Рішення № 97208912, 27.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. справа № 300/485/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із досягненням 45-річного віку позивач 26.01.2021 звернувся до Івано-Франківського МВ УДМС України в Івано-Франківській області із заявою про вклеювання відповідної фотографії у паспорт громадянина України, вказавши, що за релігійними переконаннями не бажає отримувати паспорт у формі ID - картки. Однак відповідач, в порушення пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, Закону України "Про захист персональних даних", ст.32 Конституції України, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протиправно листом № М-10/6/2602-21/2610/9-21 від 06.02.2021 відмовлено у вклеюванні відповідної фотографії у паспорт громадянина України, з посиланням на пропуск місячного строку звернення з такою заявою, встановленого п.18 Положення про паспорт громадянина України. ОСОБА_1 зазначає, що відмова є порушенням його конституційних прав, дії відповідача суперечать практиці Європейського суду з прав людини. З урахуванням викладеного позивач просить суд: визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області в частині відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України із серією та номером НОМЕР_1 зразка 1994 року, який видано на ім`я ОСОБА_1 22.10.1997 року, нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 років відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВР України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ; зобов`язати відповідача вклеїти до паспорта громадянина України із серією та номером НОМЕР_1 зразка 1994 року, який видано на ім`я ОСОБА_1 22.10.1997 року, нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45 років відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВР України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у позовну заяву залишено без руху (а.с.15-16).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.21-22).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.03.2021, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Спростовуючи позовні вимоги відповідач вказала, що позовна заява не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне. За доводами Управління, законодавством передбачено можливість вклеювання фотокартки до паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки лише у разі звернення громадянина до уповноважених органів влади у місячний строк з дня досягнення 45-річного віку. Однак, позивач пропустив такий строк, у зв`язку з чим відмову у вклеюванні до паспорту фотокартки вважає законною. Як відмітив відповідач, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутись до Івано-Франківського МВ УДМС України в Івано-Франківській області у місячний строк по досягненню 45 річного віку за відповідним вклеюванням фотографії. При цьому, поважності причин пропуску вищенаведеного стоку не зазначив. Відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на висновки у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), які сформовані Верховним Судом у постанові від 19.09.2018, з огляду на те, що у цій справі відсутні ознаки відповідної типової справи. На підставі наведеного просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 19.04.2021 року по 07.05.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, має паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки серії НОМЕР_1 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 22.10.1997 (а.с.6).

У зв`язку із досягненням 45-річного віку, позивач 26.01.2021 року звернувся до Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області із заявою про вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України серія та номером НОМЕР_1 . Також у заяві зазначив про те, що категорично відмовляється від отримання паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 з безконтактним електронним носієм та не надає згоду на обробку його персональних даних (а.с.7-9).

Івано-Франківський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, з урахуванням вимог пункту 18, абзацу 2 пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вивчення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745), постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, а також наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, листом № 10-6/2602-21/2610/9-21 від 06.02.2021 року відмовив позивачу у вклеюванні фотографії після досягнення 45-річного віку до паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_1 у зв`язку із пропуском місячного терміну для звернення та неподання відповідного рішення суду (а.с.10-11).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Насамперед, необхідне вказати про необґрунтованість аргументів відповідача з приводу неможливості застосування у розгляді даної справи висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17, з огляду на те, що у справі №300/549/20 відсутні ознаки відповідної типової справи, а саме: предметом спору у справі №300/485/21 є відмова суб`єкта владних повноважень вклеїти у паспорт громадянина України нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-ти років, та позивач надав згоду на обробку своїх персональних даних.

Як уже зазначалось судом та свідчить зміст заяви позивача про вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України, останній категорично відмовився надавати згоду на обробку його персональних даних і їх зберігання в Єдиному державному демографічному реєстрі, згоду на присвоєння Унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР), а також згоду на отримання паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 з безконтактним електронним носієм.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у такій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Суд зазначає, що відмова органу УДМС України в Івано-Франківській області вклеїти у паспорт громадянина України позивача нову фотокартку у зв`язку із досягненням ним 45-ти років, позбавляє позивача права на наявність паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, та залишає тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України.

