Рішення № 97201626, 26.05.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10237/20

Провадження № 2/219/670/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Юхти О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просить поновити її на роботі на посаді оператора заправної станції 2-го розряду складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного постачання ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона з 23 листопада 1992 року працювала на посаді оператора заправної станції 2-го розряду складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного постачання ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». 09 жовтня 2020 року, у п`ятницю, о 06 годині 20 хвилин вона заступила на робочу зміну, яку вона прийняла від оператора ОСОБА_3 , зробивши про це відповідний запис в журналі прийому-передачі зміни. Вона виконувала свої обов`язки, заправляючи паливом автомобілі ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», що підтверджується відомістю № 9 «Дизтопливо» та «Бензин», заповненою її рукою. Цю відомість вона залишила на робочому місці о 12 годині 00 хвилин начальнику складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного постачання ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_4 . О 10 годині 20 хвилин до заправної станції приїхав начальник відділу економічної безпеки ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_5 та спитав, як пройти до вугільного складу. Вона йому повідомила, як це зробити, після чого він поїхав. Приблизно через 15 хвилин на роботу приїхав начальник відділу матеріально-технічного забезпечення «Часівоярського вогнетривкого комбінату» ОСОБА_6 з медичною сестрою. Медсестра, вимірявши їй тиск, вийшла з приміщення заправної станції. Після цього ОСОБА_6 став стверджувати, що нібито вона з «перегаром», незважаючи на її заперечення. Далі ОСОБА_6 наказав їй, щоб вона написала заяву про звільнення за власним бажанням, що вона вимушена була зробити під його тиском. При цій розмові та написанні нею заяви ніхто присутній не був. Стверджує, що у заяві про звільнення, написаній власноруч, вона не вказувала, що просить її звільнити за власним бажанням з 09 жовтня 2020 року, а лише поставила дату 09 жовтня 2020 року та підписала її, знаючи про те, що відповідно до статті 38 КЗпП України, розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Заяву про звільнення вона написала, сподіваючись на те, що у понеділок 12 жовтня 2020 року вона піде на прийом до генерального директора комбінату ОСОБА_7 , який 09 жовтня 2020 року на роботі був відсутній, і він в усьому розбереться, оскільки вона взагалі не мала наміру звільнятися з роботи. Після того, як вона написала заяву про звільнення з роботи, ОСОБА_6 приблизно о 11 годині 00 хвилин забрав її з собою, пояснивши, що питання про її звільнення буде вирішено у понеділок. Крім того, він сказав, що відстороняє її від роботи у зв`язку з її високим артеріальним тиском (180/120) і наказав, щоб вона передала зміну начальнику складу № 72 (паливний) ОСОБА_4 , що вона і зробила. О 12 годині 00 хвилин вона поїхала з роботи разом з ОСОБА_6 .

У той же день, в порушення вимог статті 38 КЗпП України, наказом від 09 жовтня 2020 року за № 155 за підписом в.о. генерального директора ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_8 її було незаконно звільнено з роботи. 09 жовтня 2020 року вона відпрацювала на робочому місці 6 годин відповідно до табеля обліку робочого часу, який веде начальник складу № 72 (паливний) ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що факт того, що вона не мала наміру звільнятися з роботи за власним бажанням, підтверджується тим, що заяву про звільнення вона написала на ім`я генерального директора ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Симоненка Р.Г., а не на ім`я в.о. генерального директора ОСОБА_8 , і на її заяві відсутня резолюція ОСОБА_7 про погодження звільнення її без відпрацювання двох тижнів. Стверджує, що вона не зазначала у заяві про звільнення за власним бажанням, з якого числа вона просить її звільнити, та причини звільнення, що свідчить про те, що вона написала її під тиском. Просить звернути увагу, що строк попередження про звільнення працівника може бути скорочений лише за погодженням між працедавцем і працівником. Вважає, що якщо в заяві про звільнення не зазначено дня, з якого вона просить її звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення. Таким чином, вважає, що звільнення її з роботи, так само як і наказ від 09 жовтня 2020 року № 155 про її звільнення, є незаконними.

16 березня 2021 року від відповідача Акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачка ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді оператора заправної станції 2-го розряду складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного постачання ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та 09 жовтня 2020 року була звільнена з посади згідно з наказом № 155 від 09 жовтня 2020 року на підставі заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) із зазначенням дати звільнення (з 09 жовтня 2020 року). Наказ про звільнення підписаний уповноваженою особою – виконуючим обов`язки генерального директора Бречко В.В. Після 09 жовтня 2020 року позивачка на роботу не виходила, посадових обов`язків не виконувала, до приймальні генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з записом на прийом з приводу відкликання заяви про звільнення не зверталася та ніяких письмових заяв з цього приводу не надавала. Крім того, позивачкою не вчинялися будь-які інші дії, які б свідчили про її наміри далі працювати на цій посаді. Позивачка отримала трудову книжку, що підтверджується копією особової картки працівника № 6056, витягом з журналу обліку видачі трудових книжок та вкладень до них № 01-№6687, а також з позивачкою був проведений своєчасно повний розрахунок при звільненні. Зазначає, що у заяві позивачки про звільнення з роботи за власним бажанням з 09 жовтня 2020 року міститься резолюція т.в.о. генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Бречко В.В.: «Отделу кадров оформить расчет 09.10.2020». Отже, сторони домовилися про звільнення позивачки з дня написання нею заяви без прив`язки до двотижневого строку. Зазначене у позовній заяві про те, що позивачка у власноруч написаній заяві не вказувала дату, з якої просила її звільнити, не відповідає дійсності, оскільки позивачка у своїй заяві про звільнення просила її звільнити із зазначенням у заяві конкретної дати звільнення (з 09 жовтня 2020 року). За відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення, за наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Посилається на те, що законодавець закріпив за працівником право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з обов`язком двотижневого попередження, а не з правом працівника двотижневого відпрацювання. Тобто, оскільки встановлення такого строку є правом роботодавця, а не його обов`язком, то погодження керівництвом АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» заяви позивачки про звільнення від 09 жовтня 2020 року в день отримання зазначеної заяви та звільнення в цей же день, не є порушенням чинного законодавства. Також посилається на те, що позивачкою не доведено належними доказами, що заява про звільнення за власним бажанням була написана нею під тиском. Відповідно до табелю обліку робочого часу за жовтень 2020 року, позивачкою відпрацьовано повний робочий день та проведено відповідний розрахунок (а.с. 45-47).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала пред`явлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити. Також пояснила, що вона заступила на зміну о 06 годині 30 хвилин та повинна була закінчити роботу о 19 годині 00 хвилин, проте, вона поїхала до лікарні о 12 годині 00 хвилин, тобто не допрацювала. Заяву про звільнення вона написала на своєму робочому місці. Розрахунок з заробітної плати вона отримала на картку 09 жовтня 2020 року о 16 годині 00 хвилин та більше нікуди до ПАТ «ЧВК» не зверталася, а потім звернулася до адвоката.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи позовної заяви та думку позивача ОСОБА_1 , позов просив задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Юхта О.В. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила суду, що не знає, де саме, в якому кабінеті та у чиїй присутності позивач писала заяву про звільнення. Вона не заперечує, що позивач відпрацювала 09 жовтня 2020 року повний робочий день, але до якого часу вона не знає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює начальником відділу матеріально-технічного забезпечення «Часівоярського вогнетривкого комбінату». 09 жовтня 2020 року він здійснював обхід складів. На складі № 72 оператор ОСОБА_1 надала йому заяву про звільнення, пояснивши йому що вона знайшла нову роботу. Він прийняв цю заяву та після обходу складів відвіз заяву ОСОБА_1 до відділу кадрів. На склад він приїхав з начальником відділу економічної безпеки ОСОБА_9 приблизно о 10 чи 11 годині. Вони здійснювали перевірку лічильників палива та журнал оператора, тобто правильність її записів. Там також був завідуючий складом № 72 ОСОБА_4 . Вона заявила свідку про свій намір звільнитися. Хто там був присутній при цьому він не пам`ятає. Він зрозумів, що заява про звільнення вже була написана нею, і він, як начальник відділу, прийняв у ОСОБА_1 цю заяву. ОСОБА_1 не пояснювала йому, чи буде працювати до кінця дня, чи ні. Лише сказала, що їй дуже необхідно звільнитися, аби не втратити нову роботу. Ніяка медична сестра з ним не приїжджала та він не звинувачував ОСОБА_1 , що вона з «перегаром». У такому разі вони б відправили її на освідування зі всіма наслідками. Текст її заяви та чи була там дата звільнення він не пам`ятає.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у трудових правовідносинах з Акціонерним товариством «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 23 листопада 1992 року по 09 жовтня 2020 року, де працювала на посаді оператора заправної станції 2-го розряду складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного постачання АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (а.с. 52).

09 жовтня 2020 року позивачем ОСОБА_1 на ім`я генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Симоненка Р.Г. складено заяву, в якій вона просила звільнити її за власним бажанням з 09 жовтня 2020 року. Заява також містить дату підпису заяви 09 жовтня 2020 року та підпис ОСОБА_1 (а.с. 49).

Наказом в.о. генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Бречко В.В. від 09 жовтня 2020 року № 155 ОСОБА_1 – оператора заправної станції 2-го розряду складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного забезпечення звільнено 09 жовтня 2020 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 48).

При цьому, на заяві ОСОБА_1 містяться резолюції в.о. генерального директора ОСОБА_8 (російською мовою – оформить расчет 09.10.2020, дата 09.10.2020, підпис), в.о. комерційного директора ОСОБА_6 (російською мовою – уволить по собственному желанию 09.10.2020, дата 09.10.2020, підпис), а також резолюції відділу кадрів (російською мовою – последний день работы 09.10.2020, не возражаю по существу заявления, уволить по собственному желанию 09.10.2020, оформить увольнение по собственому желанию по ст. 38 КЗоТ, дата 09.10.2020) (а.с. 49).

Як видно з копії наказу АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» від 08 жовтня 2020 року № 838, у зв`язку із додатковою відпусткою генерального директора ОСОБА_7 покладено обов`язки в.о. голови правління – генерального директора ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на першого заступника правління – директора технічного Бречко В.В. з 08 жовтня 2020 року по 10 жовтня 2020 року із виконанням своїх посадових обов`язків. Згідно з даним наказом, ОСОБА_8 уповноважений на прийняття рішень та підписання наказів з кадрових питань та інших документів, пов`язаних з прийомом, звільненням та трудовою діяльністю працівників, а також підписання фінансово-господарських документів (а.с. 58).

Таким чином, ОСОБА_8 мав право на написання резолюції на заяві про звільнення ОСОБА_1 та на підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 . У зв`язку із цим, доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими.

09 жовтня 2020 року інспектором відділу кадрів Василевською І.П. на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом надіслано повідомлення про звільнення за ст. 38 КЗпП України та необхідність отримати трудову книжку у відділі кадрів АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (а.с. 4).

У службовій записці № 09 від 09 жовтня 2020 року на ім`я начальника господарського відділу Головко Л.С. в.о. начальника відділу кадрів Заболотна О.В. просила відправити рекомендований лист з вкладеним описом документів у конверті на звільнену ОСОБА_1 – оператора заправної станції складу № 72 відділу матеріально-технічного забезпечення: 1) повідомлення про звільнення 09 жовтня 2020 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України та отримання у відділі кадрів трудової книжки; 2) виписка з наказу № 155 від 09 жовтня 2020 року (а.с. 5).

Відповідно до копії табелю обліку робочого часу складу № 72 (паливний) відділу матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» за жовтень 2020 року, 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 працювала 11 годин. Розрахунок проведено 09 жовтня 2020 року, звільнена за власним бажанням за наказом № 155 від 09 жовтня 2020 року (а.с. 53-54).

Згідно з копією журналу обліку видачі трудових книжок та вкладишів до них за період з грудня 1987 року по жовтень 1993 року № 01 - № 6687, ОСОБА_1 отримала трудову книжку, про що міститься її підпис у журналі та зазначена дата 09 жовтня 2020 року (а.с. 55-56).

Відповідно до довідки КНП «Часовоярська міська лікарня планового лікування Бахмутської районної ради» від 09 жовтня 2020 року, 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відвідала лікаря-невропатолога та їй встановлено діагноз: дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія з цефалгією, вестібулопатією, судинний криз. Надана медикаментозна допомога. Рекомендоване подальше амбулаторне лікування та консультація сімейного лікаря (а.с. 64).

Згідно з довідкою № 94/12 від 10 березня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: ГПМК в БПСМА з легким лівостороннім геміпарезом. На теперішній час хвора самостійно пересуватися не може (а.с. 63).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ч. 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

У судовому засіданні факт того, що позивач ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням під тиском з боку відповідача ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» не встановлений, та спростований доводами свідка ОСОБА_6 .

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи є законним та обґрунтованим, оскільки нею 09 жовтня 2020 року подано заяву про звільнення за власним бажанням з 09 жовтня 2020 року.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 щодо того, що вона не мала наміру звільнятися з роботи за власним бажанням та не вказувала дату, з якої просила її звільнити, оскільки доводи позивача спростовані у судовому засіданні, зокрема, позивачка у своїй заяві про звільнення просила її звільнити за власним бажанням із зазначенням у заяві конкретної дати звільнення (з 09 жовтня 2020 року).

Також суд вважає хибними доводи позивача щодо того, що відповідачем не дотримано процедури її звільнення, а саме, якщо в заяві про звільнення не зазначено дня, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення.

Так, за відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення, за наявності такої домовленості працівника може бути звільнено у день подачі заяви про звільнення.

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_1 заявила йому про намір звільнитися, зумовлений неможливістю продовжувати роботу, пояснивши, що їй дуже необхідно звільнитися, аби не втратити нову роботу.

У заяві позивачки про звільнення з роботи за власним бажанням з 09 жовтня 2020 року міститься резолюція т.в.о. генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Бречко В.В.: «Отделу кадров оформить расчет 09.10.2020». Таким чином, сторони домовилися про звільнення позивачки з дня написання нею заяви без прив`язки до двотижневого строку.

Законодавством закріплено за працівником право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з обов`язком двотижневого попередження, а не з правом працівника двотижневого відпрацювання.

Тобто, оскільки встановлення такого строку є правом роботодавця, а не його обов`язком, то погодження керівництвом АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» заяви позивачки про звільнення від 09 жовтня 2020 року в день отримання зазначеної заяви та звільнення в цей же день не є порушенням чинного законодавства.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про поновлення на роботі – відмовити.

Повний текст рішення складено 26 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.Є. Дубовик

26.05.2021