Ухвала суду № 97208988, 26.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

26 травня 2021 року м. Київ №320/6226/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ»

до Державної податкової служби України,

Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» із позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо включення приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ», ідентифікаційний код 00418082, до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік; зобов`язання Державної податкової служби України виключити приватне акціонерне товариство «ЕЛОПАК-ФАСТІВ», ідентифікаційний код 00418082, з Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Київській області від 05.05.2021 №729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ».

Разом із позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 05.05.2021 №729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» до вступу в законну силу судового рішення у справі, яку мотивовано тим, що невжиття заходу забезпечення позову може оскільки: - необхідність застосування заходу забезпечення позову при вирішенні питання щодо правомірності включення платника податків в план-графік податкових перевірок та прийняття відповідного наказу підтверджується позицією Верховного Суду у справах № 0440/5193/18 та № 813/112/18, Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/4391/19, Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/4483/19, Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах № 160/5267/21 та № 160/2604/21, Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 640/4391/19 та № 640/3294/19 та інших; - подання позову та відкриття провадження в цій справі не зупиняють дію оскаржуваного наказу, а фактичне проведення перевірки робить недоцільним будь-яке подальше оскарження включення позивача у План-графік та прийнятого наказу; відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України дія оскаржуваного наказу вичерпується його виконанням, відтак проведення перевірки на його підставі нівелює право позивача на оскарження такого наказу, що гарантується пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України; проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу може призвести до чергового порушення його прав та інтересів – донарахування грошових зобов`язань, для відновлення яких необхідно буде докласти додаткових зусиль та витрат; - визнання наказу протиправним не може бути підставою для скасування вже донарахованих грошових зобов`язань у результаті проведення перевірки на підставі такого наказу, тобто при оскарженні висновків проведеної перевірки позивач буде змушений повторно доводити безпідставність його включення в План-графік та протиправність прийнятого наказу (позиція Верховного Суду у справі №826/9296/17); - у разі, якщо позивач прийме рішення не допускати відповідача-2 до проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, то такий недопуск одночасно із оскарженням наказу, може потягнути за собою застосування адміністративного арешту майна та/або рахунків позивача; - застосування заходу забезпечення позову не обмежує відповідача-2 у проведенні перевірки позивача, оскільки у випадку визнання судом дій відповідача-1 правомірними, така перевірка буде проведена пізніше та в порядку, визначеному законодавством (більше того, оскарження наказу зупиняє перебіг строку давності для проведення перевірки згідно з підпунктом 102.3.4 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України); - зупинення дії наказу не є вирішенням даного спору по суті, а лише призупиняє вчинення дій, спрямованих на проведення перевірки, до моменту вирішення справи та прийняття рішення, та спрямоване на збереження наявного становища сторін до завершення розгляду справи по суті.

Також, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача-1 та наказу відповідача-2, порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірного включення його в План-графік та прийняття протиправного наказу, оскільки: - відповідачами не надано документ «Обґрунтування підстав включення позивача в План-графік», що окремим документом мав бути складений відповідачем-2 ще до затвердження Плану-графіка Головою відповідача-1 та є обов`язковим додатком до Плану-графіка (висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду у справах № 420/4911/19 та № 540/2626/18); - документ із назвою «Інформаційна довідка щодо діяльності підприємств» не відповідає вимогам щодо документування інформації в органах державної влади (висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/2626/18); - не надано затверджений План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік або належним чином оформлений витяг з нього в частині, що стосується позивача (висновки Верховного Суду у справах № 821/590/17 та № 813/1946/17); - відповідачами не обґрунтовано віднесення позивача до категорії платників податків, які мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів. Адже тільки такі платники податків включаються до Плану-графіка відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 524 від 02.06.2015; - відповідачі не надали інформацію про фактичні розрахунки, які стали підставою для висновків про те, що позивач відповідає критерію відбору високого, середнього та незначного ступеня ризику несплати податків та зборів; - відповідність позивача критеріям відбору високого, середнього та незначного ступеня ризику несплати податків та зборів спростовується показниками його фінансової звітності, даними бухгалтерського обліку та податкової звітності; - призначення податкової перевірки позивача в травні 2021 (під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України) суперечить пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; - оскільки позивача внесено до Плану-графіка безпідставно, наявні підстави для визнання протиправним та скасування самого наказу, прийнятого на виконання Плану-графіка.

Вирішуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункти 1, 2 частини другої).

Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абзацу першого пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно правової позиція Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 15.11.2007 по справі «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки наведені позивачем у заяві аргументи у вигляді наявності відповідної судової практики у податкових спорах та можливих дій позивача, пов`язаних з недопуском контролюючого органу до проведення перевірки не свідчать про можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, наведені у заяві про забезпечення позову аргументи щодо очевидних ознак протиправності спірного наказу стосуються незгоди позивача із діями Державної податкової служби України щодо включення приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2021 рік. Водночас, належного обґрунтування наявності очевидних ознак протиправності саме наказу Головного управління ДПС у Київській області від 05.05.2021 №729-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» із посиланням на відповідні підтверджуючі докази, у заяві про забезпечення позову не наведено.

Таким чином, оскільки позивачем не обґрунтовано наявності підстав для обраного заходу забезпечення позову і суд не вбачає наявності таких підстав із заяви позивача про забезпечення позову, вказана заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» про забезпечення позову в адміністративній справі №320/6226/21 за позовом приватного акціонерного товариства «ЕЛОПАК-ФАСТІВ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, – відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.