Ухвала суду № 97194281, 24.05.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 314/1591/21 2-а/335/117/2021

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 травня 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАМ №3438028 від 16.11.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАМ №3438028 від 16.11.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає наступним вимогам КАС України.

В силу ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Положеннями статті 15 КАС України та статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом судочинство здійснюється державною мовою, це правило також стосується і дій учасників судового процесу.

Учасникам судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, гарантується право на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Це право може бути реалізоване ними шляхом подання заяв, надання пояснень, виступу в суді і заявлення клопотань рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Однак, при цьому такий учасник судового процесу повинен користуватись послугами перекладача.

Водночас відповідний судовий процес може бути ініційований шляхом подання відповідної заяви (скарги), що повинна бути викладена державною мовою, тобто українською мовою.

Аналогічний за своєю суттю висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 01 липня 2019 року у справі № 243/10706/18 та постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.05.2020 справа №826/7282/17.

Однак позивачем в порушення вищевказаних вимог закону подано позовну заяву яка викладена не державної мовою.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем подано позов до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Однак, з поданої заяви суду не можливо встановити до кого саме пред`явлено позов чи до Департаменту патрульної поліції, чи до його територіального підрозділу - Управління патрульної поліції в Запорізькій області.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що п. 5 ч. 1 ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом – КУпАП) передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

З системного аналізу вказаних норм випливає, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є відповідний орган, на який законом покладено обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а.

У справах про оскарження рішень (постанов) інспекторів патрульної поліції належним відповідачем є Департамент патрульної поліції (ідентифікаційний код 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).

Підстави та порядок заміни неналежного відповідача, залучення до участі в справі співвідповідача визначені ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві повинно бути зазначенно ціну позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Однак, в порушення вищевказаних вимог, позивачем не надано обґрунтований розрахунок суми шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача. Суд звертає увагу позивача, що позивач зобов`язаний подати до суду разом із позовною заявою обґрунтований розрахунок спричиненої шкоди, оскільки законодавством перебачений обов`язок, а не право позивача на подання такого розрахунку.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Так, позивачем в порушення вимог КАС України, не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 визначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону N 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» розмір такого прожиткового мінімуму визначено у розмірі 2270 гривень.

Тобто, за позовну вимогу щодо скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення позивачу необхідно сплати судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру про стягнення матеріальної та моральної шкоди проте, в порушення вищевказаних вимог закону, позивачем до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах, подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року по справі №761/11472/15 зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Частиною 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2021 рік” станом на 01.01.2020 року становить 2270,00 грн.

Таким чином, позивачу за звернення до суду з позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди необхідно подати суду документи про сплату судового збору у розмірі 908,00 гривень та 908,00 гривень за майнову вимогу про стягнення моральної шкоди, тобто за кожну вимогу окремо.

Відповідно до ч. 4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Так, позивач у своїй заяві посилається на отримання оскаржуваної постанови лише 31.03.2021, однак доказів в обґрунтування своїх доводів на адресу суду не надає. Суд звертає увагу позивача, що подання до суду разом із позовною заявою всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є обов`язком позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Проте, в порушення зазначених вимог, позивачем не подано клопотання про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності порушення такого строку.

Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

Згідно ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, позивачеві необхідно усунути вищезазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, яка за формою та змістом відповідає вимогам ст. 160 КАС України, подання до суду документів, що підтверджують сплату судового збору, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАМ №3438028 від 16.11.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк із дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви..

Роз`яснити позивачу положення ч.ч. 3, 4 ст. 169 КАС України про те, що, якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Стеценко