Рішення № 97207901, 21.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року Справа № 160/16635/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального (страхового) стажу періоду роботи в УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу періоди роботи в УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок пенсії з дати її призначення (10.10.2015 року) з урахуванням стажу в УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградський відділу обслуговування громадян) та отримує пенсію за віком з 10.10.2015, яка розрахована із загального стажу 34 роки 02 місяці 19 днів.

При признаяенні пенсії відповідачем не був врахований до стажу в повному обсязі період роботи позивача в УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД». Так, незарахованими залишились періоди з 23.10.2005 по 31.10.2005 року (8 днів); 23.11.2005 по 30.11.2005 року (07 днів); 26.12.2005 по 31.12.2005 року (05 днів); 01.01.2006 року по 31.12.2006 року (11 місяців 30 днів); 01.01.2007 по 05.06.2007 року (05 місяців 04 дні), що в загальній кількості складає 01 рік 05 місяців 24 дні.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 05.07.2004 року по 05.06.2007 року працював в УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» на посаді слюсаря-електрика. В трудовій книжці є посилання на відповідні накази прийняття та звільнення. Весь час роботи на вказаному підприємстві позивач отримував заробітну плату та йому було невідомо, що підприємством не в повному обсязі сплачуються страхові внески.

Для підтвердження вказаних періодів роботи, їх зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами, проте листами від 11.03.2020 року та від 03.11.2020 року позивачеві повідомлено, що період роботи з 05.07.2004 року по 05.06.2007 року зараховано пропорційно сплати страхових внесків.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» (код 23936098) припинило свою діяльності в 2007 році. Згідно інформації, наданої архівним відділом виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 16.07.2020 року вкаазне підприємство документи з кадрових питань на довгострокове зберігання не надавало, тому у позивача відсутня можливість для отримання підтверджуючих довідок про періоди роботи на підприємстві та довідок про заробітну плату.

Позивач вважає, що має право на зарахування періоду його роботи в УКРАЇНО - РОСІЙСЬКЕ ТОВ З ІНОЗЕМНИМИ ІВЕСТИЦІЯМИ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КУЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» з 25.07.2004 року по 05.06.2007 року і повній мірі та, відповідно, має право на перерахунок пенсії з моменту призначення, оскільки трудова книжка надавалась при призначенні пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 21.12.2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 05.01.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 04.01.2021.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

18.01.2021 року від до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з матеріалами пенсійної справи позивача. У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 10.10.2015 року на підставі заяви про призначення пенсії від 13.11.2015 року та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за Позивача не сплачено або не сплачено в повному обсязі страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди роботи в Україно-Російському ТОВ з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року. Враховуючи вищевикладене, зарахувати оспорюваний період роботи до страхового стажу немає законних підстав.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 27.07.1999 Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 10.10.2015 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією протоколу від 23.11.2015 року №4367. Відповідно до зазначеного протоколу страховий стаж позивача складає 33 роки 04 місяці 22 дні.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження стажу роботи від 24.01.2020 року, у якій просив підтвердити та зарахувати стаж роботи в в Україно-Російському ТОВ з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» згідно запису в його трудовій книжці в повному обсязі, а саме: з 05.07.2004 року 05.06.2007 року, оскільки Павлоградським відділом обслуговування громадян, відповідно до розрахунку стажу цей період зарахований не в повній мірі. Так, не зарахованими залишились періоди: з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року.

Листом відділу з питань перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про надання роз`яснень» від 11.03.2020 №2672-4051/К-03/8-0400/20 позивачеві повідомлено, що робота на підприємстві УР ТОВ «Придніпровський кулеливарний завод» не являється пільговою, тому підстав для направлення документів на Комісію з питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років не має законних підставі. Пенсія розрахована із загального стажу роботи 34 роки 02 місяці 19 днів (по 10.01.2018 року). Періоди роботи з 24.10.2005р. по 31.10.2005р., з 24.11.2005р. по 30.11.2005р. та з 27.12.2005р. по 05.06.2007р. не враховано до страхового стажу при розрахунку пенсії позивача із-за відсутності сплати внесків згідно даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку.

ОСОБА_1 звернувся до Архівного відділу Павлоградської міської ради із заявою від 14.07.2020 про надання інформації на підтвердження стажу роботи на УР ТОВ «Придніпровський кулеливарний завод» за період з 05.07.2004 року по 05.06.2007 року, а саме: копії наказів про прийняття, переведення та звільнення, копії наказів про перейменування та реорганізацію підприємства, копії довідок про заробітну плату та інші документи, які підтверджують період роботи позивача у вищевказаному підприємстві.

Листом від 16.07.2020 №К-279 «Про розгляд запиту» Архівним відділом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради позивачу повідомлено, що надати довідку архів не має можливості у зв`язку з тим, що документи з кадрових питань (особового складу) ТОВ «Придніпровський кулеливарний завод» на довгострокове зберігання до відділу не надходили.

ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження стажу роботи від 22.10.2020 року, у якій просив підтвердити та зарахувати стаж роботи в в Україно-Російському ТОВ з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» згідно запису в його трудовій книжці в повному обсязі, а саме: з 05.07.2004 року 05.06.2007 року, оскільки Павлоградським відділом обслуговування громадян, відповідно до розрахунку стажу цей період зарахований не в повній мірі. До вказаної заяви позивачем було надано копію листа від 16.07.2020 №К-279, наданого Архівним відділом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради.

Листом Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 03.11.2020 №21510-222256/К-02/8-0400/20 ОСОБА_1 повідомлено, що період роботи з 05.07.2004 року по 05.06.2007 року в повному обсязі не має законних підстав. Період зараховано пропорційно сплати страхових внесків.

Не погоджуючись з відмовою в зарахуванні до стархового стажу вищевказаних періодів роботи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Із записів трудової книжки (вкладиш до трудової книжки) серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працював у період з 05.07.2004 року по 05.06.2007 року в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» на посаді слюсаря-електрика 5 розряду в ливарному цеху з обслуговування ГПМ (наказ про прийняття №109-ок від 05.07.2004 року; наказ про звільнення №89 від 05.06.2007 року).

Згідно з інформацією з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, ОСОБА_1 до страхового стажу вищевказаний період зарахований наступним чином:

- 01.07.2004-23.10.2005 - 01 рік 03 місяці 23 дні;

- 01.11.2005-23.11.2005 - 00 років 00 місяців 23 дні;

- 01.12.2005-26.12.2005 - 00 років 00 місяців 26 днів.

В ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що відповідачем не зараховано до загального (страхового) стажу роботи позивача періоди роботи з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод». Підставою для відмови в зарахуванні до загального (страхового) стажу роботи вказаних періодів роботи позивача стала відсутність інформації про сплату страхових внесків.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут і далі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами статті 113 Закону №1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4-6, 9 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Згідно із положеннями частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Таким чином, позивач не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Наведена правова позиція узгоджується з правовоми висновками, неодноразовно викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 12 вересня 2019 року у справі №489/2283/16-а.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вказані норми чинного законодавства суд приходить до висновку, що відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації зі сплати страхових внесків за періоди з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відмовляючи позивачу в зарахуванні даного періоду роботи до страхового стажу при обчисленні пенсії, відповідач фактично покладає саме на застраховану особу відповідальність за неперерахування страхувальником відповідних страхових внесків, порушуючи тим самим вищенаведені положення чинного законодавства.

Таким чином, період роботи, за який підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Тому, суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання Україно-Російським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» обов`язку по своєчасній сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не зобов`язаний був сплачувати страхові внески у період періоди з з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року, оскільки це прямий обов`язок його роботодавця утримати з його заробітної плати відповідні кошти та здійснювати перерахування страхових внесків.

Отже, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, зокрема, встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оскільки відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахування вищевказаних періодів роботи до загального (страхового) стажу роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

З огляду на наведене, суд вважає за доцільне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вийти за межи позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області:

- зарахувати до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року;

- провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з дати її призначення (10.10.2015 року) з урахуванням стажу в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року за вирахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не місться, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області зарахувати до загального (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з дати її призначення (10.10.2015 року) з урахуванням стажу в Україно-Російському товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Придніпровський кулеливарний завод» з 23.10.2005 по 31.10.2005 року; 23.11.2005 по 30.11.2005 року; 26.12.2005 по 31.12.2005 року; 01.01.2006 року по 31.12.2006 року; 01.01.2007 по 05.06.2007 року за вирахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно