Рішення № 97207991, 27.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Справа № 160/3309/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1314, Військової частини А3750 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1314, в якому просить:

- внести зміни до п.8.наказу командира Військової частини А1314 від 30.09.2017 року №214 (по стройовій частині) у частині виплати полковнику ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та викласти її в такій редакції: "надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % до посадового окладу з 01 вересня по 30 вересня 2017 року";

- зобов`язати Військову частину А1314 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року;

- стягнути з Військової частини А1314 на користь ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу з урахуванням виплачених сум та з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01 жовтня 2017 року до дати її фактичної виплати, відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";

- зобов`язати Військову частину А1314 включити до грошового атестату Серія ЗУ №203605 ОСОБА_1 за період з 26 вересня по 30 вересня 2017 року щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня по 30 вересня 2017 року;

- направити відповідне повідомлення до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про внесення змін до грошового атестату ОСОБА_1 (Серія ЗУ №203605).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини А1314 від 30 вересня 2017 року №214, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 19 вересня 2017 року № 659, ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу ". Згідно вказаного витягу з наказу позивач вважається таким, що справи та посаду здав і зарахований на облік до Новокодацького РВК м. Дніпро. З 30 вересня 2017 року позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Двічі листами від 29 листопада 2020 року та від 01 лютого 2021 року на адресу командування військової частини А1314 позивачем направлялись листи, в яких він повідомляв про наслідки не внесення змін до п.8 наказу командира Військової частини А1314 від 30.09.2017 року №214 (по стройовій частині) у частині виплати полковнику ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Проте, станом на 28.02.2021 року, позивачем відповіді від командування військової частини А1314 не отримано. Позивач також вважає, що відповідачем по справі було не в повному обсязі виплачено йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, що може в подальшому вплинути на рівень його пенсійного забезпечення, а також невраховані надбавка за роботу з таємними документами у грошової допомозі при звільненні за 29 календарних років. На підставі викладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 09.03.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

08.04.2021 року на адресу суду від представника Військової частини А1314 надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у відділі пропаганди управління по роботі з особовим складом. Після 25.09.2017 року ОСОБА_1 із таємними документами чи цілком таємними документами не працював. Відповідно до довідки управління охорони державної таємниці від 02.04.2021 року№ 48нт ОСОБА_1 30.09.2017 року припинено доступ до державної таємниці у зв`язку із звільненням із Збройних Сил України. Вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини А1314 стосовно позивача допущено не було. Звільнення позивача з військової служби відбулося законно та у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Наказ про своє звільнення позивач не оскаржував. Також зазначає, що позивач звернувся до суду із пропуском встановленого строку для звернення. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Військову частину А3750 та розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/3309/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 07.05.2021 року.

16.04.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він посилається на накази командира військової частини А1314 від 14.09.2016 року №1033 та від 30.09.2017 року №214 (по стройовій частині), якими підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків військовослужбовця виконував службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до нього застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року витребувано з Військової частини А1314 належним чином завірену копію витягу із книги лицьових рахунків з записами (відмітками) про перевірку та прийом 26.09.2017 року начальником групи секретного забезпечення старшиною О. Лепша у полковника Чулкова О.Ю. комплекту секретних документів начальника управління по роботі з особовим складом - заступника командира військової частини А1314.

Від Військової частини А3750 відзив на позов на адресу суду не надходив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відділі пропаганди управління по роботі з особовим складом у Військовій частині А1314.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А1314 від 30 вересня 2017 року №214, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 19 вересня 2017 року № 659, ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу ".

Згідно вказаного витягу із наказу вирішено позивача вважати таким, що справи та посаду здав і зарахований на облік до Новокодацького РВК м. Дніпро. З 30 вересня 2017 року позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що відповідачем було не в повному обсязі виплачено йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу надбавку за роботу з таємними документами за період проходження служби з 26.09.2017 року по 30.09.2017 року, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 № 3855-XII (далі по тексту - Закон України № 3855-XII) регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закон України № 3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст.22 Закону України № 3855-XII визначено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Приписами ст. 30 Закону України № 3855-ХІІ визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. №414 (далі по тексту - Положення) визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.

Відповідно до п.2 Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Пунктом 5 Положення визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Пунктом 6 Положення передбачено, що Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Надбавка до посадових окладів у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, у 2017 році виплачувалася військовослужбовцям, які за своїми функціональними обов`язками, займалися розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням та використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймали рішення з цих питань або здійснювали постійний контроль за станом захисту державної таємниці (далі - які працювали в умовах режимних обмежень) відповідно до діючого на той час наказу Міністра оборони України від 6 березня 1995 року № 50 - "Інструкція про розміри і порядок виплати надбавки військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці".

Військовослужбовцям, які працювали в умовах режимних обмежень, зазначеним наказом (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня таємності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь таємності - особливої важливості - 20 %;

відомості та їх носії, що мають ступінь таємності - цілком таємно -15%;

відомості та їх носії, що мають ступінь таємності - таємно - 10 %.

Надбавка у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, нараховується військовослужбовцям від посадових окладів, що отримуються за основною або тимчасовою посадою.

Надбавка виплачується за місцем штатної служби: - за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Військовослужбовцям, які вибувають з військової частини раніше дня, встановленого для виплати грошового

забезпечення, надбавка виплачується при вибутті по день виключення із списків особового складу військової частини включно. Військовослужбовцям, які мають право на одержання надбавки і тимчасово вибули з військової частини із збереженням посад за місцем служби, виплата цієї надбавки не припиняється при вибутті:

в установлену відпустку - за час перебування у відпустці;

на лікування - за час перебування на лікуванні;

у службове відрядження одиночним порядком або в складі підрозділу - за час перебування в пунктах відрядження та за час дороги до місця відрядження і назад;

на навчання у військово-навчальні заклади - за час навчання у військово- навчальних закладах.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, а також при вибутті у службове відрядження, яке триває більше ніж один місяць і не пов`язане з виконанням секретних робіт та використанням секретних документів, надбавка не виплачується. Надбавка військовослужбовцям у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, виплачується на підставі наказу командира військової частини про виплату зазначеної надбавки з дня вступу на посаду, але не раніше дня підписання наказу про призначення. Розмір надбавок до посадових окладів в умовах режимних обмежень визначається особовому складу військовослужбовців наказом командира військової частини. Проект наказу узгоджується з начальником режимно-секретного органу. Взагалі право на надбавку за роботу з таємними документами мають тільки військовослужбовці, які постійно працюють з носіями таємної інформації, та мають допуск для роботи з таємними документами за відповідною формою. Для визначення періодичності роботи військовослужбовців з таємними документами в секретному органі військової частини повинен бути облік роботи військовослужбовців з таємними документами. Тільки на підставі такого обліку можна видавати наказ про визначення особового складу, що постійно працює з носіями державної таємниці, і розмірів надбавок.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розділом XXXVII «Правила виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» пунктом 37.1. та 37.1.3. у разі звільнення з військової служби особам офіцерського складу передбачена можливість виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у т.ч. надбавки за роботу з таємними документами), які до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення перебувають у розпорядженні, звільнені від посад, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за 5 днів із дня одержання військовою частиною наказу або письмового повідомлення про звільнення.

Отже, з аналізу вказаних норм суд дійшов наступних висновків.

Так, надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Отже, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону №3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Відповідно до змісту пункту 2 Положення компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється п`ятнадцяти відсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийняте Кабінетом Міністрів України на його виконання Положення.

Отже, положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 25.04.2018 року по справі №802/74/15-а.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.07.2019 по справі №296/6615/17.

Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у відділі пропаганди управління по роботі з особовим складом.

Відповідно до запису № 144 Форми № 10 «Книги обліку цілком таємних і

таємних робочих зошитів (блокнотів, окремих аркушів) військової частини А1314»

ОСОБА_1 у 2017 році «Внутрішній опис матеріальних носіїв секретної інформації, що

перебуває у виконавця» (Форма № 18) знищена 16.03.2018 року.

Відповідно до запису № 208 Форми № 10 «Книги обліку цілком таємних і

таємних робочих зошитів (блокнотів, окремих аркушів) військової частини ЛІЗ 14»

ОСОБА_1 у 2017 році «Внутрішній опис матеріальних носіїв секретної інформації, що

перебуває у виконавця» (Форма № 18) знищена 16.10.2018 року.

Відповідно до витягу із вищенаведеної Форми № 10 «Внутрішній опис

матеріальних носіїв секретної інформації, що перебуває у виконавця» (Форма № 18)

була здана до управління охорони державної таємниці 25.09.2017 року.

