Рішення № 97197643, 17.05.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1628/20

Провадження № 2/463/208/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Автогаражний кооператив «Пасічник» про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті її дядька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, яку вона прийняла шляхом відповідної заяви. Вона являється єдиним спадкоємцем майна спадкодавця за заповітом. На частину майна спадкодавця - квартиру АДРЕСА_2 , яка за життя належала спадкодавцеві, нотаріус видав їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Серед спадкового майна також був гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник» по АДРЕСА_1 , який належав її дядькові ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі заповіту від 16.10.1995 року, згідно якого вищезазначений гаражний бокс, померлий ОСОБА_5 заповів у рівних частинах своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . В свою чергу, ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , адже він, як спадкоємець, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник» по вул.Таджицька,6 у м.Львові. ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймав спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 . Згідно довідки № 26/819 від 20.08.2019 року, що видана Автогаражним кооперативом «Пасічник», ОСОБА_5 був членом Автогаражного кооперативу «Пасічник» та повністю вніс свій пайовий внесок, заборгованість по пайових внесках відсутня. Гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник» по АДРЕСА_1 , належав померлому ОСОБА_5 , про те за життя він не оформив право власності на даний гаражний бокс. Даний гаражний бокс був введений в експлуатацію у 1973 році, побудований за його власні кошти на відведеній кооперативу земельній ділянці, згідно рішень виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 530 від 15.08.1963 року № 545 від 19.09.1968 року та № 192 від 06.04.1972 року. Згідно довідки № 1/9362, що видана Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 02.08.2019 року, даний гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», по АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалось. У зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на вищевказаний гаражний бокс, нотаріус не зміг їй видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території АДРЕСА_1 , та підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 11/02-31 від 21.09.2019 року. Гаражний бокс, який належав спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі заповіту від 16.10.1995 року після смерті батька ОСОБА_5 , визнається належним їй, як спадкоємцю за заповітом з моменту відкриття спадщини, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 , дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Враховуючи наведе, просить позов задовольнити.

Справа поступила до суду 21.02.2020 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 04.03.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Крім цього, судом витребувано з Львівського державного нотаріального архіву матеріали спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 16.09.2020 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи Автогаражний кооператив «Пасічник».

26 жовтня 2020 року на адресу суду поступили належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися за клопотанням сторін та у зв`язку із запровадженням карантину на території України.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08.12.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судові засідання були призначені на 01.02.2021 року, 02.03.2021 року та 12.04.2021 року, при цьому, неодноразово відкладалися за клопотанням позивача, а також неявкою відповідача та третьої особи у судові засідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 17.05.2021 року не з`явилася без поважних причин, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. В судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2021 року, відповідач позовні вимоги підтримала. Зазначила, що позивач успадкувала гаражний бокс, однак не може оформити право власності у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Голова правління автогаражного кооперативу рекомендував звернутися з позовом до суду. Також зазначила, що вона із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.

З врахуванням наданих пояснень в судовому засіданні, суд вважає за можливим завершувати розгляд справи у відсутності відповідача.

Представник третьої особи Автогаражного кооперативу «Пасічник»» в судове засідання не з`явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, разом з тим, голова правління Процак О.Р. подав суду заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників процесу, які в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, матеріали спадкової справи № 3/2019, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.09.1984 року, актовий запис № 464, вбачається, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 уклали шлюб 22.09.1984 року (а.с.9).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.07.1987 року вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.77).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.02.2019 року, актовий запис № 261 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно заповіту від 26.09.2018 року та Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 26.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 заповів усе своє майно своїй племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.11-12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.08.2019 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 (а.с.13, 14).

З постанови приватного нотаріуса Левицького А.В. від 21.09.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», по АДРЕСА_1 , оскільки право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в установленому законом порядку (а.с.15).

Як вбачається із заповіту ОСОБА_5 від 16.10.1995 року, гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», по АДРЕСА_1 останній заповів у рівних частинах своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.16).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 28.08.2000 року, актовий запис № 5272 вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 31.07.2018 року, актовий запис № 649 вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.26).

Згідно довідки Автогаражного кооперативу «Пасічник» від 20.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_5 був членом авто-гаражного кооперативу «Пасічник», і йому належав гаражний бокс № НОМЕР_1 , введений в експлуатацію в 1973 року, побудований за власні кошти на відведеній кооперативу земельній діяльні. ОСОБА_5 повністю вніс свій пайовий внесок. Заборгованість по внесках відсутня (а.с.20).

Як вбачається з довідки Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 02.08.2019 року, автогаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», по вул.Таджицька,6 у м.Львові, на праві власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалось (а.с.21).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтями 1269-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.ч.1, 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Частинами 1, 2 статті 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду.

Крім того, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000?I) (п. 40).

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суд зазначив: «Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року) (п. 1);перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58,ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (2). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (п. 3)».

Так, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», по вул.Таджицька,6 у м.Львові, а єдиним спадкоємцем після смерті останнього за заповітом, який залишив померлий, є позивач ОСОБА_1 .

Крім того, позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог надала суду належні та допустимі докази того, що відсутність у неї правовстановлюючих документів, позбавляє її можливості оформити право на спадщину у позасудовому порядку.

Згідно з п.п.1, 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи наведене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем такий спосіб захисту свого порушеного права, як визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивача, а тому може бути застосований судом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необхідним захистити права позивача та визнати в судовому порядку в порядку спадкування за заповітом право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться на території Автогаражного кооперативу «Пасічник», за адресою: м.Львів, вул.Таджицька,6, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 .

Третя особа: Автогаражний кооператив «Пасічник», місцезнаходження: 79038, м.Львів, вул.Таджицька,6, код ЄДРПОУ 25256551.

Повний текст судового рішення складено - 26 травня 2021 року.

Суддя Грицко Р.Р.