Наслідком такої відмови є необґрунтоване обмеження права громадянина України скористатися можливістю продовження дії паспорта в порядку, визначеному пунктами 8, 12, 15 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, за змістом яких:

- "Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.";

- "Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін.";

- "Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.".

За своєю юридичною природою наслідки отримання нового і продовження діючого вже виданого паспорта мають одинаків правовий зміст - підтвердження особою громадянства України у встановленому законом порядку. Такий порядок, серед іншого, в тому числі врегульований положеннями коментованої Постанови.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Вирішуючи даний спір, на думку суду, відсутні перешкоди для застосування правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Із зазначених конституційних норм слідує, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Положенням статті 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується з Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка згідно із статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійсненні цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

"Приватне життя" охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (п.25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (п.61 рішення ЄСПЛ від 29.04.2001 у справі "Прітті проти Сполученого Королівства" ("Pretty v. United Kingdom", заява №2346/02)).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (п.45 рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" ("Elsholz v. Germany", заява № 25735/94)).

Враховуючи вищенаведене, особа не може зазнавати безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено паспорт громадянина України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20.11.2012 року (надалі також - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону №5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Частиною 3 статті 13 Закону №5492-VІ передбачено, що, зокрема, паспорт громадянина України, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (надалі також - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України (надалі також - Порядок №302).

За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3 Постанови №302 (набрав чинності з 07.06.2019 року) Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

У силу вимог пп.6 п.6 Порядку №302, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.

Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними.

Як встановлено судом, позивач, звертаючись до Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області із заявою про вклеювання фотографії у паспорт в формі книжечки відмовився від отримання біометричного паспорта, оскільки такий паспорт містить персональні і конфіденційні дані, від обробки яких він відмовляється.

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" (надалі також - Закон №2297-VІ) визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно частин 5 та 6 статті 6 вказаного Закону №2297-VІ обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на наявність паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки або заборона на вклеювання фото у паспорт у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

В постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України від 14.07.2016 №1474-VІІІ, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституції України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Таким, чином Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові фактично дійшла висновку, що відповідно до законодавства особа має право вибору: мати паспорт у формі книжечки або ID-картки.

На час звернення позивача до відповідача діяло два нормативних акта: Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному нормативно-правовому акті не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Однак, законодавець встановив необхідність вклеювання нового фото до паспорта громадянина України зразка 1994 року при досягненні особою 45 років.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся із відповідною заявою з пропуском місячного строку, встановленого пп.6 п.6 Порядку №302. Разом з тим, в заяві позивач зазначив, що відмовляється від отримання паспорту у формі ID-картки та від надання згоди на обробку його персональних даних.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Приписами пункту 2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим Наказом МВС України від 06 червня 2019 року №456 визначено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.

Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду (абз. 3 п. 2 Розділу ІХ Тимчасового порядку).

Відповідно до п. 1 Розділу ІХ Тимчасового порядку територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Суд погоджується із доводами відповідача про пропущення позивачем строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку №302. В той же час за це порушення позивач може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.

Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, разом з тим, у даному випадку такі обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання фотокартки до такого паспорта, законодавством не передбачена, натомість діюче законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання до нього фотокартки у відповідних випадках.

Відсутність у позивача дійсного паспортного документу суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 45 років.

Таким чином, відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у вклеюванні до паспорта громадянина України із серією та номером НОМЕР_1 зразка 1994 року, нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №420/270/19, від 07.10.2020 в справі 520/12075/19.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задоволити.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області у відмові вклеїти до паспорта громадянина України із серією та номером НОМЕР_1 зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області вклеїти до паспорта громадянина України із серією та номером НОМЕР_1 зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 12.12.1996 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул.Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя Панікар І.В.