Рішення № 97199204, 26.05.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7563/19

2-др/357/113/21

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., при секретарі – Чайка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника відповідача адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

10.07.2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.03.2020 року, просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №4С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:008:0016 загальною площею 1,4195 га, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №4С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дари Ланів», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:008:0015 загальною площею 1,4195 га,скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права – права оренди земельної ділянки з кадастровим номером3220486000:04:008:0016 загальною площею 1,4195 га, індексний номер: 44605217 від 14.12.2018 09:30:17 та припинити право оренди ФГ «Пролісок» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:008:0016 загальною площею 1,4195 га, що виникло на підставі Договору оренди землі №4С від 10.12.2018 року, укладеного ОСОБА_2 та ФГ «Пролісок», скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права – права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:008:0015 загальною площею 1,4195 га, індексний номер: 44604746 від 14.12.2018 09:20:29 та припинити право оренди ФГ «Дари Ланів» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:008:0015 загальною площею 1,4195 га, що виникло на підставі Договору оренди землі №4С від 10.12.2018 року, укладеного ОСОБА_2 та ФГ «Дари Ланів», витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером3220486000:04:008:0016 загальною площею 1,4195 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Дари Ланів» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:008:0015 загальною площею 1,4195га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, внести зміни до договору оренди землі №34 від 07.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», стягнути солідарно з відповідачів на їх користь понесені ним судові витрати.

02.08.2019 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 16.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

27.04.2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви ПОСП «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, відмовлено.

29.04.2021 року представник відповідача Фермерського Господарства «Дари Ланів», адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 19.05.2021 року, подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 27.04.2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори», однак під час винесення рішення не було вирішено питання про судові витрати, які були понесені ФГ«Дари Ланів», при розгляді справи, які складаються із сплачених на користь адвоката Марценюк Л.А. витрат на правничу допомогу. 01.15.2020 року між нею та ФГ «Дари Ланів» укладено договір про надання правової допомоги №06/20. 29.04.2021 року між нею та ФГ «Дари Ланів`складено акт виконаних робіт (наданих послуг) №1, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. гонорар адвоката за надані вищевказані послуги, а 5 000,00 грн. – гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору, так як рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 27.04.2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори». Разом з тим, ФГ «Дари Ланів`був позбавлений права подати свій відзив на позовну заяву у зв`язку з тим, що господарство не має в штаті адвоката, а договір про надання правової допомоги був укладений з нею лише 01.12.2020 року і єдиним документом, який міг подати адвокат на стадії судового розгляду по суті, це стали письмові пояснення, які додані до матеріалів справи, яка є першою заявою відповідача ФГ «Дари Ланів». В письмових поясненнях зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат – 10 000,00 грн. Тобто, заявлений ФГ «Дари Ланів`розмір суми судових витрат відповідає фактично сплаченому розміру та вказаному в акті виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 29.04.2021 року. Тому, просила ухвалити у справі № 357/7563/19 додаткове рішення, у якому вирішити питання про судові витрати, а саме: стягнути з позивача – ПОСП «Сидори» судові витрати понесені відповідачем ФГ «Дари Ланів`за надання правничої допомоги адвокатом в розмірі 10 000 грн..

20.05.2021 року представник позивача, адвокат Тетеря Світлана Ігорівна, подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке обґрунтоване тим, що представник відповідача ФГ «Дари Ланів» вніс до складу витрат нібито пов`язаної з розглядом справи правничої допомоги, витрати, щодо узгодження з клієнтом правової позиції. Ознайомлення адвокатом свого клієнта зі змістом уже наданої чи надаваної юридичної послуги, чим за своєю суттю є діяльність, описана у п. 3 наданого адвокатом Марценюк Л.А. детального опису, взагалі не можна кваліфікувати як правничу допомогу і такі дії представника відповідача жодним чином не стосуються правничої допомоги. Також, відповідач ФГ «Дари Ланів`своїм правом не скористався і не подав до суду відзив, а отже і не надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Крім того, заявляючи витрати на професійну правничу допомогу, ФГ «Дари Ланів» не навело поважності причин, з яких за півтора року розгляду справи не спромоглось надати суду відзив на позовну заяву з попереднім розрахунком судових витрат. У той же час твердження щодо неможливості для ФГ «Дари Ланів`подати документи до суду через відсутність у штаті адвоката мають критично сприйматись судом, оскільки відповідно до ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені, або через представника. Відтак, ФГ «Дари Ланів» мало можливість звернутись до суду із відзивом, що свідчить про недобросовісність його дій. Таким чином, невиконання стороною справи свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат, про які він не зазначив у першій заяві по суті справи. В зв`язку з вищевикладеним просила відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, 26.05.2021 року представник позивача, адвокат Тетеря Світлана Ігорівна, подала до суду заяву, в якій просила судове засідання проводити у відсутності відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та представник відповідача адвокат Марценюк Л.А.зробила письмову заяву до судових дебатів про те, що докази щодо понесених відповідачем судових витрат будуть надані до суду у передбачений термін.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що рішенням суду від 27.04.2021 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник відповідача на підтвердження стягнення судових витрат надала копію договору про надання правової допомоги №06/20 від 01.12.2020 року, копію додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги №06/20 від 01.12.2020 року, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 29.04.2021 року, детальний опис наданих послуг від 29.04.2021 року, платіжне доручення №339 від 28.04.2021 року на суму 10 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (Т. 3 а.с. 3-8).

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги №06/20 від 01.12.2020 року, за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду в гривнях в готівковій формі або шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок адвоката відповідно до вартості послуг, визначених у додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 4.2. у разі, якщо буде досягнуто мету представництва клієнта в судах України (прийнято судове рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000,00 грн. (гонорар успіху).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиція, викладеної в постанові Великої палати Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено фактичні витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №339 від 28.04.2021 року на суму 10 000 грн., що платником коштів є ФГ «Дари Данів», отримувач ОСОБА_3 , призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору №06/20 від 01.12.2020 року, у справі № 357/7563/19 (Т. 3 а.с. 6). Також, представником відповідача подано детальний опис послуг за договором про надання правничої допомоги від 29.04.2021 року та копію акта виконаних робіт (наданих послуг) від 29.04.2021 року.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Так, від представника позивача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.), надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, представник позивача належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, до заперечень не надала.

Разом з тим, представник позивача в своєму клопотанні про відмову у відшкодуванні витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача ФГ «Дари Ланів», зазначає, що відповідач ФГ «Дари Ланів`не повідомив суд та їх, як сторону по справі, в порушення вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України, що у майбутньому буде понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги чи будь-які інші витрати, оскільки вони не скористались своїм правом і не подали до суду заяву по суті спору (відзив), в якій повинні були б вказати про очікувані витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 904/4494/18, Суд дійшов висновку, що невиконання стороною у справі свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат.

Тобто, відповідач мав надати до суду разом з першою заявою по суті спору (відзив) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи, у строки визначені законом.

Однак, судом враховується, що договір між відповідачем ФГ «Дари Ланів» та адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною було укладено лише 01.12.2020 року, тобто після того, як було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, тому питання щодо судових витрат відповідача на стадії підготовчого провадження не було вирішено. Також, судом враховується те, що першою заявою, яка була подана відповідачем - це письмові пояснення від 02.12.2020 року, в яких було зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат відповідача ФГ «Дари Ланів» в розмірі 10 000,00 грн. та було заявлено, що докази витрат у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Отже, у зв`язку з вищевикладеним, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір обґрунтований, приймає до уваги конкретні обставини справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, дійшов висновку, про ухвалення додаткового рішення, тому стягує з позивача на користь відповідача ФГ «Дари Ланів» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача, адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про ухвалення додаткового рішення, задовольнити.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (ідентифікаційний код: 32638083, місцезнаходження: 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь Фермерського господарства «Дари Ланів» (ідентифікаційний код: 32796613, місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Додаткове рішення складено 26.05.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко