Ухвала суду № 97204102, 25.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

25.05.21

Справа № 522/15903/20

Провадження по справі № 1-кп/522/11/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання – Маланчової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» в об`єднаному провадженні №522/15903/20 обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020162500000049 від 09.01.2020 року та №12020162500001068 від 12.06.2020 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ, Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Думініки О.Ф.,

захисників обвинувачених – Клименко Л.Г., Пугача М.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»), –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають в об`єднаному провадженні №522/15903/20 обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020162500000049 від 09.01.2020 року та №12020162500001068 від 12.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

В судове засідання з`явились прокурор і захисники обвинувачених, був доставлений обвинувачений ОСОБА_1 .

Судове засідання було проведене в режимі відеоконференції з обвинуваченим ОСОБА_2 з ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 рахується за Суворовським районним судом м. Одеси, питання щодо застосування запобіжного заходу стосовно нього не вирішується судом у даному кримінальному провадженні.

В порядку ч. 3 ст. 331 КПК України суд ставить на обговорення питання щодо доцільності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Прокурор Думініка О.Ф. в судовому засіданні заявив усне клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , проти задоволення якого сторона захисту заперечувала.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Пугач М.В., просив обрати більш м`який запобіжний захід та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави, що підтримав його підзахисний. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 співпрацював зі слідством, вину свою визнає, а тому можливо зменшити розмір застави як альтернативний запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2021 року було продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави.

Враховуючи, що судом ще не досліджувались матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину.

При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування раніше заявлених прокурором ризиків, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, у зв`язку з чим не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має середню освіту, зареєстрований та мешкає в м. Одесі, не одружений, не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , за який передбачено покарання до п`яти років позбавлення волі, тому продовжує існувати ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, на теперішній час на розгляді Суворовського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, що вказує на те, що існують ризики, передбачені п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення, так як він офіційно не працевлаштований та засоби його існування не відомі.

З урахуванням вищенаведеного, посилання захисника на той факт, що обвинувачений під час досудового розслідування співпрацював зі слідством, свою вину визнає, на даний час не спростовують існування вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, та наявності доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Доказів на підтвердження доводів сторони захисту щодо застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, суду представлено не було.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, визначається у таких межах – від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до обвинувального акту розмір шкоди, заподіяної злочином складає 26 000 гривень, тому вважає раніше визначений обвинуваченому розмір застави у сумі 22 700 гривень обґрунтованим, достатнім, справедливим та співмірним з розміром спричиненої шкоди, у зв`язку з чим не вбачає підстав для зменшення розміру застави.

Суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого, вважає за можливе, як альтернативний, залишити запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про можливість продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 10 (десяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/11/21.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками обставин скоєння кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 25.05.2021 року, який діє до 23.07.2021 року включно.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, – з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси І.В. Циб