Рішення № 97200277, 01.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13256/17

Провадження № 2/752/249/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Шрамко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділення № 73 акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями

встановив:

30.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями до відділення № 73 АТ КБ «Приватбанк», АТ КБ «Приватбанк».

03.07.2017 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

28.09.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладено низку депозитних договорів. Для користування одним з таких договорів йому було видано безпосередньо у відділенні № 73 АТ КБ «Приватбанк» депозитну карту № НОМЕР_1 строком дії до липня 2019 року.

18.04.2017 року з його рахунку відбулися перекази у розмірі 661, 50 грн. та 4493, 44 грн.

Про зазначені події він одразу повідомив банк, а згодом звернувся з проханням повернути його кошти за вкладом на що отримав відмову.

16.06.2017 року звернувся до Васильківського ВП ГУ НП в Київській області із заявою про зняття з його рахунку коштів невідомою особою, відповідно до якої зареєстровано кримінальне провадження № 12017110140000934 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім того, неодноразово звертався до відповідачів з вимогами щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої відмовою у виплаті грошових коштів, що зберігаються на його депозитному рахунку.

У зв`язку з невиконанням відповідачами його вимог про повернення його ж коштів просив суд стягнути з останніх солідарно на його користь 378, 95 грн. основного боргу, 02, 43 грн. 3 % річних, 08, 34 грн. втрат від інфляції та 3 000, 00 грн. моральної шкоди, а разом 3 389, 72 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відсутній, звернувся до суду з заявою про завершення розгляду справи за його відсутності, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі відділення № 73 АТ КБ «Приватбанк», АТ КБ «Приватбанк», явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, АТ КБ «Приватбанк» направили на адресу суду відзив, відповідно до змісту якого заперечували проти позову, просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Зважаючи на викладене вище, врахувавши думку позивача ОСОБА_1 , відповідача АТ КБ «Приватбанк», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 23.12.2011 року, відповідно до якої відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 300, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Крім цього, 03.12.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № SAMDN01000731102114 (Вклад «Приват-вклад, 12 мес.»), відповідно до якого Клієнт передав, а Банк прийняв грошові кошти в розмірі 2 000 доларів США на строк 366 днів по 03.12.2013 року включно з відсотковою ставкою 4% річних. Для користування вкладом позивачем відповідачу була надана депозитна картка.

В подальшому, 05.06.2015 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № SAMDNWFD0070661993300 (Вклад «Стандарт, 12 мес.»), відповідно до якого початкова сума вкладу 21,1 доларів США на строк 366 днів по 05.06.2016 року включно з відсотковою ставкою 10, 5% річних.

15.12.2015 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № SAMDNWFD0070950712800 (Вклад «Стандарт" на 1 міс.), відповідно до якого початкова сума вкладу 11 000, 00 грн. на строк 1 місяць по 15.01.2016 року включно з відсотковою ставкою 18, 5% річних.

Станом на 08.04.2017 року ОСОБА_1 не мав заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» за наданим кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості від 25.06.2018 року.

Відповідно до Довідки АТ КБ «Приватбанк» 18.04.2017 року, зафіксовано збільшення банком кредитного ліміту у сумі 5 000 грн., того ж дня з рахунку ОСОБА_1 відбулися перекази у розмірі 661, 50 грн. та 4 493, 44 грн.

ОСОБА_1 16.06.2017 року звернувся до Васильківського ВП ГУ НП в Київській області із заявою про зняття з його рахунку коштів невідомою особою, відповідно до якої зареєстровано кримінальне провадження № 12017110140000934 за ч. 1 ст. 190 КК України.

Також ОСОБА_1 направлялися вимоги до АТ КБ «Приватбанк» щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої відмовою у виплаті грошових коштів, що зберігаються на його депозитному рахунку.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначене рішення суду було предметом перегляду Київського апеляційного суду та постановою від 09.06.2020 року залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення.

За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відзиві на позов відповідач АТ КБ «Приватбанк» зазначили, що у відповідності до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, картки, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в СМС-повідомленні, ПІН-коду, паролях системи Приват24, або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання.

Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0, 1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VI Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідач АТ КБ «Приватбанк» не надав суду доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, розголошення секретної інформації третім особам.

Зазначені обставини також встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року, що набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просить стягнути з відповідачів 378, 95 грн. основного боргу, 02, 43 грн. 3 % річних та 08, 34 грн. втрат від інфляції.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняв дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, розголошення секретної інформації третім особам, крім того, попередив банк про несанкціоноване списання коштів з його рахунку, з приводу зазначеного факту також здійснюється досудове розслідування, а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення основної суми у розмірі 378, 95 грн., 3 % річних у розмірі 02, 43 грн., втрат від інфляції у розмірі 08, 34 грн., оскільки мало місце прострочення виконання зобов`язання, підлягають частковому задоволенню судом, а саме в частині стягнення зазначеної суми лише з відповідача АТ КБ «Приватбанк».

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до двох відповідачів - відділення № 73 АТ КБ «Приватбанк», АТ КБ «Приватбанк». Відділення № 73 АТ КБ «Приватбанк», по своїй суті, є філією АТ КБ «Приватбанк».

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відтак, належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є лише юридична особа АТ КБ «Приватбанк», а не його філія - відділення № 73 АТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_1 також просив стягнути на його користь 3 000, 00 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначає, що пережив негативні емоції через невиплату коштів та потребу у постійних переписках з банком, внаслідок чого порушився його звичайний спосіб життя, що позначилося на спілкування з родичами, сусідами, друзями. Крім того, він є інвалідом війни другої групи, має хронічні невиліковні захворювання, які, у зв`язку з зазначеною вище ситуацією, загострилися.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 (v0005700-01) від 25.05.2001 року № 1 (v_001700-09) від 27.02.2009 року), зокрема п. 3 постанови, зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 дійсно завдано моральної шкоди у зв`язку з невиплатою його особистих коштів банком, однак вважає за необхідне стягнути на користь останнього з відповідача АТ КБ «Приватбанк» еквівалент такої шкоди у грошовому виразі у розмірі 400, 00 грн., що пропорційно до суми невиплачених коштів.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення № 73 АТ КБ «Приватбанк», АТ КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями, підлягають частковому задоволенню судом, а саме в частині стягнення з відповідача АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача грошових коштів у розмірі 389, 72 грн. та моральної шкоди у розмірі 400, 00 грн.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до відділення № 73 акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями, задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1-д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти у розмірі 389, 72 грн., моральну шкоду у розмірі 400, 00 грн., що разом становить належну до стягнення суму у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 72 копійки.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1-д) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк