Рішення № 97199559, 26.05.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 26.05.2021

ЄУ № 942/585/21

Провадження №2-а/942/15/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив скасувати постанову серії ДП18 №787763 від 28.04.2021, винесену поліцейським взводу роти 4 БУПП в Полтавській області сержантом поліції Сергєєвим Р.Є. про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 10 ст. 133-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн; провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.04.2021 приблизно о 01 год. 00 хв. він на авто VOLKSWAGEN CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , повертався до дому з поїздки до м.Києва. На 395 км автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський його зупинив поліцейський взводу роти 4 БУПП в Полтавській області сержант поліції Сергєєв Р.Є., який оглянувши автомобіль, вказав на виявлені ним правопорушення, а саме: тріщина лобового скла в зоні дії склоочисників, а також здійснення перевезення пасажирів автобусом в нічний час, не обладнаним тахографом, що є порушенням п. 31.4.7 ПДР України; п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби» та п. 4 ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вказує, що з приводу вказаних порушень ним були надані пояснення поліцейському про те, що тріщина на лобовому склі утворилася безпосередньо під час зворотної подорожі додому, замінити скло в дорозі немає жодної можливості, тож він мав намір замінити скло по приїзду до селища, в якому проживає. Щодо відсутності в автобусі тахографу позивач пояснив, що не здійснює господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезень пасажирів автобусами, до міста Києва їздив у власних справах, та разом з ним слідували його родичі, тому при експлуатації автобусу не за комерційним призначення законодавством не передбачено встановлення тахографу, а тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.10 ст. 133-1 КУпАП.

Позивач посилається на те, що його пояснення не були взяті до уваги поліцейським взводу роти 4 БУПП в Полтавській області сержантом поліції Сергєєвим Р.Є., та ним безпідставно та незаконно було складено постанову серії ДП18 № 787763 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.2 ст.121, ч.10 ст. 133-1 КУпАП, на накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що постанова винесена за відсутності доказів, що транспортний засіб, яким він керував, використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що він здійснював перевезення пасажирів автобусом в нічний час та, що технічний стан і обладнання транспортного засобу не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Крім того, позивач посилався на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився поверхнево і формально, йому не були роз`яснені права та під час винесення постанови не було надано можливості скористатися послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права, що свідчить про суттєві порушення його прав.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив скасувати постанову серії ДП18 №787763 від 28.04.2021, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 10 ст. 133-1 КУпАП.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 06.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 13.05.2021.

13.05.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Судове засідання призначено на 20.05.2021.

20.05.2021 за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції в Полтавській області належним відповідачем Управлінням патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції. Розгляд справи відкладено до 26.05.2021.

У строк, визначений судом, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

На підтвердження своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 28.04.2021 о 01 год. 05 хв. на 395 км а/д М-03 «Київ – Харків - Довжанський», ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswager Crafter, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, та у якого була тріщина вітрового скла в зоні дії склоочисників, а також здійснював перевезення пасажирів у нічний час (з двадцять другої до шостої години), не будучи обладнаним контрольним приладом реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв (тахографом), чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України, ДСТУ 3649:2010, ч.4 ст.20 Закону України «Про автомобільний транспорт», та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.121 та ч.10 ст.133-1 КУпАП (об`єднано згідно ст.36 КУпАП).

Представник відповідача посилається на те, що позивач в порушення вимог п. 2.3 (д) створював своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.

Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби» на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. За результатами перевірки транспортного засобу інспектором було складено Акт відповідності технічного етапу транспортного засобу та його обладнання від 28.04.2021. В порушення вимог ст.20 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортний засіб, яким керував позивач, не був обладнаним повіреним тахографом. Даного факту позивач не заперечує.

З приводу тверджень позивача про незаконність притягнення його до відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП, представник відповідача зазначив, що ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. У цьому разі до відповідальності притягаються водії транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів, як за наявність технічних несправностей, передбачених розділом 31 ПДР України, так і за порушення державних стандартів. У даному випадку позивачем порушено вимоги п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, оскільки автомобіль Volkswagen Crafter, номерний знак НОМЕР_1 , використовується водієм для надання послуг з перевезення пасажирів, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП в межах чинного законодавства.

Крім того, представник відповідача зазначив, що на місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правам згідно з ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи не було.

Представник відповідача посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови дотримані всі вимоги чинного законодавства України, жодних підстав для скасування постанови немає.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, від позивача надійшло письмове пояснення, в якому останній зазначив, що відзив на позов не містить належних та допустимих доказів щодо вчинення ним зазначених в постанові правопорушень, наданий відео-файл не містить доказів щодо обставин даної адміністративної справи, та підтверджує його незгоду з інкримінованими правопорушеннями. Позивач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що він займається діяльністю з надання послуг з пасажирських перевезень. Також просив не враховувати акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання в якості належного та допустимого доказу, оскільки він містить численні виправлення та закреслення, що є неприпустимим.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, у відзиві на позов просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до такого.

Суд встановив, що 28 квітня 2021 року поліцейським взводу роти 4 БУПП в Полтавській області сержантом поліції Сергєєвим Р.Є. відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №787763, згідно з якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч. 10 ст. 133-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 28 квітня 2021 року о 01 год. 05 хв. на а/д М-03 сполученням «Київ – Харків - Довжанський», 395 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswager Crafter, номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів транспортним зачобом, у якого була тріщина вітрового скла в зоні дії склоочисників, а також здійснював перевезення пасажирів у нічний час автобусом, який не був обладнаним тахографом та повіркою до нього, чим порушив п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України, ДСТУ 3649:2010, ч.4 ст.20 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В графі «До постанови додаються» зазначено «відео з б/к BIO145».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли в межах розгляду цієї справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.133-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він керуючи автобусом, який не обладнаний тахографом, здійснював перевезення пасажирів в нічний час.

Так, відповідно до ч.10 ст.133-1 КУпАП перевезення пасажирів автобусами в нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що здійснюються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, а також тих, що здійснюються автобусами, обладнаними тахографами, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно. Пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами. Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч.4 ст.20 наведеного Закону до перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що при перевезенні пасажирів автобусом у нічний час, такий автобус має бути обов`язково обладнаний контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , зазначений тип транспортного засобу Volkswager Crafter, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, – автобус загальний з кількістю сидячих місць з місцем водія – 22.

При цьому, позивач не заперечує той факт, що він керував автобусом в нічний час, факт наявності пасажирів в автобусі, а також відсутність в автобусі контрольного приладу (тахографу) реєстрації режимів праці та відпочинку водія.

Таким чином, доводи позивача про те, що в нього відсутній обов`язок встановлювати контрольний прилад (тахограф) реєстрації режимів праці та відпочинку водія, оскільки він не здійснює господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезень пасажирів автобусами, а також про те, що він не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», є неспроможними.

З приводу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.121 КУпАП, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Диспозиція вказаної частини статті є бланкетною, тобто відсилає до відповідних правил експлуатації транспортних засобів.

У цьому разі до відповідальності притягаються водії транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів, як за наявність технічних несправностей, передбачених розділом 31 ПДР України, так і за порушення державних стандартів.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов`язаний перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.

Згідно з п. 6.8.5 Державного стандарту України 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 року № 630 (далі - ДСТУ 3649:2010), на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Згідно з положеннями п. 1.1 розділу І ДСТУ 3649:2010, цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби категорій М, MG, N, NG, О, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на колісні транспортні засоби, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій на дорогах загального користування.

Як вбачається з відеозапису, що міститься на диску, який наданий відповідачем, на вітровому склі транспортного засобу Volkswager Crafter, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, наявна тріщина, у тому числі у зоні роботи склоочисників.

З урахуванням пояснень позивача, який не спростовує наявність тріщини на лобовому склі, а також встановленого факту перевезення позивачем пасажирів, суд вважає, що факт порушення позивачем вимог п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 є доведеним, а відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що обов`язковість застосування ДСТУ 3649:2010 не встановлена жодним нормативно-правовим, з огляду на таке.

Пунктом 31.1 ПДР України передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 1.1 розділу І ДСТУ 3649:2010, цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби, серед яких значаться колісні транспортні засоби, які призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій на дорогах загального користування. З огляду на те, що автобус Volkswager Crafter, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, є транспортним засобом, що використовується для перевезення пасажирів, дотримання ДСТУ 3649:2010 є обов`язковим.

Встановлені судом обставини та наявні у справі докази, в тому числі зміст дослідженого судом відеозапису, на якому зафіксовано наявність тріщини на лобовому склі в зоні дії склоочисників, а також пояснення водія з приводу відсутності тахографу в автобусі, об`єктивно свідчить про обґрунтованість тверджень відповідача про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та наявність підстав для притягнення його до відповідальності за ч. 10 ст. 133-1, ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Посилання позивача на недоведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень спростовується відеозаписом з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, який досліджено судом.

Зміст постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №787763 від 28.04.2021, складеної відносно ОСОБА_1 , свідчить про те, що вона оформлена у відповідності з вимогами ст. 283 КУпАП; адміністративне стягнення накладено з дотриманням вимог ст.36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Посилання позивача на те, що під час розгляду справи поліцейським йому не було роз`яснено прав, не надано можливості скористатися правовою допомогою, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженим судом відеозаписом, на якому відображено факт роз`яснення працівником патрульної поліції прав позивачу, передбачених чинним законодавством України. При цьому, зміст відеозапису свідчить про те, що позивач не звертався з будь-якими клопотаннями до поліцейського, в тому числі щодо забезпечення можливості надати письмові пояснення та скористатися правовою допомогою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення, мали місце, зважаючи на відсутність будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №787763 від 28.04.2021. Відповідно безпідставними суд визнає і вимоги позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення, які є похідними.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі, щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то сплачена сума судового збору не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 72-79, 139, 241-244, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: вул. Кременчуцька, 2В, с.Розсошенці Полтавського району Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.В. Пронька