Рішення № 97194345, 15.04.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/372/20

Провадження № 2-а/324/4/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Молокоєдова Андрія Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову відповідача від 08 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2216265 за ст.122 ч.1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 08 березня 2020 року в післяобідній час він, керуючи автомобілем ГА331029 (державний номер НОМЕР_1 ), рухався по автодорозі Н-08 в сторону м.Пологи Запорізької області. В Нікольському районі Донецької області, поблизу с.Республіка, його було зупинено працівниками поліції, а саме: поліцейським Управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції Молокоєдовим А.Р. Причиною зупинки, як вказав відповідач, було перевищення ОСОБА_1 швидкості руху, а саме: він рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищивши встановлені обмеження руху в населеному пункті на 23 км/год. В результаті чого відповідачем була складена постанова про накладення адміністративного, стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2216265 за ст.122 ч.1 КУпАП. Із вказаною постановою ОСОБА_1 не згоден, так як правил дорожнього руху не порушував та складу адміністративного правопорушення в його діях немає. ОСОБА_1 зазначив, що при в`їзді в населений пункт Республіка Посольського району Донецької області були відсутні дорожні знаки 5.45 «Початок населеного пункту», а також дорожні знаки, що обмежують швидкість руху, а тому він не міг визначити, що рухається саме в населеному пункті. У зв`язку з цим рухався він із допустимою швидкістю, яка встановлена правилами дорожнього руху для руху автомобілів поза населеними пунктами. Також у постанові було зазначено, що вимірювання швидкості було здійснено приладом Тrucam ТС000788. Крім цього, в постанові зазначено що до постанови додається фото відео в архіві DMT1 АН01026 Тrucam LTІ20/20 ТС000788. Із вказаним фото, відеозаписом ОСОБА_1 ознайомлений не був. При цьому дії відповідача були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі. Окрім того, відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням прав позивача, оскільки постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов позивач не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

15 квітня 2020 року відповідач надіслав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, долучити до матеріалів справи оптичний диск з даними та фото з приладу TruCam та провести розгляд справи за відсутності відповідача. У відзиві, зокрема, зазначено, що під час несення служби на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-08 «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь» на 681 км (а саме: с.Республіка) 08 березня 2020 року екіпажем «Чайка» за допомогою лазерного вимірювача швидкості Тrucam LTІ20/20 (серійний номер ТС000788) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу ГАЗ 31029, з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, після чого на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено поліцейськими. Вказаний факт підтверджується долученим фото та відео, на якому зафіксовано державний номерний знак вищезазначеного транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції Донецької області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Що стосується застосування приладу TruCam, відповідач зазначає, що наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки. Відповідно до ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 №1314-VІ (набрав чинності 01.01.2016 року) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці. У свою чергу, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/16642, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 30.09.2019 та чинного до 30.09.2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів Тrucam LTІ20/20 ТС000788 є придатним до застосування.

Щодо скасування постанови через те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на місці зупинки транспортного засобу, та у зв`язку з ненаданням можливості скористатися правами, визначеними ст.268 КУпАП, відповідач зазначив, що таке твердження наведено на підставі рішення Конституційного суду від 26.05.2015 №5-рп/2015 у справі за поданням Уповноваженого Верховної Ради щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП. З таким висновком погодитись не можна, у зв`язку з тим, що вказане рішення було прийнято до змін, внесених 14.07.2015 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», які були направлені на істотну зміну та спрощення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху саме для поліцейських. Підняте Конституційним судом питання у рішенні від 26.05.2015 стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху «за місцем вчинення» чи «на місці вчинення», було доповнено та деталізовано у КУпАП шляхом внесення змін в липні 2015 року. Так, ст.258 КУпАП було доповнено другою частиною такого змісту: «протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі». За змістом ст.222 КУпАП розгляд справ за ч.1, ч.2, ч.3, ч.5 ст.122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції. Частина 4 ст.258 КУпАП вказує, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу.

Доводи позивача щодо позбавлення його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, безпідставні, оскільки клопотання щодо можливості скористатись юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права було від позивача не надходило. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, зробленим нагрудним реєстратором патрульного (запис додано до відзиву на оптичному диску): файл 20200308182652002588 на якому о 16 год. 00 хв. 19 сек. позивач повідомляє, що в нього не має пояснень чи клопотань. Також відповідач зазначив, що на файлі 20200308182652002588 о 16 год. 03 хв. 15 сек. позивач ознайомлюється з документами на прилад, яким було зафіксовано правопорушення. Згідно ст.258 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови, запропоновано поставити підпис в графі про отримання копії документу, на що правопорушник погодився, що підтверджується наявним відеозаписом, зробленим нагрудним реєстратором патрульного: файл 20200308182652002588, на якому о 16 год. 04 хв. 29 сек. позивача було ознайомлено зі змістом постанови, та файл 20200308182652002588, на якому о 16 год. 05 хв. 30 сек. позивач отримує копію постанови. Крім того, постанова містить інфлормацію, що швидкість вимірювалась приладом Тrucam LTІ20/20 ТС000788.

У дане судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, але надав письмову заяву, в якій він підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх, а також судове засідання просив провести без його участі та без технічної фіксації.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду даної справи, у судове засідання також не з`явився, але безпосередньо у своєму відзиві просив провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачається й суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відсутність хоча б однієї з наведених ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст.222 КУпАП віднесено розгляд справ, передбачених, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх посадових обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що постановою поліцейського Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Молокоєдова А.Р. серії ЕАК №2216265 від 08 березня 2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 08 березня 2020 року о 15-57 год. (с.Республіка дорога Н-08 681 км) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГА331029, державний номер НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху у населеному пункті на 23 км/год., швидкість руху вимірювалась приладом Тrucam №ТС000788, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП України.

Оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена 08 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду 17 березня 2020 року, то встановлений ч.2 ст.286 КАС України десятиденний строк звернення до суду ним порушено не було.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано фотокартку та відеозапис із лазерного приладу Trucam LTI 20/20 №ТС000788 від 08 березня 2020 року, відеозапис з нагрудного реєстратора патрульного.

Із вказаних матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 , в Донецькій області Нікольському районі, с.Республіка, 681 км, АД Н-08, 08 березня 2020 року о 15-57 год., рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості № НОМЕР_2 .

При цьому, матеріали відео та фотофіксації не містять зображень водія під час руху транспортного засобу зі швидкістю 73 км./год.

Особа позивача, як водія транспортного засобу встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу та пред`явлення ним документів.

Також судом встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення порушення п.12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем Trucam LTI 20/20 №ТС000788 швидкості руху транспортного засобу марки ГА331029, державний номер НОМЕР_1 , о 15-57 год. 08 березня 2020 року були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 «Населений пункт»; 5.46 «Кінець населеного пункта»; 5.70 «Фото, відеофіксування порушень». Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії до суду надано не було.

Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивач перевищив встановлені обмеження швидкості руху у населеному пункті на 23 км/год., чим порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України, тобто, порушення зафіксовано в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт». При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача у населеному пункті, - це фото і відеофіксація вимірювання швидкості руху приладом Trucam LTI 20/20 №ТС000788.

Дослідивши долучені відповідачем фотознімок та відео фіксацію з приладу Trucam LTI 20/20 №ТС000788, судом встановлено, що вказані фотознімок та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення та є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п.12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год.

За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» з перевищенням швидкості понад 20 км/год.

Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Стосовно ж наданої відеофіксації з нагрудної камери поліцейського стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ, і в оскаржуваній постанові не зазначено, чи велась відеозйомка та на який пристрій. З огляду на викладене, судом ставиться під сумнів факт надання позивачу можливості у повній мірі скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

При цьому, відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Окрім того, судом враховано положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, яким передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд встановив, що вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі, в результаті чого, на переконання суду, прилад TruCam, може дати більшу похибку, аніж це передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не заперечувалось, що вимірювання швидкості руху було здійснено у ручному режимі. Зокрема, у відзиві зазначено, що відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Відповідно до наведеної інструкції лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні.

Проте, враховуючи вищевикладені положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість, розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості у руках співробітників поліції суперечить приписам ст.40 названого Закону.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а Інструкція виробника Laser Technologe Inc, США про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму. Лише у відзиві на позов є посилання на те, що згідно загальнодоступної інформації на офіційному сайті Патрульної поліції України повідомлено про розташування пристроїв вимірювання швидкості TruCam.

Судом також враховано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №177/525/17 від 08.07.2020 відхилив доводи скаржника (Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції) про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем (правопорушником) не заперечується, оскільки вважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Згідно з роз`ясненнями п.24 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте, надані суду учасниками справи матеріали не містять жодного доказу із числа зазначених у ст.251 КУпАП, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а сам позивач цей факт заперечує.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд враховує посилання позивача на те, що він не вчиняв зазначене у постанові правопорушення, а також бере до уваги той факт, що відповідачем не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови.

При таких обставинах суд дійшов до висновку, що постанова серії ЕАК №2216265 від 08 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо позивача не підтверджує факту вчинення адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-9, 14-15, 72-79, 139, 229, 241-246, 257-262, 268-271, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Молокоєдова Андрія Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського Управління патрульної поліції в Донецькій області сержанта поліції Молокоєдова Андрія Романовича серії ЕАК №2216265 від 08 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Каретник Ю. М.