Вирок № 97202864, 26.05.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/1026/18

Справа № 1-кп/951/4/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді Гриновець О.Б.

при: секретарі судового засідання Скавінської Г.І.

з участю: прокурора Яреми П.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Мартищук Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12018210110000143 від 1 жовтня 2018 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого у ПП "Краско" слюсар-ремонтником, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, -

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_1 30.09.2018 року близько 4 години, який перебував біля автостанції смт.Козова, що по вул.Грушевського, 12 та не мав змоги дістатися до місця свого проживання у с.Козівка Козівського району Тернопільської області виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Реалізуючи такий намір, 30.09.2018 року близько 5 години ОСОБА_1 , діючи умисно, в порушення суспільних відносин, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту, таємно, скориставшись вільним доступом, поза волею власниці ОСОБА_2 незаконно заволодів автомобілем потерпілої марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого становить 19 276, 11 гривень, що знаходився біля житлового будинку ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_2 . А саме, не повідомивши про свої наміри та скориставшись тим, що потерпіла не спостерігала за своїм автомобілем, ОСОБА_1 з метою заволодіння автомобілем для поїздки по місцю свого проживання у с.Козівка Козівського району Тернопільської області, підійшов до вищевказаного автомобіля та із застосуванням фізичної сили, ривком, відчинив дверцята, які були зачинені на замок, проник у салон автомобіля «ВАЗ 21063», де сів за кермо. Перебуваючи у самоні автомобіля, ОСОБА_1 витяг стопорне кільце групи контактів замка запалювання та витягнув групу контактів і увімкнув її для запуску двигуна, однак провернувши групу контактів зрозумів, що у автомобілі відключене живлення системи запалювання від акумуляторної батареї. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 , відчинив капот та встановивши місце знаходження вимикача електроживлення, увімкнув його. Після цього, зачинивши капот, сів за кермо та запустив двигун автомобіля, таким чином встановив контроль над транспортним засобом та порушуючи правила дорожнього руху, встановлені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, поза волею ОСОБА_2 і без її відома поїхав до автошляху «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка», перемістивши транспортний засіб в просторі та таким чином незаконно вилучивши автомобіль, всупереч волі його власника, та проїхавши близько 2 000 метрів в напрямку м.Стрий не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив з`їзд в кювет та покинув зазначений транспортний засіб. Внаслідок злочинних діянь ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 19 276, 11 грн..

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України.

12.05.2021 року до суду надійшла угода про примирення між потерпілою та обвинуваченим, яку потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 уклали 21.04.2021 року.

Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, потерпіла та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 289 КК України та істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, та надав суду згоду на затвердження угоди про примирення, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.1 ст.289 КК України, вид покарання, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз`яснені судом. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також, обвинувачений ОСОБА_1 зрозумів роз`яснені судом права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_2 та її захисник Мартищук Л.П. в судовому засіданні просили затвердити угоду у такому вигляді, вказавши, що наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України - їм зрозумілі.

Прокурор Бережанської окружної прокуратури Ярема П.М. в судовому засіданні не заперечив проти затвердження угоди про примирення та просив затвердити таку.

Заслухавши думку прокурора, пояснення потерпілої, її представника, обвинуваченого, суд дійшов до наступного висновку.

Розглядаючи в порядку ч.3 ст.474, ч.5 ст.474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що дії які інкримінуються ОСОБА_1 дійсно мали місце та були скоєні ним, тобто він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, який згідно зі ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про примирення.

Також судом перевірено угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, враховуючи особу обвинуваченого, який примирися із потерпілою стороною, вчинив кримінальне правопорушення вперше, щиро розкаявся, суд дійшов до висновку що угоду про примирення, слід затвердити, призначивши обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи та дактилоскопічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.

У судовому засіданні представник потерпілої - Мартищук Л.П. просить залишити цивільний позов без розгляду. А відтак, відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, цивільний позов слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

затвердити угоду про примирення від 21 квітня 2021 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018210110000143 від 01.10.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 - Мартищук Людмили Петрівни про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 55 000 грн. - залишити без розгляду.

Речові докази:

контрольний змив слідів бурого кольору з передньої пасажирської дверки з внутрішньої сторони, який поміщений в паперовий конверт та опечатаний; контрольний змив слідів бурого кольору з поверхні лобового скла, який поміщений в паперовий конверт та опечатаний; два марлеві бинти із слідами бурого кольору, які поміщенні в паперовий конверт та опечатані, які згідно з постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 26.11.2018 року зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - знищити;

плід із заднього сидіння транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0010498; чехол із заднього сидіння транспорного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0010497; чехол із підголовника переднього пасажирського сидіння транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0009020; чехол із підголовника переднього сидіння водія транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0009024; пачка сірників виявлена між двома передніми сидіннями транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , яка була поміщена в сейф пакет №0432050, які згідно з постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 02.10.2018 року зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - повернути власнику;

картонна коробка із гіпсовим зліпком сліду шини транспортного засобу та частковим слідом низу взуття; картонна коробка із гіпсовим зліпком часткового сліду низу взуття, які згідно з постановою про визнання речових доказів від 01.10.2018 року зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - знищити;

сейф пакет №0432046 із сім карткою мобільного оператора "Київстар", які згідно з постановою про визнання речових доказів від 01.10.2018 року зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - повернути ОСОБА_1 ;

автомобіль марки ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 , 1988 року випуску, який передано на зберігання потерпілій - залишити за нею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 1430 (одна тисяча чориста тридцять) грн. та дактилоскопічної експертизи в розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн..

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя О.Б.Гриновець