Рішення № 97207891, 24.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2761/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини 1141 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 1141 Національної гвардії України (далі – в/ч 1141, позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення коштів в сумі 13865,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 15.02.2019 по 19.02.2020 проходив військову службу у в/ч 1141. Наказом командира в/ч 1141 від 16.01.2021 №2 “По особовому складу” солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби (за підпунктом “д” (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”).

За весь час проходження служби солдат ОСОБА_1 перебував за забезпеченні військової частини 1141 та, зокрема, отримував речове майно передбачене нормами наказу MBC України від 07.06.20 17 № 475 «Про речове забезпечення Національної гвардії України». Водночас на момент звільнення із військової служби солдат ОСОБА_2 не провів повний розрахунок із військовою частиною 1141. Відтак, відповідно до п. 18 Розділу III наказу MBC України від 07.06.2017 № 475 "Про речове забезпечення Національної гвардії України" відповідач зобов`язаний компенсувати військовій частині 1141 кошти вартості предметів речового майна, отримані під час проходження військової служби у сумі 2818,13 грн.

Крім цього, відповідачу була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 7839,09 грн, тому у зв`язку із звільненням відповідача з військової служби через службову невідповідність, вказана одноразова грошова допомога відповідно до частини 3 розділу ХХІ наказу МВС України від 15.03.2018 №200 підлягає стягненню з останнього.

Разом з цим, при звільненні з військової служби солдат ОСОБА_2 добровільно не здав майно служби радіоактивного, хімічного та біологічного захисту, вартість якого згідно даних бухгалтерського обліку становить 3208,00 грн.

Про наявну заборгованість відповідача перед військовою частиною, відповідача повідомлено листом, проте на даний час заборгованість не погашена, кошти у сумі 13865,22 грн. не повернуто.

З наведених вище підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача кошти в загальній сумі 13865,22 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія вказаної ухвали була вручена відповідачу 01.04.2021, проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути та вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 1141 з 15.02.2019 по 16.01.2021. Згідно витягу з наказу командира в/ч 1141 від 16.01.2021 № 9 ОСОБА_1 звільнено з військової служби через службову невідповідність.

Згідно витягу з наказу командира в/ч 1141 від 19.02.2021 №37 солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти виключено виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 19.02.2021, і направлено для взяття на військовий облік до Луцького ОМТЦК та СП Волинської області.

Відповідно до довідки-розрахунку № 1 вартості речового майна, при звільненні з відповідача належить утримати вартість речового майна в сумі 2818,13 грн; відповідно до довідки від 19.02.2021 № 50/41/32-119 вартість не зданого майна служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту, а саме: протигаз ФП-М05У-1 шт, фільтр-протигаз ФП-М05У – 1 шт., фляга до протигаза ФП-М05У – 1 шт, сумка для протигаза ФП – М05У – 1 шт., у комплекті становить 3208,00 грн.

Водночас, відповідно до витягу з наказу командира військової частини 1141 від 16.01.2021 № 9 наказано згідно з пунктом 3 розділу 21 наказу МВС України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» провести стягнення одноразової грошової допомоги в сумі 5090,22 грн з солдата ОСОБА_1 .

Листом від 13.02.2021 № 50/41/32-108 військова частина 1141 повідомляла ОСОБА_1 про те, що його заборгованість перед позивачем становить 2818,13 грн – вартість предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби у Національній гвардії України та строки експлуатації яких не закінчилися; 7839,09 грн - за отриману одноразову грошову допомогу при укладенні першого контракту та 3208,00 грн – вартість втраченого майна служби радіоактивного, хімічного та біологічного захисту.

Оскільки, відповідачем не повернуто кошти в загальній сумі 13865,22 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» передбачено, що військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна, зокрема, належить речове майно.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 20 Закону України «Про Національну гвардію України» норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абзацу четвертого частини третьої статті 20 Закону України "Про Національну гвардію України" та з метою впорядкування речового забезпечення Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 N 475, зокрема, затверджено Інструкцію з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 розділу 1 Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на особливий період (далі - військовослужбовці) та працівників.

Відповідно до абзацу 1 пункту 18 підрозділу 1 Розділу III Інструкції№ 475, у разі звільнення військовослужбовців за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, засудженням особи до позбавлення волі або обмеження волі за вироком суду, що набрав законної сили, а також у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна.

Як встановлено судом, наказом командира військової частини 1141 від 16.01.2021 № 2 о/с з солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби через службову невідповідність.

З довідки-розрахунку №1 вартості речового майна на утримання солдата ОСОБА_1 вбачається, що сума утримання вартості предметів речового майна, які були отримані відповідачем під час проходження військової служби у Військовій частині 1141 та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися становить 2818,13 грн., які відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу.

Оскільки, на даний час заборгованість відповідачем не погашена, кошти у сумі 2818,13 грн. військовій частині 1141 не повернуто, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Щодо стягнення одноразової грошової допомоги при укладенні першого контракту в сумі 7839,09 грн, то суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби отримував грошове забезпечення відповідно до вимог Інструкції

про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 (далі – Інструкція № 200).

Відповідно до частин 1 – 3 розділу ХХІ Інструкції № 200 військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, передбаченого у додатку 1 до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку вони призначені, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року; особам сержантського і старшинського складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року; особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Право на отримання одноразової грошової допомоги настає з дня видання наказу командира військової частини про вступ до виконання обов`язків за посадою, на яку призначено військовослужбовця.

Одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, який видається на підставі інформації, наданої кадровим (стройовим) підрозділом військової частини про заключення військовослужбовцем першого контракту про проходження військової служби.

Одноразова грошова допомога підлягає стягненню з військовослужбовців, визначених у пункті 1 цього розділу, у сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, у разі дострокового припинення (розірвання) першого контракту та звільнення з військової служби (направлення для проходження строкової військової служби) у зв`язку із:

систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;

набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

установленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;

застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

через службову невідповідність.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини 1141 від 16.01.2021 № 9 наказано провести стягнення одноразової грошової допомоги з солдата ОСОБА_1 в сумі 5090,22 грн.

Проте у позовній заяві позивач просить стягнути одноразову грошову допомогу з відповідача в сумі 7839,09 грн.

Як вбачається з наданого розрахунку в/ч 1141 № 10 від 19.02.2021 солдату ОСОБА_1 було нараховане грошове забезпечення в сумі 7958,47 грн, а саме: посадовий оклад 1364,52 грн, військове звання 256,45 грн, вислуга років 405,24 грн, НОПС 1013,10 грн, одноразова грошова допомога при підписанні першого контракту 5090,22 грн, індексація грошових доходів за 01.2021 року 171,06 грн з утриманням податків і зборів, та до видачі становить 7839,09 грн.

Тобто, з наведеного слідує, що з солдата ОСОБА_1 підлягала до стягнення одноразова грошова допомога при укладенні першого контракту відповідно до пункту 3 розділу ХХІ Інструкції № 200 саме в сумі 5090,22 грн та грошового забезпечення, яке входить до структури заробітної плати в сумі 2748,87 грн.

Суд зазначає, що зазначені вище види грошового забезпечення (посадовий оклад, військове звання, надбавка за вислугу років, тощо) не включаються до складу одноразової грошової допомоги при укладенні першого контракту та не можуть бути стягнуті як одноразова грошова допомога відповідно до частини 3 розділу ХХІ Інструкції № 200.

Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути одноразову грошову допомогу саме в сумі 5090,22 грн, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, яка не відшкодована відповідачем.

А тому, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 2748,87 грн до задоволення не підлягає.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, при звільненні з військової служби відповідач не здав майно служби радіоактивного, хімічного та біологічного захисту, а саме: протигаз ФП-М05У-1 шт, фільтр-протигаз ФП-М05У – 1 шт., фляга до протигаза ФП-М05У – 1 шт, сумка для протигаза ФП – М05У – 1 шт., у комплекті становить 3208,00 грн., що підтверджується рапортом сержанта з матеріального забезпечення стрілецької роти старшого прапорщика Карплюка В.П. від 18.02.2021, копією арматурної картки №3 про отримання відповідного майна солдатом ОСОБА_1 та копією обхідного листа солдата ОСОБА_1 . Крім цього, за наслідками втрати вищевказаного майна у військовій частині 1141 було проведено службове розслідування в ході якого встановлено, що солдат ОСОБА_1 всупереч вимог ч. 1 статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі" добровільно не здав дане майна.

Відповідно до листа військової частини 1141 від 13.02.2021 № 50/41/32-108 відповідача було повідомлено про суму заборгованості перед військовою частиною. Вказаний лист відповідач отримав особисто 19.02.2021, про що свідчить його підпис.

При цьому будь-яких заперечень щодо розрахунку суми відповідачем не було надано. Також відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості в сумі 11 116,35 грн.

Оскільки, на даний час заборгованість відповідачем не погашена, кошти у сумі 11 116,35 грн. військовій частині не відшкодовані, відтак підлягають стягненню.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, з відповідача необхідно стягнути кошти у загальній сумі 11 116,35 грн., з них:

- 2818,13 грн. за речове майно особистого користування, строк експлуатації якого на день звільнення не закінчився;

- 5090,22 грн. за одноразову грошову допомогу при укладенні першого контракту;

- 3208,00 грн. за вартість втраченого майна служби радіоактивного, хімічного та біологічного захисту.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково шляхом прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за речове майно особистого користування, строк експлуатації якого на день звільнення не закінчився в сумі 2818,13 грн, з одноразової грошової допомоги при укладенні першого контракту в сумі 5090,22 грн та за втрачене майно служби радіоактивного, хімічного та біологічного захисту 3208,00 грн, що в загальній сумі становить 11116,35 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини 1141 Національної гвардії України заборгованість в загальній сумі 11116,35 грн (одинадцять тисяч сто шістнадцять гривень 35 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Позивач: Військова частина 1141 Національної гвардії України (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, код ЄДРПОУ 14323416).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Р.С. Денисюк