Рішення № 97199181, 27.05.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/172/21

Провадження № 2/347/241/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Борисової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

26.01.2021 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів, яка мотивована тим, що між ОСОБА_1 а Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено Договір про надання йому кредитних коштів № 0420-3485 від 24.06.2020 року, відповідно до якого він отримав позику.

Позивач вказаний договір недійсним, зважаючи на наступне: ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте ним не було підписано даний договір.

Відповідачем не було повідомлено його письмово та не надано всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що йому, як позичальнику, об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Однак, прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чек-боксі галочки на сторінці сервісу з надання он-лайн позик Відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Оскільки порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», Договір про надання позики, укладений між ним та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Позивач звертає увагу суду, що Договір № 0420-3485 від 24.06.2020 року про надання позики на умовах фінансового кредиту укладений між ним та відповідачем містить ознаки Кредитного договору, однак в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту.

Працівниками ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не було надано йому розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований йому відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, ніж зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів.

Відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Йому було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладання зазначеного договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як йому запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.

Розмір нарахованих відсотків, за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Просить визнати недійсним договір № 0420-3485 від 24.06.2020 року укладений між ним - ОСОБА_1 - та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, повідомлений про день та час розгляду справи своєчасно та належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що кредитний договір №0420-3485 від 24.06.2020 року між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до правил надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення договору та є його невід`ємною частиною, забезпечує дотримання відповідачем вимоги щодо письмової форми для даного виду договору. Даний договір укладений з використанням інформаційно-технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Позивач в момент реєстрації на сайті відповідача створив власний Особистий кабінет (п.2.1.12 Правил), який є сукупністю захищених сторінок. Особистий кабінет забезпечує позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору. Правилами надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення договору та є його невід`ємною частиною, встановлюється порядок укладення кредитного договору.

Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 вказаного Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа. Відповідно до п.5.2 правил надання грошових коштів у кредит, заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті заявника/позичальника, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.12 спірного кредитного договору наявний електронний підпис позивача одноразовим ідентифікатором № А893.

Щодо ненадання повної інформації відповідачем про умови кредитування, що розміщені на сайті товариства, повідомили, що на офіційному веб-сайті відповідача, у вільному доступі для всіх клієнтів відповідача розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення. Крім того, спірний договір кредиту є не першим укладеним між сторонами кредитним договором та попередні договори позивач виконав у повному обсязі. Тому, посилання позивача на недобросовісність відповідача щодо надання інформації, надання неповної інформації чи приховування інформації під час укладання договору є безпідставними та не відповідають дійсності.

ЗУ «Про споживче кредитування» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу ч.2 ст.3 цього Закону.

Щодо надмірного нарахування пені за порушення грошового зобов`язання – її розмір та порядок нарахування визначено п.6 спірного договору та погоджено сторонами, а відповідач згідно ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення корона вірусної хвороби (COVID-19)» не здійснює нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з нижче наведених підстав.

Судом встановлено, що 24.06.2020 року між позивачем (позичальником) та відповідачем (кредитором) був укладений кредитний договір № 0420-3485 в електронній формі.

Згідно вказаного кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надає позичальникові, ОСОБА_1 , кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається строком на 27 днів, тобто до 20.07.2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 154 % річних від суми кредиту в розрахунку 54% від суми кредиту за кожен день користування.

Пунктом 10 договору передбачено, що клієнт отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначено, що договір підписано електронним підписом, зазначені паспортні дані позивача, місце прописки і вказано рахунок позичальника. В додатку до договору про надання фінансового кредиту містяться анкетні дані позивача.

Позивач стверджує, що перед укладенням кредитного договору відповідач не ознайомив його з умовами кредитування, як і не надав йому правила надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору. Позичальнику не була надана інформація, яка стосується суті наданих фінансових послуг. Оскільки відповідач не дотримався вимог ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому позивач вважає, що згідно ст.215 ЦК України є підстави для визнання кредитного договору недійсним.

За змістом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі.

Так, укладенню електронного договору позики передували поетапні дії позивача з реєстрації як користувача на сайті відповідача шляхом створення унікального акаунту користувача (особистого кабінету) та заповнення анкети позичальника з його особистими персональними даними, паспортними даними, реєстраційним номером облікової картки платника податків, номерами контактних засобів зв`язку (телефонів), місця фактичного проживання і місця реєстрації того, а також даних банківської картки ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем. Позивач не заперечує й те, що отримав від відповідача 7000 грн. кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2,3, ст.6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.ч.1,2 ст.1054, ч.ч.1,2, ст.1056 ЦК України за договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів суми позики (кредиту), причому тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом (позикою), розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, презумпція свободи договору та диспозитивність законодавчої регламентації відносин позики і кредитування надають сторонам договору позики (кредитного договору) право самостійно визначати будь які умови договору, в тому числі розмір і порядок плати за користування позикою, за однією лише умови - щоб домовленість сторін не суперечила законодавству.

Норми ЦК України підтверджують можливість самостійного визначення сторонами порядку сплати та розміру плати залежно від низки факторів, серед яких, зокрема, строк користування позикою (кредитом). Тому умови про конкретний розмір плати за користування позикою (комісійної винагороди), визначений залежно від конкретного строку користування позикою, і умови про збільшений розмір плати, що застосовується у разі порушення строків (термінів) повернення позики та перевищення встановленого договором строку користування позикою, повністю відповідають положенням закону і не суперечать актам чинного в Україні законодавства.

Умови Договору позики погодженні сторонами до його укладання, викладенні в тексті Договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображенні у графіку платежів, що є невід`ємною частиною Договору позики.

Внаслідок відображення у Графіку платежів сум, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи обману щодо обставин, які мають істотне значення.

Через особливість укладання договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, яке здійснюється дистанційно відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», виключається прямий контакт позичальника з позивачем та можливість спонукання позичальника до укладання договору, можливість застосування до нього фізичного чи психічного тиску.

Таким чином, укладання Договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в т.ч. позивача, шляхом вчинення спільних дій та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Згода позивача з умовами надання позики на погоджених умовах та встановленням з відповідачем правових відносин підтверджена тією обставиною, що після отримання від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суми позики, позивачем не здійснено зворотного переказу коштів відповідача як помилково одержаних.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафам, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Оспорюванні позивачем умови договору позики не суперечать нормам чинного законодавства України та погодженні сторонами Договору позики відповідно до ст.ст. 6,536,626-628,1046,1048,1054,1056-1 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагента, оплатності користування чужими грошовими коштами, правових наслідків порушення зобов`язання.

Оспорюваними умовами договору позики не порушуються права позивача, виключно у захисті яких полягає завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Умови договору позики не суперечать вимогам п.3,5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку є кількість речей того є роду та такої є якості.

Виходячи з приводу договору позики, для позикодавця у зобов`язанні встановлюється тільки один обов`язок, невиконання або неналежне виконання якого може мати наслідком відповідальність позикодавця, передати позичальнику суму позики.

Одночасно, за змістом імперативної норми абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей, або інших речей, визначених родовими ознаками.

Без передання позикодавцем позичальнику суми позики договір позики не є укладеним.

Відповідно, встановлення у договорі позики відповідальності позикодавця за невидачу суми позики не має сенсу, оскільки до її видачі договір не є укладеним, а отже, не породжує юридичних наслідків у вигляді встановлення взаємних прав і обов`язків сторін та їх відповідальності за невиконання таких обов`язків.

Встановлення у кредитному договорі процентів та комісії є платою за користування чужими грошовими коштами, в тому числі понад погоджені сторонами терміни (строки), і не є в розумінні п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» компенсацією за невиконання зобов`язань за договором.

Таким чином, умови договору позики не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача і не є несправедливими. Принцип рівності сторін не порушений укладанням договором позики.

У зв`язку із наведеними, спірний кредитний договір не суперечать вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», а доводи позивача є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки оспорюваний позивачем договір позики не суперечить нормам чинного законодавства України та погоджений сторонами відповідно до статей 6,536,626-628,1046 та 1048 ЦК України щодо свободи договору, визначення сторонами його умов, вибору контрагентів, платності користування чужими коштами, а також зважаючи на те, що оспорюваним договором позики не порушуються права позивача, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.11,203,215,233,509,526,610-612,1046,1048 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів та визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору №0420-3485 від 24.06.2020 року залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.С. Драч