Ухвала суду № 97196424, 21.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/13359/21

Провадження № 1-кс/947/6771/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О., прокурора Зигіної В.І., підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Бугаєнка Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Звягіної В.І., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси Зигіної В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480000014 від 02.01.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки села Булгаківка Кременського району Луганської області, офіційно не працюючої, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої

підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№12020160480000014 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Київською окружною прокуратурою міста Одеси.

Вказане кримінальне провадження розпочато за зверненням ТОВ «Фінансової компанії «Дінеро» (код ЄДРПОУ 41350844) в особі генерального директора ОСОБА_2 стосовно шахрайських дій з боку ОСОБА_1 і пов`язаних з ним осіб, які направлені на заволодіння грошовими коштами фінансової установи шляхом обману, а саме використовуючи електронно-обчислювальну техніку, заздалегідь підроблені документи, спеціально зареєстрованих суб`єктів господарювання та вказуючи недостовірну інформацію здійснювалось оформлення онлайн - позик, а зобов`язання щодо погашення цих позик не виконувалось.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», (код ЄДРПОУ 41350844), що зареєстрована 23.05.2017, основним видом економічної діяльності товариства є інші види кредитування, при цьому фінансова компанія здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Так, 05.06.2019 року, у денний час доби, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про умови, процедури і процеси надання онлайн послуги з кредитування, володіючи гарними знаннями законодавства з приводу кредитування, маючи на меті шахрайське заволодіння грошовими коштами фінансових установ, якими надаються онлайн послуги з кредитування, які надавались ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», шляхом обману, використовуючи офіційний сайт зазначеного товариства «Dinero» за інтернет посиланням «https://www.dinero.ua», виконала процедуру оформлення онлайн послуги з кредитування та заповнила електронну заявку на отримання онлайн послуги з кредитування, під час заповнення якої у відповідних полях електронної заявки внесла інформацію стосовно неіснуючого паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 28.07.2000, який видавався на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внесла недостовірну інформацію щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків України НОМЕР_2 , який дійсно видавався ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, ОСОБА_1 діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами шляхом обману ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», виконуючи передбачену процедуру онлайн послуги з кредитування, з метою ідентифікації своєї особи, надіслала ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», свою особисту фотографію з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , який дійсно 28.07.2000 видавався на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому була вклеєна фото картка обличчя ОСОБА_1 .

В подальшому, ОСОБА_1 діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», виконуючи передбачену процедуру онлайн послуги з кредитування, маючи на меті умисел на заволодіння грошовими коштами які належить ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», вказала у відповідній графі для переказу грошових коштів номер карти який обслуговується у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» номер НОМЕР_4 , що видавалась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після проходження встановленої для отримання онлайн - позик процедури, 05.06.2019 о 17 годині 34 хвилин ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», схвалено рішення про надання онлайн послуги з кредитування ОСОБА_1 , та перераховано грошові кошти у сумі 8 100 гривень на карту зазначену ОСОБА_1 у заявці номер НОМЕР_4 , яка обслуговується у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після чого, 05.06.2019 о 19 годині 32 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою місто Одеса, вулиця Академіка Корольова 24, за допомогою банкомату САОD7611 банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обготівкував грошові кошти у сумі 8 100 гривень з карти номер НОМЕР_4 , яка обслуговується у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів для здійснення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Так, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» майнову шкоду на суму 8 100 гривень.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому зазначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження та вирішення визначених ст.2 КПК України завдань по вказаному кримінальному провадженню, проведення досудового розслідування у розумні строки, необхідно застосування запобіжного заходу, передбаченого п.1 ч.5 ст.176, ст. 177, ст. 183 КПК України - тримання під вартою з правом визначення застави, не застосування якого, дасть можливість підозрюваному: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, зазначивши, що на його думку підозра є необґрунтованою, однак підозрювана визнає свою вину, завдана шкода становить 24 тисячі гривень, підозрювана має постійне місце проживання та співпрацює зі слідством. На підставі чого, адвокат просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Підозрювана підтримала думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Так, 21.05.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, а також те, що підозрювана офіційно не працевлаштована, постійного джерела прибутку немає, слідчий суддя приходить до переконання, що ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення встановлені в судовому засіданні, а тому клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваної, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною її процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Звягіної В.І., погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси Зигіної В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480000014 від 02.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрювану звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомленою не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрювану, обвинувачену запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії обчислюється з моменту проголошення ухвали 21.05.2021 року та триває до 19.07.2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.