Рішення № 97207955, 27.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Справа № 160/4354/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України 1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року в колгоспі Ленінський шлях Софіївського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет документів. Листом відповідача від 22.02.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності пільгового стажу, оскільки позивачу не зараховано період роботи з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року в колгоспі Ленінський шлях Софіївського району Дніпропетровської області, через ненадання довідки про фактично відпрацьований час у колгоспі. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача і зазначає, що факт його роботи підтверджується наданими документами. З урахуванням викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/4354/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.04.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що періоди роботи позивача у 1985, 1986, 1987 та 1988 роках зараховані до загального страхового стажу Головним управлінням в повному обсязі (повний календарний рік), у зв`язку з відпрацюванням ОСОБА_1 у колгоспі ім.Жданова встановленого мінімуму трудової участі (в трудовій книжці колгоспника за 1985, 1986, 1987 та 1988 роки вказані необхідний мінімум та фактично відпрацьовані вихододні). Натомість, згідно з зазначеною інформацією, періоди роботи позивача у 1989, 1990, 1991 та 1992 роках не можуть бути зараховані до загального страхового стажу Головним управлінням, оскільки в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 позивача за вказані періоди не зазначено ані встановлений мінімум трудової участі у колгоспі «Ленінський шлях», ані фактично відпрацьовані ОСОБА_1 вихододні. Згідно з наданою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки №К-64/01-19 від 03.02.2020 року, виданої КЗ «Софіївський районний трудовий архів» Софіївської районної ради, підтвердити ОСОБА_1 стаж роботи та заробітну плату по колгоспу «Ленінський шлях» за 1989-1992 роки немає можливості, так як архівні документи по колгоспу «Ленінський шлях» за названий період на зберігання до комунального закладу «Софіївський районний трудовий архів» не надходили. Відповідно до архівної довідки №27/К-22/01-36 від 27.01.2020 року, виданої Архівним відділом Софіївської районної держадміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 прийнято в члени колгоспу (протокол загальних зборів членів колгоспу «Ленінський шлях» №2 від 12.06.1989 року). Довідок чи будь-яких інших документів, що містять інформацію стосовно встановлених та відпрацьованих ОСОБА_1 мінімумів трудової участі у колгоспі "Ленінський шлях" не надано. Таким чином, періоди трудової діяльності позивача у 1989, 1990, 1991 та 1992 роках не підтверджені документально, відповідно для зарахування їх до страхового стажу підстави відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наявну в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацію стосовно періодів роботи ОСОБА_1 на посаді агронома в колгоспі "Ленінський шлях" з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року призначено справу №160/4354/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, у судовому засіданні на 25.05.2021 року.

Вказаною ухвалою від 11.05.2021 року заяву ОСОБА_1 про допит свідків задоволено, викликано в судове засідання, призначене на 25.05.2021 року, для допиту в якості свідків:

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

У судове засідання, призначене на 25.05.2021 року, з`явився позивач.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

25.05.2021 року на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 25.05.2021 року також допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

25.05.2021 року судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

02.02.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 22.02.2021 року за вих.№55797 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення) повідомив позивачу про відмову, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У листі зазначено, що до загального стажу роботи не зарахований період роботи в колгоспі «Ленінський шлях» з 14.02.1989 року по 16.06.1992, оскільки позивачем не надана довідка про фактично відпрацьований час у колгоспі. У трудовій книжці колгоспника також ця інформація відсутня. Відповідно до довідки від 03.02.2020 року №К-64/01-19 архівні документи колгоспу «Ленінський шлях» за вказаний період на зберігання до комунального закладу «Софіївський районний трудовий архів» не надходили. Розглянувши всі надані позивачем документи та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж позивача складає 25 років 10 місяців 22 дні при необхідних 28 роках, тому 08.02.2021 року прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

03.03.2021 року листом від 03.03.2021 року №0400-010303-8/30548 відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно надано аналогічну відповідь про відмову у призначенні пенсії.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до стажу періоду роботи з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року в колгоспі Ленінський шлях Софіївського району Дніпропетровської області, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).

Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).

Згідно з п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці колгоспника, що належить позивачеві, №0421651 від 23.03.1985 року, позивач працював у період, не зарахований відповідачем, з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року на посаді агронома у колгоспі «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області.

Відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача, відповідач вказує на те, що позивачем не надана довідка про фактично відпрацьований час у колгоспі, в трудовій книжці колгоспника також ця інформація відсутня.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Тож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п. п. 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

На виконання наведених норм, з метою підтвердження періоду роботи позивача у колгоспі «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області та виконання ним річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, судом 25.05.2021 року допитано свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_2 показала, що вона працювала в колгоспі «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області з 1976 року по 2000 року. Також підтвердила, що ОСОБА_1 працював у колгоспі агрономом та виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Свідок ОСОБА_3 показав, що він працював у колгоспі «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області в одному кабінеті з ОСОБА_1 , який працював агрономом та виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Таким чином, на підставі показань свідків встановлено, що позивач дійсно працював у колгоспі «Ленінський шлях» Софіївського району Дніпропетровської області з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року та виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Незазначення вказаного в трудовій книжці колгоспника позивача №0421651 від 23.03.1985 року не є підставою для виключення вказаного періоду роботи позивача зі страхового стажу.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи те, що трудова книжка колгоспника, що належить позивачеві, №0421651 від 23.03.1985 року містить всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 , суд робить висновок, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення» підлягає задоволенню судом.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України 1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року в колгоспі Ленінський шлях Софіївського району Дніпропетровської області.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що листи відповідача від 22.02.2021 року за вих.№55797 та від 03.03.2021 року №0400-010303-8/30548 не містять інших підстав для відмови у призначенні пенсії, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав позивача, зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою про призначення пенсії - 02.02.2021 року.

На переконання суду, зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з 02.02.2021 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж встановлених під час розгляду справи, судом не встановлено, а відповідачем не наведено, відтак, виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у п. 3.1. рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також суд, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 грн., відповідно до квитанції №5/КЗ від 17.03.2021 року, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України 1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи з 14.02.1989 року по 16.06.1992 року на посаді агронома в колгоспі Ленінський шлях Софіївського району Дніпропетровської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії - 02.02.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський