Вирок № 97198281, 26.05.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5596/21

Провадження № 1-кп/161/688/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 26 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурора - Шпоти О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Бакаєвича А.В.,

представника потерпілої - Щербяка Н.В.,

представника цивільного відповідача - Солтисюка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020030130000540, що надійшов з Луцької окружної прокуратури 25.03.2021 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шкроби Ковельського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого водієм ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД», не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 05.06.2020 близько 13.15 год., керуючи технічно справним автобусом-D марки «Еталон А-079.54» д.н.з. НОМЕР_1 в с.Струмівка Луцького району, рухаючись ним у напрямку м. Луцька Волинської області зі швидкістю 50 км/год по крайній правій смузі автодороги Н-22 сполученням «Устилуг-Луцьк-Рівне», яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, при виявленні на проїзній частині пішохода ОСОБА_2 , яка відноситься до людей похилого віку, до яких усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними, яка здійснювала перехід проїзної частини зліва направо відносно напрямку руху автобуса, проявив безпечність та неуважність, не правильно оцінив дорожню обстановку, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу,що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди та згідно висновку експерта №510 від 06.07.2020 пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, забою головного мозку важкого ступеню, посттравматичного САК (субарахноідальний крововилив), гострих субдуральних геморагічних нашарувань, закритої травми грудної клітки, закритого перелому 5-го ребра справа, забою обох легень, закритого перелому сідничної кістки справа без зміщення, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 п.1.7, п.2.3 б, п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

- в порушення вимог п.1.7 Правил дорожнього руху України, водійне був особливо уважним до таких категорій учасників дорожнього руху, як, зокрема, пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;

- в порушення вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху, він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну;

- в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження визнав повністю. Цивільний позов КП «Луцька міська клінічна лікарня» про відшкодування збитків, завданих злочином визнав повністю. Суду дав показання, що 05.06.2020 в обідню пору керував в с.Струмівка Луцького району автобусом марки «Еталон А-079.54» д.н.з. НОМЕР_1 (під час виконання рейсу по перевезенню пасажирів, оскільки працював у ТзОВ «Преміум сервіс ЛТД»), рухався у напрямку м. Луцька з невеликою швидкістю. Помітивши на проїзній частині пішоходів (двох жінок), які переходили дорогу (у невстановленому місці), пригальмував, побачив, що вони зупинились на розподільчій смузі, тому продовжив рух. Тоді несподівано одна з жінок почала перебігати дорогу, а коли інша її окликнула, то вона почала метатись по дорозі, тому він, проявивши безпечність та неуважність, не вжив заходів для зупинки транспортного засобу,що призвело до наїзду. У вчиненому щиро розкаявся, вживав усіх заходів щодо надання допомоги потерпілій у лікуванні, просив суворо його не карати. Щодо наявного у нього права керування, пояснив, що керування транспортними засобами є його основним джерелом доходу, оскільки він працював та працює водієм.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, згідно поданої заяви цивільний позов про відшкодування завданих збитків (моральної шкоди та матеріальної шкоди), заявлений нею до ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД», як до роботодавця обвинуваченого, а також до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп», у якій застрахований автомобіль винуватця ДТП, просила задовольнити у повному обсязі. Щодо міри покарання - покладається на розсуд суду.

Вказана позиція потерпілої підтверджена і поясненнями її представника - адвоката Щербяка Н.В.

Представник цивільного відповідача - ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД»поданий позов заперечив, про що подав письмовий відзив, просив відмовити у заявленому потерпілою цивільному позові.

Представник ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп», до якої потерпілою заявлено цивільний позов про страхове відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в зв`язку з чим судове засідання проведено за його відсутності.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяла потерпілій тяжке тілесне ушкодження,підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 суд виходить із вимог ст.65 КК України та роз"яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо), та обставин, що пом"якшують і обтяжують покарання.

Так, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст.ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд насамперед виходить із позиції самої потерпілої, яка постраждала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, при цьому, у категорії справ, де форма вини є необережною, саме позиція потерпілої, на думку суду, є визначальною: потерпіла ОСОБА_2 , згідно поданої нею письмової заяви та пояснень її представника безпосередньо в судовому засіданні - не наполягала на суворому покаранні обвинуваченого та щодо міри покарання покладалась на розсуд суду, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, висловив жаль з приводу події злочину, враховуючи також його особу, який не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю, активно сприяв у розкритті вчиненого ним злочину, має постійне місце проживання та роботи (працює водієм), де характеризується виключно позитивно, одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина; те, що він раніше жодного разу не порушував вимог ПДР України та не притягувався до адміністративної відповідальності, тому суд, з врахуванням конкретних обставин даної справи та позиції потерпілої щодо покарання, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст.286 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України.

Додаткове покарання, що передбачене санкцією статті 286 ч.2 КК України, судом не застосовується, оскільки, як встановлено обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп`яніння, не залишав місце дорожньо-транспортної пригоди та відразу ж надав допомогу потерпілій; при цьому, керування транспортними засобами є основним та єдиним джерелом його доходу та засобом для існування його, сім`ї та малолітньої дитини, а також єдиною можливістю для відшкодування завданих ним збитків.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень та відповідатиме вимогам ст.50 КК України.

На підставі ст.128, 129 КПК України, ст.1206 ЦК України цивільний позов КП "Луцька міська клінічна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь КП «Луцька міська клінічна лікарня» 28 214 (двадцять вісім тисяч двісті чотирнадцять) грн понесених витрат на лікування потерпілої, підтверджених довідкою №1621/2.8.20 від 22.09.2020.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1166, 1167, 1172, 1177 ЦК України цивільний позов представника потерпілої (цивільного позивача) в інтересах потерпілої ОСОБА_2 до ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД», ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, задовольнити частково:

-стягнути з ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД» на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.;

-стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» на користь потерпілої ОСОБА_2 16 261 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 66 (шістдесят шість) коп. завданої матеріальної шкоди та 13 000 (тринадцять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Матеріальна шкода судом стягується відповідно до ступеню вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, з врахуванням наявності медичних рекомендацій та чеків, квитанцій, що підтверджують придбання медичних препаратів. При цьому, не підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 550, 05 грн., оскільки відповідними документами не підтверджено, що дані витрати понесені потерпілою для придбання медичних препаратів.

При вирішенні цивільного позову заявленого представником цивільного позивача в інтересах потерпілої ОСОБА_2 до ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД» суд виходив із того, що відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував та перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД», у власності якого знаходився траспортний засіб марки «Еталон А-079.54» д.н. НОМЕР_1 (що стверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 ), спричиняючи 05.06.2020 ДТП, тобто заподіюючи шкоду (що встановлена даним судовим рішенням), діяв під час виконання своїх трудових обов`язків, тому спричинена потерпілій моральна шкода підлягає стягненню з ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД».

При вирішенні цивільного позову заявленого представником цивільного позивача в інтересах потерпілої ОСОБА_2 до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп», суд виходив із того, що матеріальна шкода, що підтверджена документально, підлягає стягненню в повному об`ємі на підставі Полісу №ЕР-146356543, відповідно до наступних норм законодавства.

Так, ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає порядок страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням потерпілого, а саме:

-п.24.1. - у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Так, витрати потерпілої, понесені нею у закладі охорони здоров`я підтверджені виписками із медичної документації та касовими чеками та квитанціями, наявними у матеріалах провадження.

При розгляді позову про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судом враховано, що відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується також моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

А тому моральна шкода в цій частині підлягає стягненню з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначену Полісом №ЕР-146356543 (виходячи від суми 260 000 грн).

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди, з врахуванням ступеню спричиненої шкоди, відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілої та характеру вимушених змін у її життєвих стосунках.

В решті позовних вимог представника потерпілої Н.В.Щербяка в інтересах потерпілої ОСОБА_2 - відмовити.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, залишити за належністю законному володільцеві.

Арешт, накладений на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події від 05.06.2020 (ухвала слідчого судді від 12.06.2020), відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, - скасувати.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 286 ч.2 КК України, призначивши покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов КП "Луцька міська клінічна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь КП «Луцька міська клінічна лікарня» 28 214 (двадцять вісім тисяч двісті чотирнадцять) грн понесених витрат на лікування потерпілої.

Цивільний позов представника потерпілої (цивільного позивача) в інтересах потерпілої ОСОБА_2 до ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД», ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, задовольнити частково:

-стягнути з ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД» на користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.;

-стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» на користь потерпілої ОСОБА_2 16 261 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 66 (шістдесят шість) коп. завданої матеріальної шкоди та 13 000 (тринадцять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Речові докази:

- автобус марки «Еталон А-079.54» д.н.з. НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - залишити за належністю законному володільцеві ТзОВ «Преміум-Сервіс ЛТД».

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в доход держави 6 210 (шість тисяч двісті десять) грн 80 (вісімдесят) коп. судових витрат у справі за проведення експертиз.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 12.06.2020 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко