Рішення № 97208440, 26.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/2068/21

категорія 111000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Житомирській області та зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в реєстр платників єдиного податку;

- стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на її користь кошти у розмірі 5000,00 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДПС у Житомирській області протиправно не здійснило реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з дати отримання контролюючим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця на підставі недостовірних даних про наявність у позивача податкового боргу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Через відділ документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.01.2021 проведено державну реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . За результатами опрацювання інформації, наявної в інформаційно-телекомунікаційних системах ДПС України "Податковий Блок", користувачами яких є територіальні органи ДПС, станом на 18.01.2021 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , відкритій по коду класифікації доходів бюджету: 18010700 (земельний податок з фізичних осіб), обліковується податковий борг (без врахування пені та штрафної санкції).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустими та достовірними доказами наявність податкового боргу, а саме - узгодженого грошового зобов`язання.

Ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження і призначено подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 16.01.2021 через портал "Дія" позивач подала заяву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, в якій одночасно зазначила відомості про обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з дати державної реєстрації підприємцем - третя група платника єдиного податку з обраною ставкою 5%.

Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області 18.01.2021 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 2003050000000046430.

Листом ГУ ДПС у Житомирській області від 19.01.2021 за вих. №112/06-30-55-04-13 відмовлено позивачу у внесенні її в реєстр платників єдиного податку у зв`язку з недотриманням вимог пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України. Так, відповідачем вказано, що зважаючи на відомості, які містяться в інформаційно-телекомунікаційних системах ДПС України "Податковий борг", станом на 18.01.2021 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується борг у сумі 28,55 грн. по земельному податку з фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву, зокрема, відповідно до підпункту 4 зазначеної норми - державному реєстратору під час державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до абзацу другого підпункту 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 ПКУ зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПКУ реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно із пунктом 299.4 статті 299 ПКУ встановлено, що у випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку (пункт 299.5 статті 299 ПКУ).

Відповідно до пункту 299.6 статті 299 ПКУ підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 292 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Зі змісту листа ГУ ДПС у Житомирській області від 19.01.2021 №112/06-30-55-04-13 вбачається, що відповідач, відмовляючи позивачу у реєстрації платником єдиного податку, не навів підстави, передбаченої п. 299.6 ст. 299 ПКУ, для прийняття рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку.

Суд погоджується з доводами позивача, що посилання відповідача в листі від 19.01.2021 за вих. №112/06-30-55-04-13 на недотримання позивачем вимог підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПКУ є юридично безпідставними, оскільки зазначеною нормою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як слушно зазначає позивач, питання проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з поданням заяви про обрання спрощеної системи оподаткування ініціювалось нею як суб`єктом, що створюється, а відтак обмеження, встановлені для вже господарюючих суб`єктів, що мають податковий борг, до неї не могли бути застосовані.

Крім того, відповідачем також не доведено факту наявності податкового боргу у позивача зі сплати земельного податку.

Так, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не надав суду доказів узгодження грошового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, за якого таке зобов`язання могло би набути статусу податкового боргу, а також доказів направлення позивачу податкової вимоги станом на день ухвалення рішення про відмову у реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку.

Отже, відповідач протиправно відмовив у реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку, а тому, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд визнає таку відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача внести фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в реєстр платників єдиного податку, судом враховується, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Обставини, які склались у межах даної справи, свідчать про виконання позивачем усіх запроваджених законодавством вимог щодо реєстрації її платником єдиного податку, а відтак її позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про відшкодування шкоди, то суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Позивачем не надано доказів існування шкоди, заподіяної протиправним рішенням відповідача, зважаючи на що суд позбавлений також можливості встановити причинний зв`язок між таким неправомірним рішенням та заподіяною шкодою.

Отже, позов в частині стягнення з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь позивача шкоди у розмірі 5000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781), викладену у листі від 19.01.2021 №112/06-30-55-04-13, у внесенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в реєстр платників єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в реєстр платників єдиного податку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 26.05.2021.

Суддя Н.М. Майстренко