Рішення № 97204750, 05.05.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/908/20 Провадження № 2/450/430/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

про (предмет спору): визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», які полягають у визнанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року за кредитним договором № б/н від 25 червня 2012 року;

визнати неукладеним кредитний договір № б/н від 25 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 ;

визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо нарахування кредитних зобов`язань ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року (кредитного договору № б/н від 25 червня 2012 року)

зобов`язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» анулювати усі грошові зобов`язання, проценти, пеню, штрафні (фінансові) санкції, нараховані ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року ( кредитного договору № б/н від 25 червня 2012 року);

зобов`язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» припинити з дня набранням рішенням суду у цій справі законної сили нарахування будь-яких грошових зобов`язань, процентів, пені, штрафних (фінансових) санкцій ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року ( кредитного договору № б/н від 25 червня 2012 року),

підстава позову (позиція позивача): позивач з 2011 року був споживачем послуг ПАТ КБ «Приватбанк». 25 червня 2012 року позивач заповнив анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року. Жодної домовленості щодо надання позивачу банківських послуг у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року, яку банк вважає кредитним договором № б/н від 25.06.2012 року чи договором приєднання між сторонами досягнуто не було. АТ КБ «Приватбанк» вважає анкеті-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року кредитним договором № б/н від 25.06.2012 року, у зв`язку з чим безпідставно нараховує позивачу грошові зобов`язання за неіснуючим договором, чим грубо порушує права позивача як споживача банківських послуг.

Позиція відповідача: згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.03.2015 року встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.06.2012 року, позивач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором, а також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з позовом до суду.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

16.03.2020 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 08.04.2020 року відзив АТ КБ «Приватбанк» на позовну заяву ОСОБА_1 ; 27.04.2020 року відповідача про проведення підготовчого засідання без участі представника АТ КБ «Приватбанк»; 25.05.2020 року клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; 14.08.2020 року повторне клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; 22.09.2020 року пояснення до відзиву Приватбанк на позовну заяву ОСОБА_1 ; 21.12.2020 року заява відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог; 21.01.2021 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи; 21.01.2021 року додаткові пояснення позивача; 29.04.2021 року клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Позивачем 25.06.2012 року підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 червня 2012 року за кредитним договором № б/н від 25 червня 2012 року.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг зі на офіційному сайті ПриватБанку. Клієнт зобов`язався виконувати Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Умови та Правила надання банківських послуг", є публічно доступними і розміщені у вільному доступі на інтернет-сайті ПРИВАТБАНК, а саме: www.privatbank.ua. та в разі необхідності у порядку, передбаченому статтею 85 ЦПК України, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняттям до виконання мов, а саме: банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) відповідачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку.

Пустомитівським районним судом Львівської області, ухвалено рішення від 20.03.2015 року у справі № 450/114/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , згідно якого позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.06.2012 року в розмірі 27767,11 грн. (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 11 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 277,67 грн. (двісті сімдесят сім гривень 67 коп.). Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 02.04.2015 року.

Рішенням суду від 20.03.2015 року по справі № 450/114/15-ц встановлено, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов визнав. Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б\н від 2012 року, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо становлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (п. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною першою ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) Правочин має спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На момент укладення кредитного обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику, кредитний договір укладено з дотриманням положень законодавства.

Позивач не додав до позову жодного доказу, що під час укладання договору він не мав можливості прочитати даний договір та детально ознайомитися зі всіма умовами, навпаки, позичальник протягом тривалого періоду часу, виконував зобов`язання, що свідчить про згоду зі всіма умовами договору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України та частини 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року справа № 753/10779/16-ц провадження № 61-39196св18 прийшов до наступних правових висновків: «Колегія суддів зазначає також, що якщо особа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.»

Стаття 403 ЦПК України та п. 7 п.п. 1 Перехідних положень ЦПК України (для правових позицій ВСУ), передбачає обов`язок лише касаційного суду, що розглядає справу і який вбачає необхідність у відступі від раніше викладеної правової позиції, передати її на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої палати ВС.

Згідно п.14.3. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ з Україні" передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій за будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору, зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного ого засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено права споживача в разі придбання ним продукції у кредит. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Пунктами 1, 11 частини 1 статті 1 Законом України «Про споживче кредитування», передбачено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно статті пунктам 1, 2 частини 1 12 цього закону у договорі про споживчий кредит зазначаються найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту.

Враховуючи, що позивачу грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, без зазначення цільового призначення, даними грошовими коштами позичальник розпоряджається на свій розсуд, а тому спірний договір не є споживчим. Таким чином, позовні вимоги щодо захисту прав споживачів необґрунтовані, доказів, які свідчать про обман під час укладання спірного кредитного договору позивачем не надано, та в судовому засіданні не встановлено.

У заяві не вказана мета кредиту (цільове призначення), а підстави, на які посилається відповідач на обґрунтування позову, не свідчать про порушення банком Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору - підписанні заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У п. 11 Постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум ВСУ роз`яснив наступне: встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Беручи до уваги зазначене вище та те, що позов у цій справі не обґрунтований, заява представника відповідача від 08.04.2020 року про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про (предмет спору): визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», які полягають у визнанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року за кредитним договором № б/н від 25 червня 2012 року;

визнати неукладеним кредитний договір № б/н від 25 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 ;

визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо нарахування кредитних зобов`язань ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року (кредитного договору № б/н від 25 червня 2012 року);

зобов`язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» анулювати усі грошові зобов`язання, проценти, пеню, штрафні (фінансові) санкції, нараховані ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року (кредитного договору № б/н від 25 червня 2012 року);

зобов`язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» припинити з дня набранням рішенням суду у цій справі законної сили нарахування будь-яких грошових зобов`язань, процентів, пені, штрафних (фінансових) санкцій ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25 червня 2012 року ( кредитного договору № б/н від 25 червня 2012 року),- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13.05.2021 року.

Учасники справи: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

СуддяЄ. О. Данилів