Рішення № 97208849, 27.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2021 року Справа № 280/2318/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття з обліку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з обліку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

прийняти рішення про скасування існуючої суми автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), яка станом на 11 березня 2021 року становить 37 788,74 грн.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. Вказує, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №75§-ІУ, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Зазначає, що оскільки у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, позивач не зміг скористатись процедурою списання недоїмки, що передбачалась Законом №592-ІХ та Законом №1072-ІХ, у зв`язку з чим єдиною можливістю для нього скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску с звернення до суду за захистом своїх прав. Також посилається на порушення податковим органом процедури, яка передує внесенню позивача, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування до реєстру страхувальників, що зумовлює протиправність бездіяльності Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття з обліку позивача, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, за його заявою.

В позовній заяві представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав визначених у письмовому відзиві вх.№21617 від 14 квітня 2021 року, відповідно до яких зазначає, що згідно з частиною восьмою статті 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця з 01 липня 2004 року можливе лише стосовно фізичної особи - підприємця, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі. Єдиний державний реєстр знаходиться у стані формування. Інформація про юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01 липня 2004 року та не включених до Єдиного державного реєстру отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація. Станом на день зверення джо суду з позовною заявою, до контролюючого органу з Єдиного державного реєстру не надходила інформація щодо проведення будь-яких реєстраційних дій по ФОП ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, фізичні особи - підприємці, стосовно яких не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи - підприємця.

У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» 08 вересня 2020 року направлено адвокатський запит №7/2020 від 08 вересня 2020 року для з`ясування питання наявності чи відсутності заборгованості у позивача із сплати єдиного внеску та отримання документів, що це підтверджують.

17 вересня 2020 року у відповідь на зазначений запит отримано від ГУ ДПС лист №52281/10/08-01- 10-01-10 від 15 вересня 2020 року, яким повідомлено, що станом на 11 вересня 2020 року за даними ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці по єдиному соціальному внеску позивача обліковується борг у сумі 32 410,62 грн. До цього листа долучено копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 6097-50 від 13 лютого 2020 року на суму 29 293,44 грн. та копія конверту про направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6097-50 позивачем оскаржено до Запорізького окружного адміністративного суду. Рішенням від 03 грудня 2020 року по справі №280/6826/20 позовну заяву задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6097-50 від 13 лютого 2020 року, зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

20 листопада 2020 року позивач отримав вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6097-50 від 12 листопада 2020 року з якої вбачається, що станом на 31 жовтня 2020 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 35 588,74 грн.

Зазначену вимогу було оскаржено у адміністративному порядку шляхом направлення поштою до ДПС України скарги від 27 листопада 2020 року.

За результатом розгляду скарги рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №35554/6/99-00-06-03- 01-06 від 17 грудня 2020 року вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6097-50 від 12 листопада 2020 року скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, а скаргу позивача - задоволено. Зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегровану картку платника згідно вимог чинного законодавства.

01 лютого 2021 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДПС, з надсиланням її копії на адресу Державної податкової служби України, у якій виклав прохання скасувати існуючу суму нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку, у зв`язку відсутністю реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, як фізичної особи-підприємця та зняти його з обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Листом №11533/6/08-01-24-05 від 25 лютого 2021 року ГУ ДПС повідомлено, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 29 травня 2003 року; заборгованість по сплаті єдиного внеску позивача становить 37 788,74 грн., інтегрована карта платника податків відповідає вимогам діючого законодавства, а у рішенні ДПС України №35554/6/99-00-06-03-01-06 від 17 грудня 2020 року «Про результати розгляду скарги» не визначено конкретних дій, щодо приведення інтегрованої картки платника у відповідність, шляхом скасування нарахувань по єдиному внеску.

Повідомлено, що підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, зокрема, за судовим рішенням, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Не погоджуючись з таким рішеннями та діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання №2390Л/І від 01 липня 2010 року, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно пунктів 3-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до підпункту 7, 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та від повідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Так, частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не містить жодних приписів щодо будь-яких обов`язків фізичних осіб-підприємців.

Суд наголошує, що зазначена норма містить вказівку на обов`язок саме державного реєстратора протягом 2004-2005 років здійснити заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам - підприємців свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка у разі надходження від таких юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

При цьому, відповідно до пункту 2, 3 Положення про реєстр страхувальників затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24 листопада 2014 року № 1162, облік платників єдиного внеску в реєстрі страхувальників здійснюється у порядку, визначеному статтею 5 Закону № 2464. Фіскальні органи та державні реєстратори здійснюють взаємодію щодо надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), підтвердження відомостей про юридичну особу (відокремлений підрозділ) та фізичну особу - підприємця. Відомості з Єдиного державного реєстру, отримані фіскальними органами, проходять контроль щодо коректності використання реєстраційних номерів облікових карток платників та відповідності наданих кодів класифікаційних ознак класифікаторам та довідникам. Відомості з Єдиного державного реєстру, що пройшли перевірки, вносяться до реєстру страхувальників.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, дані про позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, або про припинення позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, відсутні.

Також суд звертає увагу на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року по справі №280/6826/20, яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6097-50 від 13 лютого 2020 року, зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) шляхом виключення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, набрало законної сили 29 квітня 2021 року за наслідками апеляційного перегляду.

Також необхідно враховувати й те, що рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №35554/6/99-00-06-03-01-06 від 17 грудня 2020 року вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6097-50 від 12 листопада 2020 року скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення.

Тобто, самим контролюючим органом визнано відсутність підстав нарахування недоїмки позивачу.

За таких обставин, з метою недопущення подальшого безпідставного автоматичного нарахування недоїмки, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Запорізькій області зняти з обліку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття з обліку ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає про таке.

В пункті 2 розділу VI Інструкції № 1162 зазначено, що головні управління виконують процедури обліку платників відповідно до функцій, визначених Податковим кодексом України, зокрема, проводять заходи, пов`язані з припиненням (закриттям) платників єдиного внеску, формують та направляють (видають) відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою N 11-ЄСВ та повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 10-ЄСВ у порядку, визначеному розділами IV, V цього Порядку.

Розділом IV Інструкції № 1162 встановлений порядок зняття з обліку платників єдиного внеску - юридичних осіб (відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців

Так, відповідно до пункту 1 Розділу IV Інструкції № 1162 процедури щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску у зв`язку з припиненням платника єдиного внеску контролюючим органом розпочинаються та проводяться в разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення про припинення відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника єдиного внеску, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів такого платника, зміну мети установи, реорганізацію платника єдиного внеску.

Вищевказаних документів позивачем до податкового органу не надавалось, тому суд приходить про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача в цій частині позовних вимог.

Щодо прийняття рішення про скасування існуючої суми автоматичного нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), яка станом на 11 березня 2021 року становить 37 788,74 грн., то суд також вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року по справі №280/6826/20 встановлено, що позивач не є фізичною особою-підприємцем і нарахування єдиного внеску як фізичній особі підприємцю здійснюється протиправно, тому обставини судом встановлені і доказуванню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат зокрема й витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 06 квітня 2020 року між адвокатом ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРРО-ІМПОРТ» укладено Договір №б/н про надання правової допомоги, предметом якого замовник доручає, а адвокат зобов`язаний надати замовнику правову (правничу) допомогу при розгляді в судах всіх інстанцій справ, що стосуються замовника.

Позивач надано до суду:

договір про надання правничої (правової) допомоги від 07 вересня 2020 року;

додаткову угоду №1 від 01 лютого 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 07 вересня 2020 року;

детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» відповідно до додаткової угоди №1 від 01 лютого 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 07 вересня 2020 року, який складається з:

вартість підготовки тексту позовної заяви та направлення її до суду - 3 000 грн;

вартість підготовки та подання до суду відповіді на відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області у справі №280/2318/21 - 1000 грн.

Зазначає, що сума понесених витрат позивача на правничу (правову) допомогу, надану Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» по справі №280/2318/21 на момент подання цього клопотання становить 4000,00 грн.

Додатково до доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу, що містяться у позовній заяві, позивачем надано копія рахунку № 12/04 від 21.04.2021;

копію акту приймання-передачі послуг правової допомоги від 21 квітня 2021 року;

копію квитанції №31998548 від 23 квітня 2021 року;

Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 810/3213/16.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Отже, суд вважає співмірним розміру витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат позивачем у вигляді сплати судового збору, то суд керується частиною 3 статті 139 КАС України та враховує пропорційність розміру задоволених позовних вимог, через що стягненню підлягає сума у розмірі 302,67 грн.

Керуючись статтями 132, 135, 139, 241, 244, 252, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти з обліку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 302,67 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 травня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов