Вирок № 97202809, 27.05.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2532/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., прокурора Грищук Ю.Ю., потерпілого ОСОБА_1 , захисника Чуяшенко Д.О., перекладача Чуланова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження №12020200260000399 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лагос Федеративної Республіки Нігерія, нігерійця, громадянина Нігерії, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, студента 4-го курсу факультету електроніки та інформаційних технологій Сумського державного університету, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив необережне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 07 липня 2020 року близько 11 години ОСОБА_2 , перебуваючи на території лижної бази в урочищі Гнилиця на землях Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області, керував квадроциклом «LINHAI M150», рухаючись на ньому по ґрунтовій доріжці. В процесі руху ОСОБА_2 , знехтувавши безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку та не вибрав швидкісний режим, який дозволив би йому забезпечувати керованість транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на дерево та пішохода-інструктора ОСОБА_1 , який стояв поряд із вказаним деревом.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №692 від 23 вересня 2020 року, внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого лінійного перелому лівої клубової кістки з допустимим зміщенням, травматичного розриву лобкового симфізу, які не були небезпечними для життя, потягли за собою тривалий розлад здоров`я і за цими ознаками відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1694 від 03 листопада 2020 року, в даній дорожній ситуації ОСОБА_2 , керуючи квадроциклом «LINHAI M150», допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, і введених у дію з 01 січня 2002 року, що передбачені пунктами:

- 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган;

- 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Допущені ОСОБА_2 порушення вимог пунктів 1.5. та 12.1. Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково і пояснив, що дійсно 07 липня 2020 року вони разом з друзями вирішили поїхати в район лижної бази в с. Токарі Сумського району, де покататися на квадроциклах. Прибувши на місце, вони домовились з ОСОБА_1 , власником квадроциклів, про оренду квадроциклів, після чого всі стали їздити. Близько 11 години він, керуючи квадроциклом «LINHAI M150», рухаючись на ньому по ґрунтовій лісовій доріжці, не впорався з керуванням, при виконанні маневру повороту вліво виїхав за межі ґрунтової дороги, що слугувала трасою для квадроциклів, внаслідок чого здійснив наїзд на дерево та ОСОБА_1 , який стояв поряд із вказаним деревом. Обвинувачений, визнавши свою вину, не заперечував, що тілесні ушкодження у потерпілого утворилися внаслідок саме його необережних дій, погодився з висновками судово-автотехнічних та судово-медичної експертиз, а також з кваліфікацією скоєного. Частково визнав свою вину, оскільки ОСОБА_1 , надаючи в користування квадроцикл, належним чином не провів інструктаж, роз`яснював особливості керування квадроциклом українськю чи російською мовою, яку він, обвинувачений, не розуміє.

Крім часткового визнання своєї вини самим обвинуваченим, його вина підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що він є фізичною особою-підприємцем, має у власності кілька квадроциклів, які здає в оренду, свою діяльність веде на території лижної бази в урочищі Гнилиця на землях Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області, де в нього облаштована траса у вигляді накатаної грунтової лісної дороги для керування квадроциклами. 07 липня 2020 року до нього звернулася група іноземців, в тому числі і обвинувачений, з проханням покататися на квадроциклах. Він провів інструктаж, що завжди робить з кожним бажаючим покататися, після чого всі почали рухатися. Близько 11 години ОСОБА_2 , керуючи квадроциклом «LINHAI M150», рухаючись на ньому по ґрунтовій доріжці, при виконанні повороту вліво різко натиснув на газ, внаслідок чого квадроцикл втратив керованість, на великій швидкості квадроцикл винесло за межі траси, після чого квадроцикл під керуванням обвинуваченого наїхав на дерево та на нього, потерпілого, завдавши йому тілесні ушкодження. ОСОБА_1 вважав, що ДТП сталася внаслідок відсутності у обвинуваченого навичок керування квадроциклом; заявляє цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди.

З висновку судово-автотехнічної експертизи №1694 від 3 листопада 2020 року вбачається, що в даній дорожній ситуації водій квадроцикла «LINHAI M150» ОСОБА_2 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п. п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації технічна можливість для водія квадроцикла «LINHAI M150» ОСОБА_2 запобігти наїзду на ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв*язку з ДТП і наслідками, що настали. Запобігання даної дорожньо-транспортної пригоди з боку водія ОСОБА_2 визначалося шляхом виконання ним вимог п. п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру, і своїми діями створив небезпечні умови для руху.

З висновку судово-автотехнічної експертизи №1605 від 13 жовтня 2020 року вбачається, що в даній дорожній ситуації водій квадроцикла «LINHAI M150» ОСОБА_2 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п. п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації технічна можливість для водія квадроцикла «LINHAI M150» ОСОБА_2 запобігти наїзду на ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП і наслідками, що настали. Запобігання даної дорожньо-транспортної пригоди з боку водія ОСОБА_2 визначалося шляхом виконання ним вимог п. п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру, і своїми діями створив небезпечні умови для руху.

З протоколу слідчого експерименту за участю експерта - автотехніка ОСОБА_6 від 18 вересня 2020 року, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_2 , вбачається, що під час зазначеної слідчої дії обвинувачений ОСОБА_2 докладно розповів про обставини ДТП та на місцевості показав місце вчинення ДТП, продемонстрував механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди, погодився зі схемою до протоколу слідчого експерименту, підписаною всіма учасниками слідчої дії.

З протоколу слідчого експерименту за участю експерта - автотехніка ОСОБА_6 від 18 вересня 2020 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1 , вбачається, що під час зазначеної слідчої дії потерпілий ОСОБА_1 докладно розповів про обставини ДТП та на місцевості показав місце вчинення ДТП, продемонстрував механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди, погодився зі схемою до протоколу слідчого експерименту, підписаною всіма учасниками слідчої дії.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №692 від 23 вересня 2020 року, внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого лінійного перелому лівої клубової кістки з допустимим зміщенням, травматичного розриву лобкового симфізу, які не були небезпечними для життя, потягли за собою тривалий розлад здоров`я і за цими ознаками відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися, зокрема, внаслідок наїзду транспортним засобом (квадроциклом).

З протоколу огляду місця події від 18 вересня 2020 року вбачається, що в ході зазначеної слідчої дії за участю потерпілого ОСОБА_1 було оглянуто місце події - ділянка лісної накатаної дороги, облаштована як траса для керування квадроциклами на території лижної бази в урочищі Гнилиця на землях Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області. Під час зазначеної слідчої дії була складена схема с фототаблицею до протоколу огляду місця події, на якій було зафіксовано місце наїзду квадроцикла під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2 на дерево; було зафіксовано характерне пошкодження стовбура дерева.

З протоколу огляду транспортного засобу від 6 серпня 2020 року вбачається, що під час зазначеної слідчої дії був оглянутий квадроцикл «LINHAI M150», яким керував обвинувачений ОСОБА_2 під час вчинення ДТП. На фототаблиці, складеної за результатами огляду транспортного засобу, вбачається, що квадроцикл «LINHAI M150» має характерні пошкодження пластикового оснащення в передній частині квадроцикла.

Пояснення обвинуваченого в тій частині, що дорожньо-транспортній пригоді сприяла винна поведінка самого потерпілого, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.

У відповідності з висновками судово-автотехнічних експертиз №1605 від 13 жовтня 2020 року та №1694 від 3 листопада 2020 року вбачається, що оцінка дій потерпілого ОСОБА_1 щодо їх невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України в даній дорожній ситуації не потребує застосування спеціальних технічних знань і може бути виконана судом самостійно відповідно до положень розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху, а також відповідно до посадових інструкцій інструктора.

Ні в ході досудового розслідування, ні в судовому засіданні не встановлено будь-яких дій потеплілого ОСОБА_1 , які б не відповідали положенням розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху, а також відповідно до посадових інструкцій інструктора.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що він не розумів інструктора ОСОБА_1 , коли той проводив інструктаж перед початком керування квадроциклом, також не можуть бути розцінені як винна поведінка потерпілого і обставина, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого, оскільки в разі відсутності впевненості або відповідних навичок керування квадроциклом обвинувачений як водій транспортного засобу мав можливість відмовитися він керування. До того ж, у відповідності з висновками судово-автотехнічних експертиз №1605 від 13 жовтня 2020 року та №1694 від 3 листопада 2020 року саме порушення вимог п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху, допущені обвинуваченим ОСОБА_2 , знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, а не відсутність належного інструктажу.

Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі, підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, які суд вважає достовірним, належними та допустимими, оскільки вони зібрані у відповідності з положеннями ст. ст. 85, 86 КПК України, тобто в порядку і у спосіб, встановлений кримінально-процесуальним законодавством України і не оспорюються самим обвинуваченим та стороною захисту.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи квадроциклом «LINHAI M150», порушив п.п.1.5,12.1 Правил дорожнього руху, що призвело до наїзду керованого ним транспортного засобу на потерпілого ОСОБА_1 та спричинення останньому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

При призначені покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується, є студентом навчального закладу, пом`якшуючі відповідальність обставини - раніше не судимий, свою вину визнав і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, частково відшкодовував завдану шкоду потерпілому в добровільному порядку в розмірі 2400 гривень та 100 доларів США, чого не оспорював в судовому засіданні і сам потерпілий ОСОБА_1 .

Обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає.

З врахуванням зазначених пом`якшуючих відповідальність обставин, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без його ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне призначити покарання без застосування додаткової міри покарання, оскільки ОСОБА_2 не отримував водійського посвідчення, а додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом не призначається засудженому, який не має права керувати транспортними засобами (постанова ВС від 22.01.2019 у справі № 708/40/18 (провадження № 51-7569км18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/79383420).

Потерпілим ОСОБА_1 по справі заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, який підлягає частковому задоволенню.

Заявлені позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 9120 гривень підлягають частковому задоволенню. Потерпілим надані суду квитанції, з яких вбачається, що ним дійсно були понесені витрати на лікування на зазначену в позові суму, однак з цієї суми слід виключити витрати в розмірі 2170 гривень та 606 гривень благодійних внесків, сплачених потерпілим, оскільки ці внески є добровільними і не можуть вважатися витратами на лікування.

Щодо витрат на реабілітацію потерпілого після отриманих з вини обвинуваченого травм, то в цій частині суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі на суму 11 682 гривень, оскільки ці витрати підтверджені рахунком №1948 від 21 вересня 2020 року ТОВ «Санаторій «Токарі», який суд вважає належним доказом понесених витрат. З зазначеного рахунку вбачається, що потерпілому надавались послуги реабілітаційного лікування за напрямком м*язово-скелетна реабілітація «закритий лінійний перелом лівої клубової кістки з допустимим зміщенням, травматичний розрив лобкового симфізу. Зазначені послуги ОСОБА_1 отримував 18 днів ( ар.с. 40).

З рахунку-фактури №СФ-0000053 від 27 серпня 2020 року та акту здачі-прийняття робіт( надання послуг) №ОУ-0000029 від 27 серпня 2020 року з поточного ремонту квадроцикла «LINHAI M150» номер НОМЕР_1 вбачається, що на ремонт пошкодженого з вини обвинуваченого квадроцикла, що належить потерпілому, ОСОБА_1 було сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 14679 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Таким чином, з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню 6344 гривні витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілого ( 9120 гривень зазначених в позові - 2170 гривень та 606 гривень благодійних внесків), 14679 гривень витрат, понесених потерпілим у зв`язку з ремонтом пошкодженого транспортного засобу, 11 682 гривень витрат на реабілітацію потерпілого після отриманих з вини обвинуваченого травм, а всього на суму 32 705 гривень.

Враховуючи, що обвинувачений частково відшкодував потерпілому 2400 гривень та 100 доларів США ( що на даний час за курсом Національного банку України складає 27, 5451 гривні за 1 долар США ) стягненню підлягає 27 555 гривень.

Суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілому завдана і моральна шкода, оскільки він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, тривалий час знаходився на лікуванні, наслідки травми він відчуває по теперішній час, в результаті дій обвинуваченого потерпілому був завданий сильний фізичний біль, він вимушений був вживати додаткових заходів по відновленню звичного способу життя.

Таким чином, суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілому була завдана і моральна шкода, яка підлягає стягненню з обвинуваченого.

В силу п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об`єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Отже, беручи до уваги обставини заподіяння моральної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, суд визначає розмір завданої моральної шкоди в розмірі 20000 гривень, погоджуючись з позовними вимогами потерпілого, а тому вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 20000 гривень. Обвинуваченим не надано суду доказів на підтвердження того, що потерпілому завдана моральна шкода в меншому розмірі.

Заявлений позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації про стягнення з обвинуваченого в доход держави 811, 98 гривень витрат, пов`язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_1 , підлягає повному задоволенню, оскільки вина обвинуваченого в завданні шкоди на зазначену суму встановлена в судовому засіданні, підтверджується довідками медичного закладу і не оспорюється обвинуваченим.

Заявлений позов КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» про стягнення з обвинуваченого в доход держави 13 307, 71 гривень витрат, пов`язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_1 , підлягає повному задоволенню, оскільки вина обвинуваченого в завданні шкоди на зазначену суму встановлена в судовому засіданні, підтверджується довідками медичного закладу і не оспорюється обвинуваченим.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд

П Р И Г О В О Р И В :

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 51000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 555 гривень завданої матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної коди, а всього 47555 гривень завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації ( отримувач платежу: ГУК у Сумській області/Сумська область Код отримувача: 37970404 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код бюджетної класифікації: 24060300 Рахунок отримувача:UA558999980314050544000018001 Призначення платежу: Інші надходження) 811, 98 гривень витрат, пов`язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня ( р/р НОМЕР_3 в Філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 02000381) 13 307, 71 гривень витрат, пов*язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 7 845 гривень 12 копійок витрат за проведення судових автотехнічних експертиз (Отримувач платежу: ГУК Сум.обл/Сумський р/24060300 Код отримувача: 37970404 Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат) Рахунок отримувача: UA448999980313000115000018355 Найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження).

Речовий доказ: квадроцикл «LINHAI M150», чорного кольору, з номером рами (шасі) НОМЕР_2 , який переданий на зберігання власнику ОСОБА_1 , - залишити в його розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя О.А.Степаненко