Ухвала суду № 97201756, 26.05.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/6423/21

Провадження № 1-кс/263/2821/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Соловйов О.Л., за участю секретаря Кирилюк В.В., прокурора Пірго Г.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Павлової О.О., та Онілова В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області Ткаченка К.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого сторожем ТОВ «Агрофірма «Мирноградські сади»», судимого 28.04.2010 Красноармійським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 307 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, який зареєстрований та фактично проживає адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050000000522 від 14.08.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні слідчого управління ГУНП в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050000000522 від 14.08.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-2 КК України.

24травня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, відповідно до якої17.02.2021, о 13:53 год. у приміщенні санітарного пропускника житлової зони на території ДУ «Селидівська ВК (№ 82)» почалося злочинне зібрання (сходка) за участю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб.

На початку вказаного злочинного зібрання (сходки) ОСОБА_2 , як «смотрящий за лагерем», довів до всіх учасників мету зібрання, а саме, що він у зв`язку зі станом здоров`я та вживанням наркотичних засобів більш не може виконувати функції «смотрящего за лагерем» та бачить в цьому статусі ОСОБА_6 .

Далі, учасники вказаного злочинного зібрання (сходки) ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та інші невстановлені особи почали висловлювати претензії ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з приводу розподілу та розпорядження грошовими коштами з так званого «общака» та неналежного ведення обліку (списків) надходження та трати грошових коштів з «общака».

В подальшому, з використанням засобу зв`язку – мобільного телефону, участь у вказаному злочинному зібранні (сходці) прийняв ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_8 »), який у кримінальному середовищі має статус так званого «бродяги» (тобто є особою, яка користується злочинним авторитетом в місцях позбавлення волі та на свободі, підтримує злодійські звичаї – неписані загальноприйняті в кримінальних колах правила та закони поведінки), а саме невстановлена особа за згодою інших учасників «сходки», з мобільного телефону зателефонувала до нього. Під час даної розмови, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , який користується злочинним авторитетом у ДУ «Селидівська ВК (№ 82)» та якому періодично на банківську картку перераховується частина грошових коштів з так званого «общака» вказаної виправної колонії, що він у зв`язку зі станом здоров`я та вживанням наркотичних засобів більш не може виконувати функції «смотрящего за лагерем» та бачить в цьому статусі ОСОБА_6 . Після того, присутні на вказаному злочинному зібранні (сходці) особи, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , знову почали висловлювати претензії ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з приводу розподілу та розпорядження грошовими коштами з так званого «общака» та неналежного ведення обліку (списків) надходження та трати грошових коштів з «общака», з метою оцінки дій останніх ОСОБА_1 , який повинен погодити позицію щодо дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно «общака» та подальшого їхнього статусу у кримінальному середовищі із особами кримінального середовища вищого рівня.

Далі, після вирішення всіх спірних питань, 17.02.2021 о 16:07 год. вказане злочинне зібрання (сходка) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для розподілу сфер злочинного впливу було завершене та за його результатами новим так званим «смотрящим за легерем» - держателем неформальної влади серед засуджених у ДУ «Селидівська ВК (№ 82)» став ОСОБА_6 .

За час вказаного злочинного зібрання (сходки) отримані відомості про те, що ОСОБА_1 належить до кримінальної спільноти, є особою, яка в своєму колі займає певний статус – «старший над учасниками «круга» та, який наближений до «воров в законе». Особа, якій безпосередньо передають (переводять) «черные» (отримані злочинним шляхом)гроші. Користується повагою, погляди та думки якої ураховують при прийнятті рішень, особа, до якої звертаються за порадою, прислуховуються, який дає вказівки до виконання, а також від якої безпосередньо чекають оголошення рішенні «воров в законе» стосовно вирішуваного питання відносно певного непорозуміння з «черными» (отриманими злочинним шляхом) грошима. Отже ОСОБА_1 має значний вплив (авторитет) на інших осіб, в тому числі, які відбувають покарання у ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)» та приймав участь у розподілі грошових коштів та сфер впливу щодо зони (повноважень, кола зобов`язань), так званої відповідальності у ДУ «Селидівська виправна колонія (№ 82)».

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, що виразилися в участі у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом та сфер злочинного впливу, з використанням засобів зв`язку, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255-2 КК України.

25 травня 2021 року до суду надійшло клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі.

Захисники та підозрюваний вказали на необґрунтованість ризиків наведених прокурором, орієнтували на доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вирішуючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З цього приводу, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України», «Малик проти України» зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Вирішуючи питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя виходить з такого.

Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколом про результати аудіо-, відео контролю за особою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № 78/4/3-1287т від 18.02.2021, в ході проведення якого задокументований факт участі ОСОБА_1 у злочинному зібранні (сходці) 17.02.2021; висновком судового експерта № СЕ-19/105-21/2800-ВЗ від 16.04.2021 за результатами судової експертизи звукозапису; висновком лінгвістичної експертизи № 50 від 19.05.2021; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Наведені обставини, у своїй сукупності, у достатній мірі переконують слідчого суддю про наявність обґрунтованого припущення про можливе вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення.

У той же час наявність або ж відсутність протиправних дій ОСОБА_1 підлягає встановленню лише під час судового розгляду обвинувального акта, а на стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості такої підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

Отже, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Щодо наявності ризиків, то слідчий суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування, суду, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер пред`явленої підозри, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Так, слідчий суддя вважає, що ризик втечі ОСОБА_1 є більш вірогідним, оскільки, крім того, що йому інкримінуються скоєння особливо тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, можливе вчинення спроби на переховування ОСОБА_1 та ухилення від органів досудового розслідування та у подальшому від суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення як особа, яка користується злочинним авторитетом в місцях позбавлення волі та на свободі, підтримує злодійські звичаї – неписані загальноприйняті в кримінальних колах правила та закони поведінки, тому очевидним є ризик вчинення іншого злочину. Тому наявні підстави вважати, що незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути очевидним наслідком вчинення іншого кримінального правопорушення.

За положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину (ст. 12 КК України), тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, понятих, чинити перешкоди досудовому розслідуванню шляхом спілкування з іншими підозрюваними/особами, давати їм вказівки на вчинення дій для знищення речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, а також сам може вчинити дії на їх знищення чи переховування, продовжити злочинну діяльність, вік та стан його здоров`я, необхідно дійти висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Ризики перешкоджання кримінальному провадженню не ґрунтуються на доказах, тому судом відхиляються.

Інших ризиків слідчий у клопотанні не наводить та прокурором у судовому засіданні не озвучено, тому відповідно до вимог ст. 26 КПК України слідчий суддя їх не перевіряє.

Зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому слід задовольнити клопотання та застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 діб, тобто в межах строку досудового розслідування.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Частина 4 вказанної статті Закону містить обмеження, щодо можливості застосування застави, як альтернативної міри запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя опираючись на фактичні обставини справи, які полягають у інкримінуванні ОСОБА_1 спілкування телефоном з особами, присутніми на злочинному (сходці), приходить до висновку про значне зниження ступеня суспільної небезпеки підозрюваного, з огляду на зміст розмови та коло осіб, які є ініціаторами цього спілкування. Зміст розмови зводиться до використання грошових коштів, отриманих незаконним шляхом, розмір яких в декілька разів менший за мінімальний розмір застави, передбачений КПК за особливо тяжкий злочин. З огляду на викладене, слід дійти висновку, що обмеження визначені ч.4 ст.183 КПК України, щодо застосування застави в якості альтернативного запобіжного заходу, в даному випадку не досягають покладеної мети, яка полягає насамперед: у попередженні можливості уникнення підозрюваним відповідальності, через непропорційність застави імовірному покаранню, з огляду на ступень суспільної безпеки.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, слідчий суддя вважає за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 181600 гривень що дорівнює 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 27, 107, 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області Ткаченка К.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 ,– задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор», терміном на 59 днів по 24 липня 2021 року.

Визначити розмір застави у сумі 181600 гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_1 з-під варти з покладенням на нього таких обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;

- не відлучатися з м. Мирноград Донецької області без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 24 липня 2021 року.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, внесені кошти будуть звернені у дохід держави.

В іншій частині вимог клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 26 травня 2021 року.

Слідчий суддя О.Л.Соловйов