Рішення № 97208793, 24.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2021 року Справа № 280/1938/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №179/1/1011 від 12.08.2020, виданої Галузевим Державним Архівом Міністерства Оборони України при розрахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача врахувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 179/1/1011 від 12.08.2020, виданої Галузевим державним архівом Міністерства Оборони України, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначені пенсії по інвалідності та зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу період роботи Позивача з 28.09.1988 по 17.05.1993 згідно архівної довідки від 12.08.2020 № 179/1/10111, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, у зв`язку з тим, що в довідці не зазначені повні реквізити наказів про працевлаштування та звільнення з роботи (відсутні номери наказів), що порушує вимоги чинного законодавства (Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.1993 №58, Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637). Вказує, що згідно з абз.1 п.2.10 розділу II Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період. Як вбачається з архівної довідки про заробіток для обчислення пенсії від 12.08.2020 № 179/1/10111, виданої Галузевим Державним Архівом Міністерства Оборони України, за період роботи з 1988 року по 1993 року, вона відповідає вимогам встановленим Порядком №22-1, а саме: видана на підставі особових рахунків за 1995-1999 роки, містить печатку підприємства та підписи уповноважених на це осіб (керівника та головного бухгалтера). Відсутність у відповідача фактичної можливості здійснити перевірку довідки «Автомобільної бази 4748», на підставі первинних документів підприємства, не є підставою для неврахування виданої ним довідки для обчислення пенсії позивача. Ризик неможливості здійснення такої перевірки з незалежних від людини причин не може бути покладений на особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжні. З урахуванням викладеного у позові просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, 08.04.2021 надав до суду відзив (вх. №20413), відповідно до якого зазначає, що відповідно до наданих разом із Заявою про призначення пенси документів, страховий (трудовий) стаж, на дату подачі заяви про призначення пенсії по інвалідності, склав 10 років 0 місяців 16 днів. Період роботи з 28.09.1988 по 17.05.1993 згідно архівної довідки від 12.08.2020 №179/1/10111, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, не було зараховано до трудового стажу у зв`язку тим, що в довідці не зазначено повні реквізити наказів про працевлаштування та звільнення з робота (відсутні номери наказів), що порушує вимоги чинного законодавства. На підставі викладеного у відзиві просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

19.04.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх.. №22345), відповідно до якого просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1938/21 в порядку письмового провадження (без виклику сторін).

Відповідно до частини п`ятої ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

В період з 05.05.2021 по 21.05.2021 суддя перебувала у відпустці, у зв`язку з чим судове рішення виготовлено в перший робочий день.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач є особою з ІІ групою інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12 ААБ № 655109.

01.09.2020 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за інвалідністю.

Рішенням від 04.09.2020 №084650005622 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії згідно пункту 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного трудового стажу 14 років, наявність якого дає право на пенсію по інвалідності особам з інвалідністю другої або третьої групи, віком від 56 до 59 років включно.

05.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання пояснень щодо підстав неврахування до загального стажу періоду роботи у В/Ч 4748 з жовтня 1988 по травень 1993 року відповідно до довідки №179/1/10111 від 12.08.2020.

Листом від 10.02.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь на звернення позивача, відповідно до якого період роботи з 28.09.1988 по 17.05.1993 не зараховано, оскільки архівна довідка не містить повні реквізити наказів про працевлаштування та звільнення з роботи (відсутні номери наказів), що порушує вимоги законодавства.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Згідно частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої вказаної статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Спір у даній справі виник щодо не зарахування до страхового стажу періоду з з 28.09.1988 по 17.05.1993.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, 12.08.2020 № 179/1/10111 від 12.08.2020 Галузевий державний архів Міністерства Оборони України, надав архівну довідку в якій відображено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з жовтня 1988 року по травень 1993 року (включно). В період з 28.09.1988 (наказ від 26.09.1988) по 17 травня 1993 (наказ від 10.05.1993) ОСОБА_1 працював на 4748 АБ/м. Сімферополь/ на посаді водія в «Мелітопольській автоколоні».

Листом від 11.09.2020 за вих.. №0800-0216-9/46417 відповідач направив до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві запит щодо проведення перевірки довідки по заробітній платі та стажу ОСОБА_1 .

Відповідач зазначив, що даний період можливо зарахувати до страхового трудового стажу за результатами перевірки архівної довідки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІУ врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1) Відповідно до абз.2, 3 підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з абз.1 п.2.10 розділу II Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плані за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах відносно позивача за відповідний період.

Як вбачається з архівної довідки про заробіток за період роботи з 1988 року по 1993 рік, вона відповідає вимогам встановленим Порядком №22-1, а саме: видана на підставі особових рахунків, містить печатку підприємства та підписи уповноважених на це осіб .

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Отже, відповідно до зазначеного пункту відповідач мав право перевірити відповідність відомостей зазначених в довідці відповідача, як по інформації яка знаходиться в Пенсійному фонді України так і зробивши відповідний запит до податкового органу, що їм зроблено не було.

Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №607/14668/16-а.

Відсутність у відповідача фактичної можливості здійснити перевірку довідки, на підставі первинних документів підприємства, не є підставою для неврахування виданої ним довідки для обчислення пенсії позивача.

Ризик неможливості здійснення такої перевірки з незалежних від людини причин не може бути покладений па особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжні.

Вимоги до форми довідки підприємством дотримані. Проти вказаної обставини відповідач в наданому відзиві не заперечував. Факт роботи позивача в період з жовтня 1988 року по травень 1993 року в Мелітопольскій автоколоні не заперечується сторонами.

Суд звертає увагу, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п.4 ч.3 ст.2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії є відсутність необхідного страхового стажу, що спростовано вищенаведеним, належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2020 №084650005622 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно пункту 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання відповідача призначити з 01.09.2020 позивачу пенсію за інвалідністю на підставі пункту 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу за період з жовтня 1988 року по травень 1993 року на підставі довідки про заробітну плату, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України №179/1/10111 від 12.08.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. (квитанція №16 від 05.03.2021), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.09.2020 №084650005622 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно пункту 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язання відповідача призначити з 01.09.2020 та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за інвалідністю на підставі пункту 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу за період з жовтня 1988 року по травень 1993 року на підставі довідки про заробітну плату, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України №179/1/10111 від 12.08.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 травня 2021 року.

Суддя О.О, Артоуз