Рішення № 97200294, 01.02.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1722/19

провадження № 2/753/1671/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Лободі О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , виселення відповідачів із вказаної квартири та зняття їх з реєстраційного обліку, мотивуючи вимоги тим, що 10.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11204104000, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 118 000 дол. США на строк до 10.09.2037 року. З метою забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором відповідача, між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі- продажу права вимоги за вказаними договором кредиту та іпотечним договором. У зв`язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2014 року було задоволено вимоги ПАТ «Дельта Банк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 2 320 268,76 грн. Крім того, визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру припинено. Однак, відповідачі продовжують проживати у вказаній квартирі, виселятись у добровільному порядку відмовляються.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання також не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, оскільки станом на день розгляду справи позивач не має претензій до відповідача ОСОБА_1 , а іпотека на спірну квартиру зареєстрована на ОСОБА_2 , яка не заявляла відповідних вимог до відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів з ухваленням заочного рішення відповідно ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення у своїй заяві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Як встановлено судом, станом на 06.12.2018 року ПАТ «Дельта Банк» було власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №148355408 (а.с.15-16).

Відповідно до інформаційної довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб №9747 від 27.12.2018 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Непорушність права приватної власності і недопущення протиправного позбавлення власності визначено також серед конституційних основ правопорядку у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду регулюється главою 6 розділу ІІІ ЖК УРСР.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Стаття 41 Конституції України закріпила, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь - яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Оскільки ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду за захистом свого порушеного права, як власника квартири, яке полягає у проживанні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані в належній позивачу квартирі, та ОСОБА_1 , реєстрація якого у спірній квартирі не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, обмежує позивача в можливості повною мірою такі права реалізовувати, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення відповідачів зі спірної квартири.

Однак, зняття з реєстраційного обліку фізичних осіб не є функцією суду, а відноситься до повноважень органу районного самоврядування, а відтак у задоволенні вимоги позивача про зняття з реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 необхідно відмовити.

Крім того, суд не може покласти в основу рішення доводи відповідача ОСОБА_1 щодо підстав закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що іпотека на квартиру, якої стосується спір зареєстрована на ОСОБА_2 , оскільки на день звернення з даним позовом, позивач був власником спірної квартири і звернувся за захистом свого порушеного права.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, тому з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» необхідно стягнути 1 921 грн. судового збору в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 383, 391 ЦК України, глава 6 розділу ІІІ ЖК УРСР, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в рівних частках з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1 921 грн. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ : О.М. КОЛЕСНИК