні позивач не звертались до командування військової частини А2943 щодо порушення його прав при звільнення з лав Зоройних Сил України та згідно аркуша бесіди не заперечував проти свого звільнення та претензій до командування щодо порядку та терміну звільнення з військової служби не заявляв. Станом на 19 листопада 2020 року військова частина А2943 не має підстав для виплати позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, оскільки відповідно до наказу командира військової частини А2943 від 24.06.2019 року №126 позивач був звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу військової частини А2943 (а.с.9).

Листом від 20.11.2020 р. № 1970/1 відповідачем на звернення позивача щодо індексації грошового забезпечення повідомлено, що відповідно до вимог телеграми ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2016 року № 248/3/9/1/108 та роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №13700/з та від 08.08.2017 року № 78/0/66-17 за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року індексація грошового забезпечення не проводилась. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення. Індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №10/8 (далі — Порядок). Відповідно до статті 5 Закону України і пункту 6 Порядку індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Паспортами бюджетних програм, затверджених наказами Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України на 2016, 2017 роки не передбачена виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Відповідно у військовій частині А2615 в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01 березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Індексація грошового забезпечення провадиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%. Враховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року. У зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні-листопаді 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація готового забезпечення за цей період не проводилася. Право військовослужбовців на індексацію настало в грудні 2018 року за індексом 3,7%, станом на день складання листа індексація становить 10,3%. Виходячи з вищевикладеного, базовим місяцем був березень 2018 року. До грошового забезпечення позивача індексація була додана та виплачувалась з моменту настання права військовослужбовців на індексацію (а.с.10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України “Про відпустки” (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року № 3543-XII та “Про оборону України” від 06.12.1991 року № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 року № 504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 року у справі “Тимошенко проти України” (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту “законності”, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що при звільненні з військової служби у запас позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2019 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2015 року по 2019 рік.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, вказаними в постанові від 21.08.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, а тому позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Отже позивач має право на нарахування та виплату індексації, що належала йому до виплати за час проходження військової служби.

При цьому, щодо посилань відповідача на відсутність протягом січня 2016 року - лютого 2018 року фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

А тому, з огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 5 Закону, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв`язку з цим індексації з 01.01.2016 вказана норма не містить. Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку з 01.01.2016 до 01.03.2018.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину А2943 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 30.11.2018р. суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01 березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів.

Індексація грошового забезпечення провадиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Враховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року.

У зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні-листопаді 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація готового забезпечення за цей період не проводилася.

Право військовослужбовців на індексацію настало в грудні 2018 року за індексом 3,7%, індексація становить 10,3%.

Виходячи з вищевикладеного, базовим місяцем був березень 2018 року.

До грошового забезпечення позивача індексація була додана та виплачувалась з моменту настання права військовослужбовців на індексацію.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2943 Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину А2943 Міністерства оборони України (с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, 81052, код ЄДРПОУ 24973457) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 2015 р. по 2019 р.

Зобов`язати Військову частину А2943 Міністерства оборони України (с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, 81052, код ЄДРПОУ 24973457) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова