Вирок № 97200916, 26.05.2021, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 136/395/19

Провадження № 1-кп/930/69/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2021 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Путій З.О.

з участю прокурора Міхаілідіс М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 захисника обвинуваченого, адвоката Кокот О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019020200000009 від 05.01.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, без освіти, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, суд

В С Т А Н О В И В :

05.01.2019 біля 13.00 год., ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, прийшов до домогосподарства, яке розташоване в АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 , де реалізовуючи свій злочинний умисел до кінця, через хвіртку паркану зайшов на подвір`я вказаного домогосподарства, та пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігаєвсупереч вимогам ст. 30 Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи, усвідомлюючи, що проникнення до житла особи, без згоди володільця є незаконним, через незамкнені вхідні двері проник до будинку, де спочатку зайшов до спальної кімнати, а в подальшому до вітальні у пошуках грошей або ж інших матеріальних цінностей.

Будучи поміченим потерпілою ОСОБА_1 , не вживши усіх дій необхідних для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, з метою уникнення затримання відмовився від доведення свого злочинного умислу до кінця та з місця події зник, тим самим порушивши закріплене Конституцією України право кожного громадянина на недоторканність житла.

Під час судового розгляду, прокурор Міхаілідіс М.В. подав обвинувальний акт про перекваліфікацію раніше пред"явленого обвинувачення ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - як незаконний замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло на ч. 1 ст. 162 КК України - як порушення недоторканності житла, яке виразилось у незаконному проникненні до житла.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред`явлених йому обвинуваченнях по ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України не визнавав, однак після перекваліфакації кримінального правопорушення на ч.1 ст. 162 КК України вину визнав повністю та дав покази, що 05.01.2019 року біля 13.00 год. перебував в населеному пункті якого він не знає з батьком та братом. В подальшому, прийшов до домогосподарства ОСОБА_2 та через хвіртку зайшов у двір, а потім зайшов в дім. Племінник з братом стояли в коридорі. Після чого, в хату зайшла хозяйка , запитала, що вони тут роблять та почала кричати і викликала поліцію. У будинку він нічого не брав. Вину визнає в тому, що зайшов без дозволу в чужий будинок., вказав що раніше був судимий за крадіжку грошей із будинку, на даний час ніде не працює, проживає в найманій однокімнатній квартирі з співмешканкою яка теж не працює, з ними проживають ще четверо дітей, запевняє, що більше скоювати злочинів не буде, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася, однак в матеріалах справи знаходиться її заява, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, оскільки вона важко хворіє, рухаєтьсяч за допомогою двох палиць, в судові засідання з"являтися немає змоги. Крім того, в заяві вказала, що до неї приїздив адвокат обвинуваченого та вона писала розписку про те, що претензій до обвинуваченого немає. Крім цього, зазначила, що обвинувачений ОСОБА_1 завдав її горя, оскільки через два місяці після скоєння злочину її чоловік впав в депресію і помер.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 по ч.1 ст. 162 КК України його вина в достаній мірі підтверджується його ж показами та матеріалами кримінальго провадження,а саме:

- витягами з єдиного реєстру досудових розслідувань №12019020200000009 від 05.01.2019 року;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.01.2019 де під час затримання ОСОБА_1 ознайомившись із підставами затримання та правами, пояснив, що даного злочину не скоював.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Досліджені докази не викликають сумніву у їх достовірності так як взаємно підтверджуються, здобуті і закріплені у встановленому законом порядку, є об`єктивними.

Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає, що обвинувачення пред`явлені ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, його дії органами досудового розслідування кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 162 КК України - як порушення недоторканності житла, яке виразилось у незаконному проникненні до житла.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними змінами, відповідно до якої при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім`ї, його матеріальний стан тощо.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Крім того, суд не може взяти до уваги довідку про склад сім"ї надану в судовому засіданні захисником обвинуваченого, оскільки вона видана на прізвище іншої особи, а також в наданих ксерокопіях свідоцтв про народження дітей відсутні відомості ОСОБА_1 як батька дітей.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його соціальне становище, який за місцем проживання характерезується позитивно, проживає без реєстраці, ніде не працює, обмежується тимчасовоми заробітками, не одружений, раніше судимий за крадіжку з проникненням у житло, на попередніх судових засіданнях вини не визнавав, не каявся в скоєному, враховав пом`якшуючі та обтяжуючі вину обставини, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде достатнім призначення покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, яке на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і буде відповідати вимогам ст. 65 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був затриманий 05.01.2019 року, 08.01.2019 відносно нього було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, тому необхідно застосувати вимоги ч. 1 ст. 72 КК України.

Крім того, згідно досудової доповіді органу пробації та інформації, яка характерезує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, середній рівень розику вчиненення повторного кримінального правопорушення, середній рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що для виправлення ОСОБА_1 необхідно його працевлаштування, а також здійснення нагляду за його поведінкою.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 174 ч.4 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 09.01.2019 року необхідно скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженні - запаховий слід на зовнішній ручці вхідних дверей до кімнати будинку - кухні підлягає знищенню. Покривало із ліжка кімнати спальні необхідно повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту. Відповідно до ч.6 ст.181 КПК Українистрок дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений до шести місяців. По закінченню цього строку запобіжний захід вважається скасованим.

Враховуючи що в ході судового розгляду строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом не продовжувався, тому з закінченням строку дії ухвали про застосування відносно нього домашнього арешту від 08.01.2019 року слід вважати скасованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 65 - 67, 72, 162 КК України, ст..ст.100, 127-129, 174, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 05.01.2019 по 08.01.2019 року з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 09.01.2019 року - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженні - запаховий слід на зовнішній ручці вхідних дверей до кімнати будинку - кухні знищити;

- покривало із ліжка кімнати спальні повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя: