Рішення № 97204623, 27.05.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/197/2021р.

325/481/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15837,98 грн. за кредитним договором № б/н від 27.10.2015 р, яка складається з наступного: 12883,99 грн. - тіло кредиту; 2953,99 грн. - відсотки та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.10.2015 р відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначає, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 12.04.2021 року має заборгованість 15837,98 грн., яку і просить стягнути з відповідача.

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника АТ КБ “ПриватБанк”, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з?явився, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає частково, не заперечує щодо заборгованості за тілом кредиту, не погоджується з відсотками, оскільки під час підписання анкети-заяви не було вказано розмір відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що 27 травня 2015 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 12).

У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг та що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, та погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua (а.с. 12).

Разом з тим вказана анкета-заява не містить даних, якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).

Також банком наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не підписано позичальником.

Крім того, до позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», який передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна - Contract», «Універсальна - Gold».

Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.

Крім того, дана анкета не містить будь-якої інформації щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Наданий банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, в якому зазначено умови обслуговування карток Універсальна, 30 днів пільгового періоду, Універсальна, 55 днів пільгового періоду, Універсальна Contract та Універсальна Gold, суд не може прийняти до уваги, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо виду отриманої позичальником кредитної картки, тому суд позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.04.2021 року становить 15837,98 грн. і складається з наступного: 12883,99 грн. – заборгованості за тілом кредиту; 2953,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Однак суд не може погодитись з наданим розрахунком заборгованості у зв`язку з наступним.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховані відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.10.2015 року, посилався на витяг Тарифів обслуговування кредитних карток та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився, і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та те, що саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Відповідно до положень постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17 провадження № 14-131цс19), Велика Палата Верховного Суду вважає, що в такому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату суми простроченого тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Беручи до уваги, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.10.2015 року шляхом підписання анкети-заяви.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду по справі справа № 306/486/17 (провадження № 61-34520св18) від 10 жовтня 2019 року Верховний Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем зазначив, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та яку саме платіжну картку «Універсальна» позичальник виявив бажання оформити.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2953,99 грн. є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт отримання відповідачем коштів банку підтверджується як випискою по кредитному рахунку, яка міститься в матеріалах справи, і є первинним документом, та з якої вбачається, що ОСОБА_1 використовував отримані від банку кошти, так і письмовими поясненнями наданими суду.

Оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплатив заборгованість за фактично отримані кошти, суд вважає позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12883,99 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом б/н від 27.10.2015 року у розмірі – 12883,99 гривні, що складається з: 12883,99 гривень – заборгованості за тілом кредит.

Щодо судових витрат по справі суд приходить до наступних висновків:

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав, суд вважає, що судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача - в сумі 1846,61 грн. пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_2 , МФО: 305299) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.10.2015 року у розмірі 12883 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 99 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_2 , МФО: 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) гривень 61 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Дата складення рішення суду 27.05.2021 року.

Суддя Г.А. Васильцова