Рішення № 97208134, 12.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 р. Справа№200/9149/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Стойки В.В.;

при секретарі Дідевичі І.О.

за участю:

представника позивача Хижняка М.В.

представника відповідача Барабан В.В.

розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 03.11.2020 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області , в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2020 року № 282 о/с в частині звільнення майора поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 на підставі за п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.06.2020 року № 1113 "Про порушення службової дисципліни" в частині звільнення майора поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з 06.07.2020 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу на день винесення рішення, на час подання позову сумма складає в розмірі 50787 грн.;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу з 07.11.2015 року на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності, відділу кримінальної поліції Центрального ВП ГУНП Донецької області та відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області № 282 о/с від 06.07.2020 року, його було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.І ст.77 ЗУ «Про національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 02.06.2020 №1113. Зазначає, що в порушення п.6.3, та п.6.2.2. Інструкції, йому не надали інформацію про підстави проведення службового розслідування, письмові пояснення не відбирались та позбавили можливості брати особисту участь у службовому розслідуванні.

Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив, в якому зазначив, що На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.05.2020 № 928 дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, під час якого встановлено, що цього ж дня приблизно об 18.30 біля адмінбудівлі Центрального ВП ГУНП в Донецькій області старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 та старшого опреуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_4 затримано працівниками УСБУ в Донецькій та Луганській областях ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, після отримання неправомірної вигоди віл громадянина П. Під час службового розслідування з метою виявлення причин, які сприяли внесенню відомостей до ЄРДР відносно поліцейських, їх звинуваченню у вчиненні злочину, перевірено стан дотримання працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області вимог наказів Національної поліції, МВС України, а також інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції в частині розгляду звернень громадян, проведення з працівниками ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області занять зі службової підготовки та їх ознайомлення з вимогами антикорупційного законодавства. Таким чином, встановлено порушення службової дисципліни внаслідок неналежного виконання службових обов`язків. час проведення розслідування від позивача отримано пояснення, в якому останній посилаючись на статтю 63 Конституції України відмовився від надання пояснень. Також позивачу надано пам`ятку про його права при проведенні службового розслідування. Після ознайомлення з такою пам`яткою заяв, клопотань чи скарг від позивача не надходило. Звільнення у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового та кримінального провадження. Зазначає, що позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Просить суд відмовити у задовленні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що інкриміноване мені кримінальне правопорушення я не скоював, воно є результатом провокації відносно мене та оговору з боку особи, яка в теперішній час відбуває покарання за злочини, які було мною розкрито. Про те, що відносно його проводилось службове розслідування, не знав, з наказом про призначення службового розслідування ніхто не знайомив. В рамках проведення службового розслідування, з роз`ясненням суті проступку, пояснення в нього не відбиралося. З матеріалами службового розслідування мене ніхто не знайомив. До цього моменту дисциплінарних стягнень не мав, характеризувався по службі добре. Жодних дисциплінарних проступків не скоював. Отже підстав для притягнення до дисциплінарного стягнення не було. Вважає, що його було звільнено протиправно.

Відповідач надав письмові заперечення, в яктх зазначив, що Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», наказом МВС № 893 від 07.11.2018 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» не передбачено ознайомлення особи стосовно якої проводиться службове розслідування з наказом про призначення службового розслідування. Також зазначив, що під час проведення розслідування від позивача отримано пояснення, в якому останній посилаючись на статтю 63 Конституції України відмовився від надання пояснень. При цьому позивачу було надано пам`ятку про його права при проведенні службового розслідування в якій позивач залишив свій особистий підпис. Після ознайомлення з такою пам`яткою заяв, клопотань чи скарг від позивача не надходило. Ознайомлення з висновком про проведене службове розслідування є не обов`язком голови дисциплінарної комісії, а правом особи стосовно якої проводилось службове розслідування на ознайомлення, яким позивач не скористався.

Позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення на заперечення відповідача, в якиї зазначив, що позивача, за наданими документами, було звільнено два рази - перший раз 02.06.2020 року на підставі наказу № 1113, але після цього він ще працював і отримував заробітну платню, а другий раз фактично - 06.07.2020 року за наказом № 282 о/с від 06.07.2020 року, відомості про що і були внесені до трудової книжки. Останній наказ було видано на підставі не існуючого факту притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Отже доводи про те, що позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисциліни - не відповідає фактичним обставинам справи.

Твердження відповідача, про необов`язковість виконання пункту 4 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у національній поліції, про обов`язковість зазначати у наказі про призначення службового розслідування даних особи, стосовно якої воно проводиться, на мою думку не може бути прийнято судом, оскільки: по-перше, воно суперечить прямій нормі відповідного Порядку, яку неможливо трактувати подвійно, а дані ОСОБА_1 були достовірно відомі відповідачу під час призначення службового розслідування, що зазначено в наказі № 1113. Права дозволяти собі не виконувати вимоги діючого законодавства відповідач позбавлений, а навпаки, відповідно до ЗУ «Про національну поліцію», «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» повинен такі вимоги суворо виконувати; по-друге, відсутність даних щодо особи, відносно якої проводиться службове розслідування, унеможливлює реалізацію її права на захист, які передбачені ст. 18 Дисциплінарного статуту та розділів IV, V Порядку; по-третє, нікчемність такого твердження встановлюється багатою судовою практикою, в тому числі і рішеннях, які надані суду. Факт відсутності відповідача на службі, та наявність підстав для цього, взагалі не є предметом проведеного службового розслідування, вказаний факт достовірно встановлено не було, обґрунтованість такої відсутності не перевірялася, і прийнятті відповідачем рішення про звільнення не ґрунтувалися на вказаній обставині, тому вважаю, що вказана обставина не має відношення до справи. Суттєві та численні порушення прав позивача, під час проведення службового розслідування, необізнаність про сам факт його проведення, і не дали йому змоги звернутися із вимогою про ознайомлення з матеріалами перевірки та її висновком. ОСОБА_1 жодного дисциплінарного проступку не скоїв. Висновок службового розслідуванні не містить формулювання дій, які були вчинені та які б містили б собою склад дисциплінарного проступку. Також зазначає про те, що якщо на думку відповідача ОСОБА_1 відмовився від неадання пояснень то відповідно до стю.18 Дисциплінарного статуту повинен був складений акт про вілмову про налання пояснень, який не складався. Крім того зазначає, що пояснення позивача з відмовою від надання пояснень не пдписано посадовою особою, яка склала це пояснення. Відсутностість доказів скоєння дисциплінарного проступку, взагалі за відсутності події дисциплінарного проступку, який би міг слугувати і підставою для звільнення, вважаю, що звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», на чому наполягає відповідач, є незаконним, безпідставним і неможливим.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року було відкрито спрощене провадження по справі та призначено судове засідання на 02.12.2020 року.

02 грудня 2020 року судове засідання було відкладено до 15 грудня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 гружня 2020 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року було продовжено розгляд справи .

14 січня 2021 року розгляд спрви було відкладено на 04 лютого 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального провадження, витребуванно додаткові докази, призначено підготовче засідання на 23.02.2021 року.

23 лютого 2021 року підготовче засідання було відкладено до 11.03.2021 року.

11 лютого 2021 року у підготовчому засіданні було об`явлено перерву до 23.03.2021 року.

23.03.2021 року підготовче засілдання було відкладено до 01.04.2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року було продовжено строк підготовчого засідання по справі та відкладено до 13.04.2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3.04.2021 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 12.05.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Центральному ВП ГУНП в Донецькій області на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності кримінального віддіду.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.05.2020 № 928 дисциплінарною комісією проведено службове розслідування за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження від 16.04.2020 № 42020050000000161 за ч.З ст. 368 КК України та затримання окремиих працівників Центрального ВП ГУНП в Донецькій області неправомірної вигоди у розмірі 20000 гривень.

Висновком службового розслідування від 21.05.2020 року установлено, що 05.05.2020 року приблизно об 18.30 біля адмінбудівлі Центрального ВП ГУНП в Донецькій області старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 та старшого опреруповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_4 затримано працівниками УСБУ в Донецькій та Луганській областях ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, після отримання неправомірної вигоди від громадянина П.

06.05.2020 старшому оперуповноваженому сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майору поліції ОСОБА_1 та старшому оперуповноваженому сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області капітану поліції ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.368 КК України.

На думку дисциплінарної комісії, причинами та умовами надзвичайної події стали особиста недисциплінованість та порушення службової дисципліни старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності, відділу кримінальної поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_1 , що виразилося у недотриманні вимог пп.1,3,6 ч.3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2,3 частини першої ст., ст.18, ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 7 пункту 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Інструкції щодо організації оперативної роботи підрозділами НПУ, затвердженої Наказом МВС України від 05.05.2016 року № 07 та скоєння дисциплінарного проступку , а саме - вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

У зв`язку з цим, за результатами проведення службового розслідування дисциплінарна комісія вважала би службове розслідування закінченим, а відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування - такими, що підтвердились частково. За порушення службової дисципліни, що виразилося у недотриманні вимог пп.1,3,6 ч.3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2,3 частини першої ст., ст.18, ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 7 пункту 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Інструкції щодо організації оперативної роботи підрозділами НПУ, затвердженої Наказом МВС України від 05.05.2016 року № 07 та скоєння дисциплінарного проступку , а саме - вчинення дій, що підривають авторитет поліції, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 02 червня 2020 року № 1113 за порушення службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку, а саме - вчинення дій, що підривають авторитет поліції, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 06 липня 2020 року № 282 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 06 липня 2020 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від служби).

Із зазначеними наказами позивач ознайомлений 06 липня 2020 року, що підтверджується його особистим підписом.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 580-VIII).

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 64 Закону № 580-VIII визначено, що вступаючи на службу в поліції, особа складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII та статтею 1 Дисциплінарного статуту, у тому числі, щодо дотримання законодавства і неухильного виконання вимог Присяги поліцейського.

Крім того, поведінка поліцейського повинна відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Визначення дисциплінарного проступку наведене у статті 12 Дисциплінарного статуту та означає протиправну винну дію чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Цей наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього

кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: - висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку).

Наведені приписи узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Поруч із цим варто зауважити про те, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, не пов`язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що вчинення працівником органів внутрішніх справ діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення з органів внутрішніх справ. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати з підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.

При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, в даному випадку, відсутність обвинувального вироку в кримінальній справі відносно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.

Водночас, повертаючись до обставин даної справи, суд акцентує увагу на те, що згідно з положеннями Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення ним дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Судом встановлено, що службове розслідування було розпочато за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження № 42020050000000161 від 16 квітня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за фактом вимагання окремими працівниками Центрального ВП ГУНП в Донецькій області неправомірної вигоди від ОСОБА_3 .

В той же час, сам позивач заперечує факт порушення ним службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку. Натомість, вказує на процедурні порушення, допущені під час службового розслідування.

Суд звертає увагу на те, що у висновку службового розслідування дисциплінарна комісія відтворила виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які у своїй сукупності надали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надав йому правову кваліфікацію. Крім того, у висновку наведено загальні формулювання стосовно того, що в ГУНП в Донецькій області проводиться роз`яснювальна та виховна робота з особовим складом про дотримання антикорупційного законодавства. Проте, конкретних фактів порушення позивачем службової дисципліни чи відомостей щодо вчинення ним будь-яких інших дій, які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок, у висновку службового розслідування не зазначено.

При цьому будь якої інших фактичних обставин не було встановлено дисциплінарною комісією, що підтверджується матеріалами службового розслідування.

Так, з в ході проведення службого розслідування не було опитано ОСОБА_3 -особу, від якої за даними досудового слідства були отримані грошові кошти позивачем, а також родича цієї особи, а також інші дії по встановленню обставин щодо скоєння дисциплінарного проступку порзивачем.

Отже, дисциплінарною комісією службове розслідування не було проведено об`єктивно та в повному обсязі, тому в ньому не зазначено конкретних протиправних або неетичних дій вчинених позивачем.

Все це призвело до того, що описані у висновку службового розслідування дії ОСОБА_1 та склад дисциплінарного проступку, залежать від кримінально-правової кваліфікації тих саме дій в рамках кримінального провадження.

Тому у разі не підтвердження в рамках кримінального провадження зазначених обставин призведе до відсутності дисциплінарного проступку в діях позивача.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд про справі № 802/1150/17а від 10.04.2019 року та по справі № 200/142/20 від 30.09.2020 року.

Суд наголошує, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. До того ж, звільнення зі служби в поліції, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем за результатами службового розслідування в порушення вимог пункту 4 розділу VI Порядку № 893 не були встановлені обставини та склад дисциплінарного проступку, тому спірні накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача прийнято протиправно.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.06.2020 року № 1113 "Про порушення службової дисципліни" в частині звільнення майора поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 та Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2020 року № 282 о/с в частині звільнення майора поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 на підставі за п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію - підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з 06.07.2020 року.

З приводу стягнення зі Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 06 липня 2020 року по день прийняття рішення суду за кожен день вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи наведені висновки, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення грошового забезпечення такими, що підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявна довідка № 1074 від 19.11.2020 року, з якої вбачається, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 335,88 грн.

Таким чином, всього підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 104 458 грн. ( 310 днів ( з 06.07.2020 по 12.05.2021) Х 335,88 грн.).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13 при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн, суд враховує наступне.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06.07.2020 року № 282 о/с в частині звільнення майора поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 на підставі за п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.06.2020 року № 1113 "Про порушення службової дисципліни" в частині звільнення майора поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області з 06.07.2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 104 458 (сто чотири тисячі чотириста п`ятдесят вісім), 68 грн.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за 1 місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.05.2021 року.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка