Рішення № 97208817, 27.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Справа № 280/2366/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії державного виконавця Рижкова Андрія Івановича, старшого державного виконавця Солоткіної Юії Олександрівни, начальника служби – Веретельник Жанни Анатоліївни, Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) щодо не своєчасного зупинення виконавчих дій відповідно до виконавчого провадження №61435239;

визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 21.05.2020 у виконавчому провадженні №61435239;

визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на заробітну плату, яку позивач отримує в Комунальному підприємстві «Високе» Михайлівського району Запорізької області та заробітну плату, отриману в період проходження військової служби у військовій частині А0693;

притягнути до дисциплінарної відповідальності державного виконавця ОСОБА_2 , старшого державного виконавця Солоткіної Юії Олександрівни, начальника служби – Веретельник Жанни Анатоліївни, Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро).

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 19.04.2021 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито спрощене провадження у справі, а розгляд справи призначено без виклику/повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем під час виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в супереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати позивача протиправно утримувалось 40% доходів, хоча чинним законодавством передбачена можливість утримання лише 20% доходу. Також, позивач посилався на те, що під час проведення відносно нього виконавчих дій перебував на строковій військовій службі, а тому на думку позивача, відповідач повинен був зупинити виконавче провадження. Позивач зазначає, що також він оскаржував постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, на підставі якої відкрито виконавче провадження, проте державним виконавцем не було зупинено проведення виконавчих дій на період апеляційного оскарження рішення суду. Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим наявні підстави для притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності. Просить задовольнити позовні вимоги.

26.05.2021 на адресу суду від Михайлівського РВДВС надійшли матеріали виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 18.11.2019 по справі №644/7238/19 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП – у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме – 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

03.03.2020 державним виконавцем Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61435239.

Також, 03.03.2020 державним виконавцем Михайлівського РВДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 1020,00 грн. Крім того, 03.03.2020 державним виконавцем Михайлівського РВДВС винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму162,39 грн.

20.03.2020 державним виконавцем Михайлівського РВДВС винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме майно боржника в межах суми боргу.

21.05.2020 державним виконавцем Михайлівського РВДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, які ОСОБА_1 отримував у військовій частині А0693.

Крім того, 21.05.2020 державним виконавцем Михайлівського РВДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, які ОСОБА_1 отримував у Комунальному підприємстві «Високе» Михайлівського району Запорізької області.

Позивач, не погодившись з діями відповідача вчиненими в ході примусового виконання рішення суду, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, однією із підстав для звернення з позовом до суду стало те, що на думку позивача, відповідачем не зупинено проведення виконавчих дій через те, що позивачем оскаржувалась постанова Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 18.11.2019 по справі №644/7238/19.

Судом встановлено, що у серпні 2020 року представник позивача – адвокат Андренко С.Ю. звернувся до Мхайлівського РВДВС з заявою про зупинення виконавчого провадження до вирішення Харківським апеляційним судом справи по суті.

Як встановлено з матеріалів виконавчого провадження, відповідачем рішення про зупинення виконавчого провадження не приймалось.

Суд зазначає, що питання зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду врегульовано статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до положень названої статті, виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Отже, підставою для винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження є надходження до органу ДВС судового рішення, яким поновлено строк подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Суд зазначає, що під час звернення до Михайлівського РВДВС позивачем/представником позивача до заяви не було надано судового рішення, яким поновлено строк подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийнято апеляційну скаргу до розгляду, а відповідно у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження.

При цьому, сам лише факт подання апеляційної скарги не є тією підставою з якою законодавець пов`язує виникнення підстав для зупинення виконавчого провадження.

Більш того, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Харківським апеляційним судом строк подання апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 18.11.2019 по справі №644/7238/19 поновлено не було, а апеляційна скарга повернута представнику позивача за постановою суду від 25.11.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для зупинення виконавчого провадження, з підстав визначених у статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилань позивача стосовно не зупинення виконавчого провадження, відповідно до пункту 1 частини 1 статі 34 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Так, з військового квитка серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач дійсно у період з 02.03.2019 по 28.01.2021 проходив військову службу у військовій частині А0693.

Разом з тим, суд зазначає, що проходження військової служби само по собі не є підставою для зупинення виконавчого провадження щодо такої особи.

Підставою для зупинення виконавчого провадження є те, що боржник проходить строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Так, позивач зазначає, що він проходив строкову службу у військовій частині А0693, проте такі обставини не відповідають дійсності, оскільки строкову службу позивач проходив в лавах Радянської Армії у період з 1983 по 1985 роки, про що зазначено у військовому квитку позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем ані до матеріалів адміністративної справи, ані до матеріалів виконавчого провадження, не надано доказів на підтвердження того, що у період проведення відносно нього виконавчих дій, він проходив військову службу та виконував бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, оскільки позивач не надав державному виконавцю доказів на підтвердження того, що він відповідає критеріям визначеним у п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», то у відповідача не було підстав для зупинення виконавчого провадження.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного зупинення виконавчого провадження задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату та на інші доходи боржника, постанови про арешт коштів, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист…

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Також, обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог є те, що відбувається відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, оскільки саме це і є головною метою здійснення адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а, яка враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 29.10.2020 державним виконавцем Михайлівського РВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61435239, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

У пункті 2 зазначеної постанови вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду виконавче провадження закінчено, а всі заходи вжиті державним виконавцем для примусового виконання рішення скасовані.

А відтак, постанови, які позивач просить скасувати в судовому порядку, з 29.10.2020 втрати свою юридичну силу, а тому не підлягають скасуванню, оскільки не порушують прав та законних інтересів позивача, а їх скасування не призведе до відновлення порушеного права.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанов є такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про притягнення до відповідальності посадових осіб Михайлівського РВДВС, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, єдиним завданням адміністративного судочинства є відправлення правосуддя шляхом розгляду спорів у сфері публічно-правових відносин, при цьому, суд не є органом який здійснює нагляд/контроль за діяльність органів виконавчої влади та не наділений повноваженнями вирішувати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб таких органів, оскільки буде порушено конституційний принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Суд зазначає, що порядок оскарження дій державних виконавців врегульований частинами 3 та 4 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та передбачає подання скаржником письмової заяви до органу ДВС.

Також, у разі якщо позивач буде вважати, що його заява не розглянута належним чином, то відповідно має право звернутися до вищого органу, якому підпорядковується Михайлівський РВДВС - Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро).

В свою чергу, в судовому порядку питання про питання притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Михайлівського РВДВС вирішено не може бути, оскільки таке питання не відповідає повноваженням суду та завданню адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені обставини зумовлюють висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) (72002, Запорізька область, смт.Михайлівка, вул.Привітна, 2А, код ЄДРПОУ 34378190) про визнання дій протиправними та скасування рішень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.05.2021.

Суддя І.В. Новікова