Рішення № 97205266, 29.04.2021, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/38/21

Єдиний унікальний № 742/138/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі – Сидоренко Ю.Г.,

за участю:

представника позивача – адвоката Фесика І.А.,

представника Чернігівської обласної прокуратури – Сергушиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він перебував під слідством 11 місяців, оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення, в межах якого цього ж дня був проведений обшук його транспортного засобу та його вилучення, були внесені до ЄРДР 22.09.2017 року.

05.10.2017 року слідчий Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області через матір вручив йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

А 31.10.2017 року йому особисто було вручено повідомлення про підозру вже у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 та ч.1 ст.163-1 КК України.

01.03.2018 року вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, та виправдано у зв`язку з не доведенням в його діяннях складів відповідних кримінальних правопоршень.

28.03.2018 року прокурор Прилуцької місцевої прокуратури Шкеть О.Д. подав апеляційну скаргу на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.03.2018 року, проте 15.08.2018 року ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.03.2018 року залишено без змін.

Протиправні дії відповідачів щодо нього викликали у позивача відчуття приниженої гідності та тривоги. Крім цього, завдана йому тривалим перебуванням під слідством моральна шкода полягає у порушенні конституційних прав позивача, переживаннях та стражданнях через незаконний обшук транспортного засобу, намагання прокурора обрати запобіжний захід у вигляді арешту, незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, втручання у його приватне життя, порушення через це нормальних життєвих зв`язків. На досудовому слідстві проводили допити матері ОСОБА_1 , що також негативно впливало на позивача, оскільки він бачив хвилювання матері похилого віку. У зв`язку з переслідуванням з боку правоохоронних органів ОСОБА_1 втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдало йому значних страждань.

З урахуванням глибини та тривалості моральних страждань, нервових стресів, позивач вважає, що розмір грошового еквіваленту завданої йому моральної шкоди становить 415624,00 грн, тобто по вісім мінімальних заробітних плат (станом на момент звернення до суду – це 4723,00 грн) за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством.

Від Прилуцької місцевої прокуратури, яка попередньо була зазначена відповідачем у даній справі, але на підставі ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.09.2020 року була замінена на належного відповідача – Чернігівську обласну прокуратуру, надійшов відзив на позов, згідно з яким Прилуцька місцева прокуратура у повному обсязі не визнала позовні вимоги, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки законодавством України гарантовано право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, якщо вона завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Позивачем не наведено конкретних і суттєвих обставин, в чому саме виражається завдана йому моральна шкода та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних та фізичних страждань.

Притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності тривало з 05.10.2017 року (дата вручення повідомлення про підозру) по 15.08.2018 року (дата набрання виправдовувальним вироком законної сили), тобто 9 місяців та 16 днів, а не 11 місяців, як про те стверджує позивач. За час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_1 не затримувався, відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем проживання та реєстрації з 07.11.2017 року по 05.01.2018 року із покладенням обов`язку не залишати місце проживання з 17 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. Ухвала суду ОСОБА_1 не оскаржувалася. Позивач був обмежений у вільному пересуванні лише 1 місяць та 29 днів. Крім того, твердження позивача про проведений незаконний обшук його транспортного засобу не відповідає дійсності, оскільки даний факт був предметом дослідження під час судового розгляду кримінального провадження і суди першої та апеляційної інстанцій визнали протокол огляду транспортного засобу ОСОБА_1 належним та допустимим доказом, а проведений огляд правомірним.

На час здійснення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 був неодружений, не мав постійного джерела прибутку, ніде не працював. Таким чином, жодних глобальних змін у його життєвому укладі не відбулося. ОСОБА_1 правомірно перебував під слідством, процесуальні дії органу досудового розслідування та суду були необхідними, допустимими та вчинялись з метою встановлення істини у справі.

Від належного відповідача - Чернігівської обласної прокуратури також надійшов відзив на позовну заяву, в якому Чернігівська обласна прокуратура підтримала позицію, викладену у відзиві Прилуцької місцевої прокуратури.

Державною казначейською службою України також подавався відзив на позов, однак відповідно до ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.08.2020 року первісні відповідачі: Державна казначейська служба України та Прилуцький відділ поліції ГУНП в Чернігівській області були замінені на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Головне управління Національної поліції в Чернігівській області у своєму відзиві зазначило, що у повному обсязі не визнає позовні вимоги у зв`язку з тим, що 31.10.2017 року, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, ОСОБА_1 було пред`явлено повідомлення про підозру в межах кримінального провадження №12017270210001827 від 22.09.2017 року. З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_1 отримав статус підозрюваного, однак пред`явлене йому повідомлення про підозру він не оскаржував. На думку відповідача, вказана обставина свідчить про те, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_1 не вважав дії правоохоронних органів незаконними, погоджувався із формулюванням повідомлення про підозру та не мав претензій до дій органу досудового розслідування.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 415624,00 грн в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, не збільшуючи при цьому розмір позовних вимог у зв`язку зі збільшенням на час розгляду справи розміру мінімальної заробітної плати.

Представник Чернігівської обласної прокуратури у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з наведених у відзиві підстав.

Представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, проте подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.п.167).

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2017 року за фактом незаконного зберігання зброї до ЄРДР було внесено відомості за №12017270210001827.

05.10.2017 року ОСОБА_1 через його матір було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України (а.п.8-9).

31.10.2017 року особисто ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України (а.п.10-11).

30.11.2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12017270210001827 від 22.09.2017 року щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, було скеровано до суду (а.п.12-15), а в результаті розгляду даної справи вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.03.2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим (а.п.16-19).

28.03.2018 року Прилуцькою місцевою прокуратурою було подано апеляційну скаргу на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.03.2018 року (а.п.158-163).

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15.08.2018 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.03.2018 року залишено без змін (а.п.20-23).

Під час досудового розслідування 01.11.2017 року слідчим СВ Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області було подано клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 (а.п.24-25), проте ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2017 року в задоволенні клопотання було відмовлено та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці (а.п.164-166).

Згідно зі ст.1, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду» громадянину відшкодовується моральна шкода.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, однак провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у його постанові від 02.12.2015 по справі № 6-2203цс15.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (ПВСУ від 02.12.2015 року, у справі №6-2203цс15).

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми ст.56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття кримінального провадження за відсутністю подій кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п.5 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.2, ч.5, 6 ст. 4, ч. 2, 3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи судом апеляційної інстанції за відсутністю в діях особи складу злочину.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Зазначене законодавство передбачає відшкодування такої шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає положенню ст.22 ЦК України.

Передбачене ч.5 статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.2, 3 ст. 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021року (на час вирішення справи судом) мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є відповідачі. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16).

Згідно з Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою КМУ від 21.12.2005 року № 1232 Державне казначейство України є юридичною особою. Відповідно до ст.176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п.8 ст.7, пунктів 1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України "Про державний бюджет України".

Отже, відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", провадиться за рахунок коштів Державного бюджету, тобто грошові суми відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що саме з Державного бюджету України необхідно стягнути шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду.

Враховуючи все викладене вище, судом було встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017270210001827 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, останньому дійсно було заподіяно моральну шкоду. При цьому, виходячи з принципу розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за доцільне стягнути таку на користь позивача у розмірі лише однієї мінімальної заробітної плати, розмір якої станом на сьогоднішній день встановлено 6000,00 грн, за період перебування його під слідством (11 місяців), тобто 66000,00 грн, зважаючи на те, що протягом цього часу він не був офіційно працевлаштований, лише нетривалий час перебував під домашнім арештом, зокрема під нічним, що давало йому цілковиту можливість працевлаштуватися та працювати повний робочий день, однак цього ним зроблено не було. Разом з тим, у цей період часу ОСОБА_1 не був одружений, не мав на утриманні неповнолітніх дітей, проживав з матір`ю, переживання якої впливали і на переживання самого позивача, але, вказуючи про перенесення під час перебування під слідством стресу, ОСОБА_1 не зазначає про звернення з цього приводу за медичною допомогою, однак про втрату на певний період часу автомобіля він зазначає, як про найглобальнішу зміну у його житті, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що відповідно до вимог спеціального закону на користь ОСОБА_1 беззаперечного має бути стягнуто моральну шкоду, але у мінімальному розмірі, передбаченому ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який, на думку суду, зможе повною мірою покрити перенесені ним протягом цього періоду часу моральні страждання.

В силу вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, витрати по сплаті судового збору мають бути віднесені на рахунок держави.

На підставі викладеного та ст.55, 56 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та керуючись ст.12, 13, 81,141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ-40108651, юридична адреса: просп.Перемоги, буд.74, м.Чернігів, 14000) та Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ-02910114, юридична адреса: вул.Князя Чорного, буд.9, м.Чернігів, 14000) про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури, – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ-37567646, юридична адреса: вул.Бастіонна, буд.6, м.Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, розміром 66000 (шістдесят шість тисяч) грн 00 к.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.05.2021 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О.Коротка