Відповідно до довідки управління охорони від 02.04.2021 року № 48нт ОСОБА_1 30.09.2017 року припинено доступ до державної таємниці у зв`язку із звільненням із Збройних Сил України.

Позивач, на час звільнення мав другу форму допуску до державної таємниці (для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно") та відповідно наказу командира військової частини А1314 від 14.09.2016 року №1033 встановлено надбавку 15% від посадового окладу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період роботи позивача начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року (до фактичного звільнення) відповідачем не виплачувалась позивачу надбавка за роботу в умовах режимних обмежень.

При цьому, суд зазначає, що відповідними матеріалами (відомостями журналів прийому та видачі, обліку таємних документів в режимно-секретному органі) підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) у військовій частині А1314, у тому числі під час находження у розпорядженні (на період здачі посади), передбачав роботу по забезпечення режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці.

Вищезазначене є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу з таємними документами за період проходження служби, у тому числі, з 26.09.2017 року по 30.09.2017 року.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проходження позивачем військової служби останньому було скасовано доступ до державної таємниці. Доказів того, що позивач таку роботу не здійснював відповідачем також суду надано не було.

Суд зазначає, що той факт, що відповідачем по справі не видавався наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в позовній заяві позивачем не ставиться вищевказане питання.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та з урахуванням того, що докази того, що ОСОБА_1 не працював із відомостями, що становлять державну таємницю у матеріалах справи відсутні, а відповідачем таких доказів не надано та не доведено, визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1314 щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог також в частині:

- зобов`язання Військової частини А1314 внести зміни до п.8.наказу командира Військової частини А1314 від 30.09.2017 року №214 (по стройовій частині) у частині виплати полковнику ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та викласти її в такій редакції: "надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % до посадового окладу з 01 вересня по 30 вересня 2017 року";

- зобов`язання Військової частини А1314 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року;

- зобов`язання Військової частини А1314 включити до грошового атестату Серія ЗУ №203605 ОСОБА_1 за період з 26 вересня по 30 вересня 2017 року щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня по 30 вересня 2017 року;

- стягнення з Військової частини А1314 на користь ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу з 01 жовтня 2017 року до дати фактичної виплати грошової допомоги при звільненні, відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктами 1, 2 Порядку №159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, за приписами наведених норм компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати проводиться лише у випадку затримки грошових доходів, які не мають разового характеру.

Суд зазначає, що вихідна допомога при звільненні має разовий характер, та остання не входить до складу грошового забезпечення як обрахункова величина при щомісячній виплаті військовослужбовцю грошового забезпечення.

Щодо того, що вихідна допомога при звільненні має разовий характер свідчить також правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц, згідно якої, як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер, а тому до таких виплат згідно з ч. 2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» гарантії цього Закону не застосовні.

Таким чином вихідна допомога при звільненні не є об`єктом компенсації відповідно до вимог Закону №2050-ІІІ, у зв`язку з чим позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про направлення відповідного повідомлення до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про внесення змін до грошового атестату ОСОБА_1 (Серія ЗУ №203605), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року, однак, питання щодо направлення відповідного повідомлення до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про внесення змін до грошового атестату позивача відповідачем та судом не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд дійшов висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.

Щодо посилання представника Військової частини А1314 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, грошова допомога при звільненні є складовою такого грошового забезпечення, а тому, відповідно до ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду не застосовується.

Суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15.10.2013 року за №9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не було пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1314 щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Зобов`язати Військову частину А1314 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 42, код ЄДРПОУ 08314614) внести зміни до п.8.наказу командира Військової частини А1314 від 30.09.2017 року №214 (по стройовій частині) у частині виплати полковнику ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та викласти її в такій редакції: "надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % до посадового окладу з 01 вересня по 30 вересня 2017 року".

Зобов`язати Військову частину А1314 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 42, код ЄДРПОУ 08314614) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Зобов`язати Військову частину А1314 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 42, код ЄДРПОУ 08314614) включити до грошового атестату Серія ЗУ №203605 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 26 вересня по 30 вересня 2017 року щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу начальника відділу пропаганди управління по роботі з особовим складом за період з 26 вересня по 30 вересня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини А1314 (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 42, код ЄДРПОУ 08314614) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей визначених абзацом 2 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна