Рішення № 97199297, 27.05.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7073/20

Провадження № 2/369/674/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27.05.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області

у складі: головуючої судді – Дубас Т.В.,

при секретарі судових засідань – Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завдану підприємству, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, посилаючись на те, що згідно Статуту КП «Боярка - Водоканал» директора підприємства призначає Боярська міська рада.

Так, розпорядженням № 02-15/67 від 18 квітня 2016 року на посаду в.о. директора КП «Боярка - Водоканал» було призначено ОСОБА_1 .

19 квітня 2016р. ОСОБА_1 фактично приступив до виконання своїх обов`язків.

Пунктом 4.2. Статуту підприємства визначено, що директор організовує роботу підприємства в межах своєї компетенції і несе відповідальність за її наслідки. Видає накази у відповідності з трудовим законодавством, приймає і звільняє з роботи працівників, в тому числі заступників керівника та спеціалістів підрозділів апарату управління та структурних підрозділів.

У період перебування Відповідача на посаді в.о. директора підприємства, між Відповідачем та провідним юрисконсультом ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, наслідком яких стало застосування до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного впливу у вигляді доган та подальше її звільнення на підставі п.3 ч. 1 ст.401 КЗпП України.

Провідний юрисконсульт ОСОБА_2 скориставшись своїм правом передбаченим ст. 232 КЗпП України, оскаржила отримані догани та звільнення (постанова Апеляційного суду Київської області від 06.03.2018р. справа № 369/10158/16).

Після цього, ОСОБА_2 подала ще один позов до КП «Боярка - Водоканал» щодо відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з моральними стражданнями пов`язаними з винесенням доган та звільненням, застосовуючи ст. 237-1 КЗпП України. В позові ОСОБА_2 звернула увагу на те, що в результаті винесення доган та звільнення вона отримала моральні страждання, що призвело у неї до погіршення стану здоров`я; підвищення артеріального тиску, встановлено вегето-судинну дистонію та проблеми дерматологічного характеру. Результатом судового розгляду було винесено постанову Київського Апеляційного суду від 10.07.2019 р. справа № 369/4928/18.

За постановою Київського Апеляційного суду від 10.07.2019 р. по справі №369/4928/18 рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області залишається без змін, а саме: стягнуто з КП «Боярка - Водоканал» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 704,80 гри.

31.07.2019 року ОСОБА_2 звернулася до КП «Боярка - Водоканал» з вимогою виплати вищевказаних коштів. Таким чином, 31.07.2019 р. підприємство виплатило кошти в сумі 30 000,00 грн. (враховуючи податки та військовий збір) та 06.08.2019 року повернуло судовий збір в розмірі 704,80 грн., про що свідчать довідка та картка рахунку.

Наразі, ОСОБА_1 на посаді в.о. директора не працює, його було звільнено з займаної посади розпорядженням Боярської міської ради від 16.12.2016 року №02-15/134. Але, відповідач як посадова особа, на підставі п. 6 ст. 134 та ст. 237 КЗпП несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству.

Оскільки накази про звільнення підписував Відповідач, тому позивач вважає, що відповідальність нести йому, як керівнику підприємства, який приймав таке рішення.

Така матеріальна відповідальність може бути покладена лише на службову особу, безпосередньо винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Безпосередньо винною в цьому службовою особою є керівник підприємства, установи, організації, який підписав наказ про незаконне звільнення чи переведення працівника або ж не виконав судового рішення про поновлення його на роботі.

В зв`язку з виконанням рішення суду та виплатою ОСОБА_2 коштів, КП «Боярка - Водоканал» було завдано матеріальні збитки на вищевказану суму, що стало причиною несвоєчасних розрахунків за використані енергоносії, неможливість вчасно оплатити матеріали, необхідні для виконання роботи.

Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Боярка- Водоканал» суму 30 704,80 грн.( тридцять тисяч сімсот чотири гривні 80 коп.) та сплачений судовий збір.

18 листопада 2021 року до суду відповідачем було направлено письмовий відзив на позовну заяву, у якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що КП «Боярка-Водоканал» обгрунтовує свої вимоги про відшкодування шкоди завданої підприємству постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справі №369/4928/18 за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Дубас Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» про стягнення моральної шкоди.

Про зазначену вище справу №369/4928/18 та судові рішення у цій справі, зокрема і про постанову постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справа №369/4928/18, відповідачу стало відомо 26 жовтня 2020 року за результатами ознайомлення з матеріалами справи № 369/7073/20 за позовом КП «Боярка- Водоканал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої підприємству. Отже, ОСОБА_1 не був стороною та не брав участь у справі № №369/4928/18.

Отже, відповідач вважає, що рішення суду, а саме - постанова Київського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у справі №369/4928/18 немає преюдиційного значення для вирішення цивільної справи № 369/7073/20 за позовом КП «Боярка-Водоканал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої підприємству.

Також вважає за необхідне зазначити, що у справі №369/4928/18 не встановлено обставин щодо персональної вини в.о. директора КП «Боярка-Водоканал» у звільненні ОСОБА_2 з КП «Боярка-Водоканал».

Також звертає увагу суду, що станом на сьогоднішні день він вже не обіймає посаду в.о. директора КП «Боярка-Водоканал» та відповідно не є службовою особою позивача, що є обов`язковою умовою повної відповідальності, передбаченої п.8 ч.1 ст.134, 237 КЗпП України, а тому на нього не може бути покладена вказана відповідальність.

11 грудня 2020 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив у якій вони просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідачем ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода позивачу.

У судовому засіданні, яке було призначено на 05 травня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 05 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 05 травня 2021 року була оголошено перерва до 16 години 30 хвилин.

У судове засідання 05 травня 2021 року о 16 годині 30 хвилин, будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце проведення судового засідання сторони в судове засідання не з`явилися, від представника позивача, а також від відповідача надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому за таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи та ухвалити рішення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що розпорядженням Боярського міського голови №02-15/67 від 18 квітня 2016 року виконуючим обов`язки директора комунального підприємства «Боярка-Водоканал» на період до погодження міською радою кандидатури на посаду директора комунального підприємства «Боярка-Водоканал» був призначений відповідач ОСОБА_1 .

Згідно наказу КП «Боярка-Водоканал» № 41-к від 18.04.2016 р ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора КП «Боярка-Водоканал» тимчасово з 19 квітня 2016 року.

Розпорядженням Боярського міського голови від 16.12.2016 р. № 02-15/134 відповідач був звільнений із займаної посади.

18.11.2016 року за наказом в.о. директора КП «Боярка Водоканал» №162 ОСОБА_2 було звільнено з посади провідного юрисконсульта за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

У період перебування Відповідача на посаді в.о. директора підприємства, між Відповідачем та провідним юрисконсультом ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, наслідком яких стало застосування до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного впливу у вигляді доган та подальше її звільнення на підставі п.3 ч. 1 ст.401 КЗпП України.

Провідний юрисконсульт Місаілова Л.Р. скориставшись своїм правом передбаченим ст. 232 КЗпП України, оскаржила отримані догани та звільнення (постанова Апеляційного суду Київської області від 06.03.2018р. справа № 369/10158/16).

Після цього, ОСОБА_2 подала позов до КП «Боярка - Водоканал» щодо відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з моральними стражданнями пов`язаними з винесенням доган та звільненням, застосовуючи ст. 237-1 КЗпП України. В позові ОСОБА_2 звернула увагу на те, що в результаті винесення доган та звільнення вона отримала моральні страждання, що призвело у неї до погіршення стану здоров`я; підвищення артеріального тиску, встановлено вегето-судинну дистонію та проблеми дерматологічного характеру. Результатом судового розгляду було винесено постанову Київського Апеляційного суду від 10.07.2019 р. справа № 369/4928/18.

Згідно постанови Київського Апеляційного суду від 10.07.2019 р. по справі №369/4928/18 рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області залишається без змін, а саме: стягнуто з КП «Боярка - Водоканал» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 704,80 гри.

31.07.2019 року ОСОБА_2 звернулася до КП «Боярка - Водоканал» з вимогою виплати вищевказаних коштів.

Таким чином, 31.07.2019 р. підприємство виплатило кошти в сумі 30 000,00 грн. (враховуючи податки та військовий збір) та 06.08.2019 року повернуло судовий збір в розмірі 704,80 грн., про що свідчать довідка та картка рахунку.

Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначений законом.

На підставі ст. 237 КЗпП України суд покладає па службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Статтею 130 КЗпП України, передбачені загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівника, а саме: працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям працівниками», п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної установі у зв`язку з оплатою звільненому працівнику часу вимушеного прогулу. Такий обов`язок покладається на службову особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в них випадках настає незалежно від форми вини.

При цьому, винна у незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Вбачається, що відповідач на час звільнення ОСОБА_2 займав посаду в.о. директора КП «Боярка-Водоканал».

Враховуючи вище перелічені норми законодавства представник позивача зазначає, що обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної КП «Боярка-Водоканал» у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн., покладається на в.о. директора КП «Боярка-Водоканал» Хижняка С.М.

Однак, суд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки вважає, що вина відповідача ОСОБА_1 є недоведеною.

У відповідності до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо обов`язку відповідача по відшкодуванню шкоди, заподіяної КП «Боярка-Водоканал» у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику моральної шкоди, з огляду на наступне.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти. Неправомірність поведінки особи, якою визнається будь-яка поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. Наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття рішення про відшкодування завданої шкоди і лише при доведенні винних протиправних дій чи бездіяльності працівника настає його матеріальна відповідальність.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» слід відмовити, у зв`язку з їх недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1191 ЦК України, ст.ст.3, 130, 134, 136, 237 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280 - 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Боярка-Водоканал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завдану підприємству – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому рішення суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Т.В. Дубас